доцент Рогозян Л.Е., магістр Самусік К.М.

Донбаський державний технічний університет

Фінансовий контроль та напрямки його вдосконалення

Державна контрольно-ревізійна служба в Україні, як невід’ємна частина системи органів державного фінансового контролю, здійснює фінансовий контроль за законністю і ефективністю формування, використання, володіння та розпорядження фінансовими ресурсами з метою захисту фінансово-майнових інтересів держави, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян України.[1]

При цьому об’єктами фінансового контролю є як безпосередньо органи державної влади і місцевого самоврядування, суб’єкти господарювання, державні позабюджетні фонди тощо, так і операції, які вони здійснюють з коштами, матеріальними цінностями та нематеріальними активами.

Метою дослідження є проведення аналізу системи фінансового контролю в Україні, вибір напрямів вдосконалення якості контролю фінансової діяльності в державі.

В ревізії використовується в основному документована інформація, під якою розуміють письмові свідчення про явища, процеси, події, факти, що здійснюються. Ця інформація представляє собою сукупність даних про господарські операції, які фіксуються, передаються, зберігаються та використовуються з метою контролю.[3]

Предметом контролю органів державного фінансового контролю є не сплата податків, не використання бюджетних коштів чи державного майна, а дотримання встановлених правил формування, розподілу і використання фінансових ресурсів (і не тільки державних). Лише тоді ми зможемо визначити сферу дії державного фінансового контролю і підійти до розмежування повноважень між контролюючими органами.

Наслідком зовсім іншого розуміння місця і завдань державного фінансового контролю в системі державного регулювання економіки України є те, що сьогодні поза контролем держави залишається цілий ряд ключових питань діяльності як державних, так і підприємницьких структур, безпосередньо пов’язаних з бюджетами і використанням державної власності.[3]

По-перше, відсутній належний контроль за доходами державних і місцевих бюджетів. Те, що він покладений виключно на податкову службу, неправомірно – ця служба слідкує за правильністю розрахунків, сплатою податків і стягує їх у випадку несвоєчасної сплати , але економічну сторону діяльності платника податків податкова служба належним чином не відслідковує, бо вона має інші завдання і функції. На це неодноразово звертали увагу фахівці Рахункової палати України, експерти Світового банку, але, всупереч логіці, з подачі податківців парламентом прийнято Закон України від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно з яким перевірка податкових платежів стала виключно правом органів податкової служби, аналогічно митних зборів – митних органів, пенсійних внесків – органів пенсійного фонду і т.д. По суті відбулася монополізація окремих сфер державного фінансового контролю при відсутності прозорої для суспільства контрольної процедури.[3]

Практика вже показала, що таке розмежовування повноважень органів державного фінансового контролю веде не до скорочення кількості виходів перевіряючи груп на об’єкт, а до їх збільшення.

По-друге, “поза грою” опинився державний аудит підприємницької діяльності, хоча необхідність здійснення такого контролю підтверджує статистика, яка вперто свідчить, що кожне друге наше підприємство - збиткове. Прибутковому ж підприємству фактично ж за рахунок податку на прибуток, тобто за рахунок бюджету, держава дозволяє покривати збитки минулих років.

Особливою проблемою державного фінансового контролю є контроль за використанням державної і комунальної власності та фінансів підприємств, які функціонують на основі цієї власності.

В Україні на даний час відсутні будь-які правові акти, що дозволяють органам державного фінансового контролю перешкоджати вітчизняним підприємствам приховувати прибуток в офшорних структурах. З огляду на високі норми оподаткування, практика приховування прибутків в офшорах одержала серед українських підприємств велике поширення.[2]

Сьогодні кількість наших офшорних компаній за кордоном складає кілька десятків тисяч, і в даний час засновується щорічно близько 2000 нових компаній. Загальна сума українських капіталів, що “осіли” в офшорних компаніях, за оцінками західних експертів, у даний час складає близько 10 млрд.дол., а щорічний відтік капіталу – від 2 до 2,5 млрд. доларів США.[1]

В цілому є усі підстави стверджувати, що стара всеохоплююча система державного фінансового контролю в Україні ліквідована, а нова, яка б відповідала завданням побудови ринкової економіки, ще не створена. Діюча ж система фінансового контролю в Україні далека від досконалості.[1]

Для її вдосконалення доцільно здійснити ряд заходів, спрямованих на підвищення ефективності державного фінансового контролю в частині виявлення фінансових порушень, вироблення механізмів визначення міри відповідальності, а також відшкодування заподіяних збитків. Основні з них такі:

– удосконалення порядку здійснення фінансового контролю органами законодавчої і виконавчої влади;

– розробка механізму взаємодії і чітке розмежування повноважень і відповідальності між органами державного фінансового контролю з метою недопущення дублювання і паралелізму в роботі;

– доопрацювання основних положень взаємодії органів державного фінансового контролю з правоохоронними органами;

– удосконалення системи контролю за дотриманням законодавства України при здійсненні валютних, експортно-імпортних і інших зовнішньоекономічних операцій;

– розробка єдиної сит семи обліку результатів і оцінки якісних і кількісних параметрів діяльності органів державного фінансового контролю;

– розробка більш дійового механізму повернення незаконно використаних державних ресурсів і одержаних доходів від їх використання в бюджети і позабюджетні фонди – протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

– підвищення якості підготовки і перепідготовки спеціалістів в галузі державного фінансового контролю.[1]

Література:

1. Вербило Є.Ф., Левандовський О.О., Суліковська Н.М. Державна контрольно-ревізійна служба України: сторінки історії – К.: ДІЯ, 2006. – 219с.

2. Белобжецкий И.А. Финансовый контроль и аудит: проблемы становления // Бух.учет.-2006. -№3.-с.9-15.

3. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. – Житомир: ЖІТІ, 2008