Економічні науки/1.Банки та банківська система

студентка Мураткова С. В.

Одеський державний економічний університет, Україна

Використання механізму трансфертного ціноутворення

в банках України

Механізм трансфертного ціноутворення цікавив усіх вчених, але досконалих методичних розробок, які стосуються українських банків поки що немає. Факт того, що трансфертне ціноутворення використовується в банках України, дослідив Т.С.Савченко. Він проводив дослідження в найбільших,великих та середніх вітчизняних банків за класифікацією Національного банку України. Автор не досліджував введення механізму трансфертного ціноутворення в малих банках, тому що вони не мають розгалуженої мережі філій та відділень і, як наслідок, позбавлені децентралізованої структури управління банком, що, у свою чергу, може вплинути на ефективність системи трансфертного ціноутворення. Питання доцільності запровадження її у малих банках залишається дискусійним. Було досліджено ступінь поширення системи трансфертного ціноутворення серед вітчизняних банків. Представники шістьох із них повідомили, що на даний момент не використовують систему трансфертного ціноутворення, але найближчим часом планують її запровадити. У десятьох з опитаних банків така система є і діє, але лише в одному вона використовується більше п'яти років. Характеристику використання трансфертного ціноутворення різними за величиною банками наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

Ступінь використання методів трансфертного ціноутворення різними за величиною банками

Група банків	Кількість банків у групі	У т.ч. дали відповідь		Із них використовують систему трансфертного ціноутворення
		Кількість банків	Частка, %	Кількість банків	Частка, %
Найбільші банки	12	3	25	3	25
Великі банки	15	5	33	3	20
Середні банки	28	8	29	4	14
Усього	55	16	29	10	18

Аналізуючи дані, наведені у таблиці 1, можна зробити висновок щодо поширення методів трансфертного ціноутворення у банківській системі України в цілому та у певних групах банків зокрема. Проаналізуємо спочатку застосування цієї системи банками, які відповіли.

Найчастіше до трансфертних цін вдаються у найбільших та великих банках — серед них частка банків, котрі використовують дану методику, становить відповідно 25% та 20%. Менш популярний такий інструмент фінансового менеджменту у середніх банках: лише 14% із них зазначили його наявність. Наведені результати підтверджуються даними щодо співвідношення банків, які запровадили в себе систему трансфертного ціноутворення і ті, які не зробили цього. Серед найбільших банків усі установи, котрі взяли участь у дослідженні, використовують трансфертні ціни. Серед великих банків на два, що використовують трансфертні ціни, припадає один, що цього не робить, а в середніх банків таке співвідношення становить один до одного.

Взявши за основу зазначені вище результати дослідження, екстраполюємо їх на всю сукупність банків, котрі стали об'єктом дослідження. Отже, серед найбільших банків усі, швидше за все, використовують систему трансфертного ціноутворення, у групі великих банків приблизно 9 із 15 використовують трансфертні ціни, у групі середніх його запровадили близько 14 із 28 установ.

Таким чином, серед найбільших, великих та середніх банків приблизно 64% використовують трансфертні ціни для підвищення якості внутрішнього фінансового менеджменту. Крім того, наведені результати дослідження дають змогу зробити висновок про пряму залежність між величиною активів банку та використанням трансфертних цін.

Метою запровадження системи трансфертного ціноутворення є аналіз, оцінка та регулювання діяльності усіх центрів прибутку (відповідальності) банку. Абсолютна більшість банків (80%) вбачають таку мету. А інші вважають метою запровадження системи трансфертного ціноутворення – в тому, що за допомогою трансфертних цін аналізується, оцінюється та регулюється діяльність не лише центрів фінансової відповідальності банку, а також для банківських продуктів; інше бачення мети запровадження цієї системи названо розподіл процентного прибутку між головним офісом та філіями.

Також досліджено було ступень впливу факторів на впровадження системи трансфертного ціноутворення, а саме найважливішими факторами впливу на впровадження системи трансфертного ціноутворення у банку є: наявність ефективного управлінського обліку, бажання керівництва запроваджувати нові (інноваційні) інструменти фінансового менеджменту, стратегія розвитку банку, а також організаційна структура та повноваження казначейства банку. Існує думка, що модель коррахунків банку у СЕП та наявність у складі акціонерів банку закордонних інвесторів найменше впливають на запровадження системи трансфертного ціноутворення.

Необхідно підкреслити неоднозначну оцінку представниками банків таких факторів, як нормативно-правове регулювання трансфертного ціноутворення з боку НБУ або інших державних органів, а також кількість відділень та філій. Причину значної розбіжності думок щодо важливості кількості філій та відділень банку однозначно пояснити важко, тоді як розбіжність думок щодо важливості нормативно-правового регулювання трансфертного ціноутворення пояснюється беззаперечною важливістю даного фактора у теоретичній площині, але абсолютною відсутністю його впливу у практичному аспекті. Як відомо, в українському законодавстві немає спеціальних нормативно-правових актів щодо регулювання трансфертного ціноутворення взагалі та регулювання трансфертних цін у банківській системі зокрема .

Вивчався однин з найважливіших питань запровадження системи трансфертного ціноутворення — орієнтації методики розрахунку трансфертних цін. Більшість науковців у своїх працях виділяє три основні орієнтири розрахунку трансфертних цін: внутрішні витрати компанії, ціни на зовнішніх ринках та ціни, встановлені на основі переговорів керівників структурних підрозділів компанії [2]. Проаналізувавши наукові праці з питань практики трансфертного ціноутворення в українських [5; 9] та російських банках [6; 8], ми зробили припущення щодо можливості орієнтації банків України на синтез методик, які спираються на ринкові індикатори та внутрішні витрати. Отже, орієнтир методики трансфертного ціноутворення серед таких трьох варіантів: витрати, ринкові ціни, ринкові ціни та витрати. Результати дослідження щодо особливостей методів трансфертного ціноутворення відображено на графіку 1.(Рис. 1)

Рис. 1. Методики трансфертного ціноутворення

Абсолютна більшість представників банківських установ зазначила, що при розрахунку трансфертних цін орієнтується як на внутрішні витрати, так і на зовнішні ринкові ціни. Отже, підтверджується гіпотеза щодо переважаючої орієнтації українських банків у ході розрахунку трансфертних цін одночасно на витрати і ринкові ціни.

Більшість науковців сходиться на думці, що найефективнішою є система трансфертного ціноутворення, орієнтована на ринкові ціни, але специфіка вітчизняного ринку банківських продуктів полягає у відсутності цілого ряду активних фінансових ринків, інформація з яких може слугувати орієнтиром для трансфертних цін. Отже, більшість вітчизняних банків доповнює інформацію із зовнішніх ринків даними щодо внутрішніх витрат.

Лише один банк використовує систему трансфертного ціноутворення, орієнтовану виключно на ринкові ціни, і стільки ж — систему трансфертних цін, орієнтовану на витрати. Представники двох банків зазначили, що використовують іншу методику трансфертного ціноутворення: один із них підтвердив, що банк обрав методику, орієнтовану на ринкові індикатори, внутрібанківські ставки дохідності і вартості ресурсів; другий зазначив, що в цьому контексті надає перевагу ринковим індикаторам та спреду. З певною мірою припущення дані методики можна вважати варіантами методики трансфертного ціноутворення, орієнтованої на ринкові індикатори та внутрішні витрати.

Наведена інформація щодо національної практики орієнтації методики трансфертного ціноутворення дає змогу зробити висновок про необхідність стратегічної переорієнтації методик трансфертного ціноутворення, котрі використовуються вітчизняними банками, виключно на ринкові індикатори. Наведена пропозиція підтверджується високим рівнем конкуренції на ринку банківських продуктів України, а отже, можливістю отримувати якісну інформацію із цього ринку.

Дослідивши практику трансфертного ціноутворення у банках України, ми прийшли до таких висновків.

Українські банки активно використовують систему трансфертного ціноутворення для аналізу, оцінки та регулювання діяльності всіх центрів прибутку (відповідальності) банку. Існує пряма залежність між величиною активів банку і використанням системи трансфертного ціноутворення. На даному етапі банки активно розробляють і впроваджують трансфертні ціни, причому більшість із них не має достатнього досвіду їх використання.

У процесі дослідження виявлено фактори, котрі значно впливають на запровадження системи трансфертних цін у банку. Серед них ряд об'єктивних факторів: наявність ефективного управлінського обліку, стратегія розвитку банку, організаційна структура та повноваження казначейства банку, наявність зовнішніх орієнтирів для трансфертних цін , а також суб'єктивний фактор: бажання керівництва запроваджувати нові (інноваційні) інструменти фінансового менеджменту.

Проаналізовано особливості методики трансфертного ціноутворення у банках країни. Більшість вітчизняних банків у процесі розрахунку трансфертних цін орієнтується одночасно на ринкові індикатори та внутрішні витрати. Зроблено висновок щодо необхідності поступової переорієнтації методик трансфертного ціноутворення вітчизняних банків у бік стратегічної орієнтації на ринкові ціни.

Виявлено позитивні та негативні результати впровадження системи трансфертного ціноутворення та визначено фактори, що впливають на ефективність функціонування методів трансфертних цін.

Література:

1. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 07 грудня 2000 р.// Відомості Верховної Ради України, № 5-6 – 2001.

2. Ансофф И. Стратегическое управление. – М.: Экономика, 1989. – 519 с.

3. Ачкасов А.И. Активные операции коммерческих банков/ Серия «Международный банковский бизнес». – М. Консалтбанкир, 1994. – 80с.

4. Банки и банковские операции: Учебник для вузов/ Е.Ф. Жуков, Л.М.Максимова, О.М.Маркова и др.; Под ред. Е.Ф. Жукова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 471 с.

5. Банковская энциклопедия / Сост. Под ред. А.М.Мороза. – К.:Эльтон, 1993. – 336с.

6. Банківський менеджмент: Навч.посібн. для вищ.навч.закл./ О.Кириченко, І.Гіленко, А.Ятченко. – К.: Основи, 1999 – 671 с.

7. Банковское дело: Учебник. – 4-е изд., перераб.и доп./ Под ред. В.И.Колесникова, Л.П.Кроливецкой – М.:Финансы и статистика, 1998. – 464 с.

8. Банковское дело: стратегическое руководство. – 2 изд. – М.: Издат. Консалтбанкир: 2001 – 432 с.

9. Вісник НБУ, №02, 2007 г.

10. Вісник НБУ, №3, 2007 г.