Нелідіна Ю. С.

Місцеві податки. Зарубіжний досвід місцевого оподаткування й аналіз можливостей його застосування в Україні.

Ефективна податкова система є однією з головних складових стратегії економічного та со­ціального розвитку будь якої країни. У процесі реформування системи оподаткування в Україні необхідно докорінно зміни­ти ставлення до місцевих податків і зборів, підвищити їх роль у формуванні доходів місцевих бюджетів. Головними джере­лами доходів місцевих бюджетів звичайно мають бути місце­ві податки і збори. Тому  розглянемо світовий досвід організації оподаткування місцевими податками і зборами.

Важливого значення в сучасних умовах набуває осмислення процесу становлення системи місцевого оподаткування України з позицій усвідомлення світового досвіду оподаткування в розвинутих країнах.

Метою статті є узагальнення зарубіжного досвіду місцевого оподаткування й аналіз можливостей його застосування в Україні.

Місцеві податки і збори в розвинених країнах, як правило, мають досить висо­ку питому вагу в загальній сумі грошових надходжень органів місцевого самоврядування на відміну від колишніх соціалістичних країнах, де власні кошти у формі місцевих податків і зборів становлять, як правило, відносно малу питому вагу в доходах місцевих бюджетів. У міжнародній практиці місцеві податки та збори є основою дохідної частини місцевих бюджетів більшості західних держав. Місцеві податки становлять у загальній сумі доходів місцевих бюджетів Австрії – 72 %, Японії – 55 %, Франції – 48 %.

Всі місцеві податки в економічно розвинених країнах поділяють на чотири групи:

1)         власні місцеві податки, які встановлюються органами місцевого самоврядування і справляються лише на території місцевого товариства. До таких податків відносять як прямі, так і непрямі: податки на прибуток корпорацій, особисті прибуткові, майнові, земельні, промислові, на автомобілі, на професії, місцеві акцизи, тощо.

2)         Надбавки до державних податків, які використовують для формування доходів місцевих бюджетів та відрахування від загальнодержавних податків, які залишаються в місцевих бюджетах.

  3) Що стягуються у вигляді плати за послуги, які надаються  органами місцевої влади (за користування електроенергією, газом, водопроводом, каналізацією, послугами зв'язку, за видачу різного роду документів місцевою владою);

  4) які відображують політику органів місцевого самовря­дування — екологічні податки.

Більшу самостійність у введенні місцевих податків мають місцеві органи влади в країнах із федеральним устроєм. Так, у США кожен штат має свою відокремлену від феде­ральної податкову систему. В бюджетах штатів найбільшу питому вагу мають прибуткові податки з корпорацій та гро­мадян, а також податок із продажів.

Місцеві органи влади в США одержують майже половину доходів використовуючи свої повноваження вводити по­датки та стягувати плату за свої послуги. Крім цього, одна третина доходів місцевих бюджетів дотується з вищих органів влади у вигляді так званих грантів або субвенцій.

Місцеві органи влади  мають право формувати свій власний бюджет. Урядом штатів у законодавчому порядку визначаються податки, які можуть встановлювати місцеві органи влади після затвердження переліку податків органи місцевої влади вирішують, які з них вводити.

Країни з унітарним устроєм місцевим органам влади, як правило,   надають менше самостійності у запроваджені місцевих податків. Розглянемо досвід країн Європейського союзу щодо системи місцевих податків та зборів, який буде цікавим для України. У доходах місцевих бюджетів країн ЄС основними місцевими податками та зборами є:

1) збори за надання послуг місцевими органами влади. Цей збір сплачується громадянами в основному за надання комунальних послуг, зокрема за водопостачання та водовід­ведення, вивіз сміття; за користування басейнами, що знахо­дяться у комунальній власності, користування громадським транспортом тощо. У більшості країн ЄС граничні розміри цього збору регулюються на центральному рівні, прете є де­яких країнах органи місцевого самоврядування мають право самостійно впроваджувати ставки цього збору,

2) доходи від місцевої комунальної власності - досить суттєве джерело наповнення місцевих бюджетів у деяких , країнах ЄС. Доходи від місцевої комунальної власності фор­муються за рахунок надходжень від оренди комунального майна або за рахунок його продажу;

3) податки та внески до соціальних фондів - податкові внески сплачуються як юридичними, так і фізичними осо­бами. Ці податки та внески є джерелом фінансування усіх державних та місцевих видатків, частина їх, що передається до місцевих бюджетів, залежить від обсягу повноважень, які делеговано на місця.

Органи місцевого самоврядування всіх країн — членів ЄС, окрім Мальти, мають власні місцеві податки та збори Існує дуже багато різних місцевих податків та зборів, що збираються органами місцевого самоврядування країн - членів ЄС. проте виділяються три основні податки податок на нерухомість. місцевий корпоративний податок (податок на підприємницьку діяльність) та місцевий податок із доходів. які відображено в таблиці.

В одних країнах, наприклад в Австрії. Італії, місцевий корпоративний податок нараховується на фонд заробітної плати, в інших залежить від кількості співробітників (Угор­щина), оціночної вартості землі, що знаходиться у власності Данія, Ірландія), вартості виробленої продукції (Франція), прибутку (Німеччина, Італія. Люксембург, Португалія та Угорщина). У Данії та Ірландії до складу місцевого корпора­тивного податку входить податок на нерухомість, що спла­чується юридичними особами.

Місцеві органи влади мають певну самостійність в питанні застосування тих чи інших ставок цього податку, оскільки в країнах ЄС (за виключенням Австрії, де ставки цього податку чітко врегульовано на державному рівні) на державному рів­ні встановлено пише граничні обсяги ставок цього податку.

Право самостійного встановлення місцевих податків та зборів мають місцеві органи влади у багатьох країнах, на­приклад у США, Франції, Італії.

Отже, враховуючи світовий досвід, велику кількість міс­цевих податків можна розділити на декілька груп.

До першої групи можна віднести податки, пов'язані з майном. Саме ця група забезпечує бюджети найбільшою кількістю доходів. В Україні майнові податки повною мірою не використовуються. Тому основою реформування систе­ми місцевого оподаткування могло б стати введення, май­нових податків, які могли б стати значним джерелом напов­нення місцевих бюджетів.

Друга група — це податки на доходи, податки на прибу­ток. Такі податки в Україні належать до загальнодержав­них. При цьому прибутковий податок із громадян зарахо­вується до місцевих бюджетів, а податок на доходи довгий час був регулюючим і частково спрямовувався також до місцевих бюджетів.

До третьої групи відносять непрямі податки, які включаються в ціну товару. В нашій країні це загальнодержавні по­датки.

Наступну групу складають екологічні податки, які не не­суть великого фіскального навантаження але визначають політику місцевих органів влади. В Україні дія саме таких податків дуже незначна.

 

Література:

1.     Бондарук Т. Г. Бюджетний моніторинг //Формування ринкових відносин в Україні. № 5 - 2008 р.

2.     Кириленко О. П. Проблеми оподаткування власності // Формування ринкових відносин в Україні. № 7 – 2007 р.