Пілігрім Г.С.,

Фокіна М.О.

Донецький національний університет

економіки та торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ПОНЯТТЯ НЕБАНКІВСЬКОЇ ФІНАНСОВОЇ УСТАНОВИ ТА ЙОГО МІСЦЕ У ФІНАНСОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

В науковій літературі та нормативно-правових актах досить часто застосовується термін «небанківська фінансова установа», але визначення поняття небанківської фінансової установи (НФУ) в законодавстві України немає. Водночас наука фінансового права наводить декілька варіантів тлумачення суті небанківської установи, що призводить до викривлення змісту та особливостей НФУ.

Метою написання статті є визначення поняття небанківської фінансової установи, її ознаки та місце в фінансовій системі України.

Цю проблему розглядали багато науковців, зокрема: М.Савлук, Б.Шелудько, В.Предборський, О.Данілов, Б.Івасів та інші. Вони проводять характеристику небанківських установ в основному в порівнянні з іншими елементами фінансової системи.

Фінансова система – це сукупність форм і методів утворення, розподілу і використання фондів коштів держави і підприємств. В більш широкому розумінні фінансова система – це сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, які зосереджені в розпорядженні держави, нефінансовому секторі економіки, певних фінансових інституцій, домогосподарств для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, окремих верств населення, господарських структур, окремих громадян.[2]

Якщо узагальнити бачення різних науковців на те, які структурні елементи входять до складу фінансової системи, то можна сказати, що вона складається з:

державних фінансів;

фінансів суб`єктів господарювання;

міжнародних фінансів;

ринку фінансових послуг (як забезпечуючої сфери фінансової системи). [1,2,3]

НФУ є одним із видів фінансово-кредитних установ (поряд з такими універсальними як банки) і входить до складу фінансово-кредитної системи. Сучасна кредитна система розвинутих країн включає в себе наступні структурні елементи:

центральний банк;

банківський сектор;

страховий сектор;

спеціалізовані небанківські фінансово-кредитні інститути.

Хоча НФУ входять до складу фінансово-кредитної системи України, цей факт нормативно не закріплено.

Більшість країн в своїх законодавчих актах з регулювання фінансових питань вводять НФУ поряд із банками до складу національних фінансово-кредитних систем. Зазвичай це фіксують в законах на зразок Закону України «Про банки і банківську діяльність», тобто в нормативних актах, що є основою регулювання фінансово-кредитних відносин. [1]

Оскільки банки є провідним елементом фінансово-кредитної системи і виконують більшість покладених на неї функцій, то небанківські фінансові установи виступають як допоміжний її інструмент, який поряд із банками виконує функції фінансової системи. З цієї причини деякі країни Західної Європи та інші розвинуті країни світу включають НФУ до національних банківських систем, що й закріплено у відповідних нормативних актах цих країн.

Українське законодавство не дає визначення й не розкриває особливостей небанківської фінансової установи.

Даючи визначення терміна НФУ і у наукових працях , і нормативних актах країн із розвинутою фінансово-кредитною системою особлива увага звертається на те, що ці установи можуть виконувати лише окремі банківські операції.

Таким чином, можна дати таке визначення НФУ: небанківська фінансова установа – це фінансова установа, яка відповідно до законодавства України надає фінансові послуги та має право здійснювати окремі банківські операції. Допустима сукупність банківських операцій для небанківських фінансових установ встановлюється Національним банком України.[3]

Виходячи із даного визначення, можна вказати на те, які фінансові установи входять до небанківської системи України. До них можна віднести: страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, ломбарди, лізингові компанії, факторингові компанії, фондові біржі, позабіржові торговельно-інформаційні системи, клірингові компанії, інвестиційні фонди, небанківські платіжні системи, кредитні та довірчі товариства. В подальшому вже можна буде розкрити особливості цих фінансових установ саме як складових небанківського сектора України.

Література

1. Гроші та кредит: Підруч./ М.І.Савлук. – К., 2001.- 602с.

2. Основи економічної теорії / За ред. В.А.Предборського. – К., 2002. – 621с.

3. Костюченко О.А. Банківське право: Підруч. – 3-тє вид. – К., 2003. – 928с.