Экономические науки/5.Управление трудовыми ресурсами

Кулиняк І.Я.^*, Ілик У.Я.^**

^* Національний університет “Львівська політехніка”

^** Інститут підприємництва та перспективних технологій

при Національному університеті “Львівська політехніка”

Розвиток персоналу як напрям

забезпечення ефективності діяльності підприємства

Обмеженість або відсутність фінансування, жорсткі умови ведення цінової конкуренції, непередбачувані наслідки світової фінансової кризи на фоні економічної нестабільності та політичного і соціального напруження вимагають від українських підприємств все більше уваги приділяти нефінансовим напрямкам забезпечення ефективності своєї діяльності. Вищий менеджмент підприємств повинен все більше уваги приділяти розвитку персоналу як двигуну соціального прогресу, який, у свою чергу, є поштовхом науково-технічних революцій.

Процес управління персоналом через особливості індивідуалізму кожної людини потребує ретельного вивчення. І тому й існує досить велика кількість різноманітних досліджень в цій галузі, в тому числі й суперечливих з управлінсько-психологічної точки зору. Так, розробки методичних, методологічних, теоретичних та наукових підходів до розвитку персоналу знаходять своє відображення у працях вітчизняних та зарубіжних науковцях: Волгін А., Гончаров В., Завадко Г., Заітова О., Крушельницька О., Маслов Є., Петюх В., Полтавець Л., Ситник О., Ткаченко А. та інших.

Розвиток персоналу – система навчання, організаційного розвитку та професійного зростання персоналу, функціонування якої спрямовано на вирішення і поточних, і стратегічних завдань організації завдяки забезпеченню більшої індивідуальної та організаційної ефективності. Основна мета розвитку персоналу – збільшення "віддачі" кожного працівника, структурного підрозділу та організації загалом [1].

Необхідність розвитку персоналу можна підтвердити результатами багатьох досліджень. Так, в усьому світі вже протягом десятиліть проводяться дослідження і узагальнення досвіду кращих підприємств. Це були підприємства, які очолювали сильні та авторитетні керівники – лідери. На цих підприємствах співробітники розглядаються як рівноправні члени команди, вони постійно навчаються та підвищують свою кваліфікацію, їхню думку вивчають та залучають до прийняття важливих рішень. Їхня діяльність спрямована на максимальне задоволення потреб усіх зацікавлених сторін: споживачів, постачальників, персоналу, власників, суспільства в цілому [2]. За статистичними даними 85% опитаних японських менеджерів на перше місце в своїх задачах поставили розвиток людських ресурсів в той час, як впровадження нових технологій зайняло 45%, а просування продукції на нові ринки – 20% [3].

В умовах ринку підприємцям, керівникам надається велика свобода у виборі методів управління, в будуванні системи управління персоналом. Для сучасних підприємств основними проблемами є плинність кадрів, непрофесійність спеціалістів та погано поставлена система управління персоналом. Адже невдоволеними за таких умов залишаються обидві сторони, і працівники, і підприємство. Працівники залишаються незахищеними, але підприємство втрачає ще більше, так як освічені працівники, як правило не затримуються тут, або не використовують на повну силу свій потенціал, відбувається постійна зміна складу колективу, що негативно впливає на соціально-психологічний клімат [4, c. 106].

Для підтримання та підвищення конкурентоспроможності не тільки на внутрішньому ринку, але й на зовнішньому, підприємства повинні застосовувати наступні напрямки розвитку персоналу:

1) відкриття та стимулювання розвитку додаткових творчих резервів працівників;

2) надання персоналу широких повноважень;

3) створення сприятливого соціально-психологічного клімату в організації, створення культури довіри, згуртування колективу, покращення корпоративної культури;

4) проведення додаткових навчань працівників з метою підвищення та удосконалення їхньої кваліфікації та набуття додаткових навичок та вмінь;

5) застосування світового досвіду при навчанні персоналу;

6) вдосконалення системи матеріального стимулювання;

7) посилення ролі моральних елементів мотивування: можливість кар'єрного і професійного росту, імідж працівника, сприятливі умови праці, можливість творчої реалізації, відзначення здобутків працівника;

Діяльність підприємств, яка пов’язана із розвитком персоналу, повинна знаходити свій вектор у напрямку співпраці між керівництвом та працівниками на майбутнє вже сьогодні, адже тільки так можна забезпечити високу ефективність діяльності підприємства. Розвиток персоналу – це безперервний та комплексний процес і тому кадрова політика повинна бути в числі найголовніших пріоритетів в системі стратегічного та оперативного планування виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства. Підприємствам необхідно застосовувати системний підхід до забезпечення розвитку персоналу, який полягає в активному функціонуванні усіх її елементів та підсистем.

Література:

1. http://www.probusiness.in.ua/kb/management/practice/people/devel.

2. http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=8&n=54&c=1157.

3. http://www.studentbooks.com.ua/content/view/113/42/1/14.

4. Ткаченко А.М. Управління персоналом – важлива складова системи управління підприємством // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2006. – № 4, Т. 2. (83) – С. 103-106.