К. т. н. Жданова І. В., магістр
Ожерело Т. С.
Донбаський державний технічний
університет, Україна
Проблеми управління
фінансовими ресурсами на підприємстві
У сучасних
умовах становлення економіки України розвиток вітчизняного бізнесу набуває
особливої динамічності. Вона пояснюється наявністю досить жорсткої конкуренції
як із боку українських, так і зарубіжних компаній, підвищенням вимог споживачів
до товарів і послуг, що пропонуються на ринку. З іншого боку, підприємство є
також споживачем різного роду ресурсів.
Тому, аби знайти
своє місце на ринку й успішно працювати, підприємство має враховувати багато
чинників, що впливають на його діяльність, планувати й прогнозувати власні
кроки.
На сучасному
етапі діяльності підприємства більш вагомішого значення набуває саме управління
його фінансовою системою, оскільки фінансові ресурси є базисними, без яких
неможливе функціонування й розвиток підприємства. [1]
Динамічний розвиток підприємницької діяльності в Україні супроводжується
значними економічними суперечностями, зумовленими особливістю ринкової
трансформації в умовах глобалізаційних процесів. Однією із найважливіших
проблем, з якою стикаються вітчизняні підприємства, є недостатня ефективність
організації управління їхніми фінансовими ресурсами в умовах переходу до ринку.
Спроможність
підприємства досягнути успіху на ринку залежить від ефективності управління
його фінансовими ресурсами. Добре організоване управління є необхідною
складовою для їх успішної роботи в умовах жорсткої ділової конкуренції. [3]
По В.М. Родіоновій:
«Фінансові ресурси підприємства - це грошові доходи і надходження, які
перебувають у розпорядженні суб'єкта господарювання і призначені для виконання
фінансових зобов'язань, здійснення затрат із розширеного відтворення і
економічного стимулювання працівників». [2]
Найправильнішим за сучасних
економічних умов є трактування управління фінансовими ресурсами підприємств як
процесу навчання управлінським діям у сфері використання грошових ресурсів
фондового та нефондового характеру, що складається з трьох етапів:
- виявлення та формулювання проблеми чи завдання управління
фінансовими ресурсами, що повинно бути вирішене на базі використання
попередньо здобутого досвіду й наявної інформації;
- прийняття управлінського рішення щодо використання фінансових
ресурсів та його реалізація;
- аналізу результатів прийнятого рішення з погляду можливих
способів його модифікації чи зміни, а також їх врахування у процесі накопичення
досвіду, який може бути використаний у майбутньому. [3]
Кожне підприємство має знати, як
«працюють» фінансові ресурси, що перебувають у його розпорядженні,
наскільки сумлінно, ефективно
виконують покладені на них функції люди, які обіймають посади, пов'язані з прийняттям рішень у сфері фінансової діяльності підприємства.
Від того, за якими принципами формуються грошові фонди підприємства, значною мірою
залежить оптимальність режиму їхньої роботи, успіх
функціонування в ринковій економіці. У процесі організації своєї діяльності перед підприємством
постійно постає необхідність вибору оптимальних варіантів прийняття рішень у сфері фінансів
з багатьох альтернативних варіантів,
наприклад
таких:
- яку частину прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків, спрямувати на
розвиток виробництва, технічне переоснащення, а яку - на
приріст фонду споживання;
- використати кошти на будівництво
нового цеху чи придбати акції іншого підприємства, та інш.
Кожне з таких рішень має бути
обґрунтоване відповідними розрахунками, базуватися на знанні економіки свого
підприємства, перспектив його розвитку, вивченні кон'юнктури ринку та
врахуванні багатьох інших факторів. Інакше неминучі хибні рішення, що
призводять до збитків, зниження ефективності діяльності виробництва. Тому
правильне розпорядництво фінансовими ресурсами саме собою є важливим фактором
забезпечення ефективності вирішення економічних і соціальних завдань
підприємства.
Так,
навіть ідеально розпорядившись фінансовими ресурсами, підприємство не гарантоване від збитків, зниження
обсягу виробництва в результаті збоїв у виробничому процесі з
технологічних причин, унаслідок зниження трудової дисципліни, несприятливих
природних явищ
та ін. [4]
Удосконалення реорганізації
управління фінансовими ресурсами підприємств слід розглядати як один із
головних чинників підвищення ефективності будь-якої виробничо-господарської
діяльності. Від цього залежить поліпшення позицій підприємства в конкурентній
боротьбі, його стабільне функціонування та динамічний розвиток. Головна
спрямованість реорганізації управління фінансовими ресурсами підприємств
полягає в оптимізації використання ресурсів підприємства. Система управління
фінансовими ресурсами підприємства може вважатися досить ефективною лише у тому
разі, коли вона дає змогу не лише раціонально використовувати наявні ресурси, а
й забезпечувати активний системний пошук можливостей подальшого розвитку
підприємства. [3]
Після
проведеного аналізу можна зробити наступні висновки: фінансові ресурси
підприємства виконують вирішальну роль в ефективному функціонуванні, вони
необхідні для виконання підприємствами своїх фінансових зобов’язань, здійснення
розширеного відтворення та економічного стимулювання.
А головне, в процесі фінансового управління
повинні розв’язуватися проблеми формування фінансових ресурсів і їх
раціонального розміщення, а також забезпечувати діяльність підприємства
необхідним обсягом фінансових ресурсів. Таким чином, управління фінансовими
ресурсами підприємства може вважатись ефективним у тому випадку, коли воно дає
можливість не тільки раціонально використовувати наявні ресурси, але й
забезпечувати активний пошук можливостей подальшого розвитку підприємства й
отримання прибутку.
Література:
1. «Фінанси України» 4 –
2003 Хачатурян С.В. «Сутність фінансових ресурсів та їх класифікація», с. 77-81
2. «Фінанси України» 1 –
2003 Пойда-Носик Н.Н., Грабарчук С.С. «Фінансові ресурси підприємства», с.
96-103
3. «Фінанси України» 9 –
2004 Ванькович Д.В. «Удосконалення механізму реорганізації управління фінансовими
ресурсами підприємств», с. 112-117
4. Фінансова діяльність
підприємства: Підручник / Бандурка О. М., Коробов М. Я., Орлов П. І., Петрова
К. Я. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 2002. – 384 с.