Экономика / 4.Инвестиционная деятельность и фондовые рынки.

Денисюк Л.І.

Львівський національний аграрний університет, Україна

Кооперативні товариства: минуле та сьогодення

Перші кооперативи, так звані каси взаємодопомоги, покликані підтримувати селян під час голоду та економічних труднощів, з’явились в середині ХІХ століття, завдяки діяльності Фрідріха Вільгельма Райффайзена, Сам Фрідріх Вільгельм Райффайзен народився у 1818 р. в німецькій провінції Вестфалія в бідній багатодітній сім’ї дрібного фермера. В ті часи населення більшості містечок та сіл Центральної Європи жило дуже бідно. Фермерам та ремісникам не вистачало коштів для розвитку. Приватні кредитори через високі ризики та адміністративні витрати на дрібні кредити пропонували надто високі проценти, непосильні для фермерських господарств.

У 1847 р. Фрідріх Райффайзен, будучи мером міста, почав використовувати свої невеликі статки і пожертви багатих людей для створення товариств благодійного кредитування на допомогу своїм бідним співвітчизникам. Поклавши за основу принцип взаємодопомоги для всіх її учасників, Райффайзен створював спілки та кооперативи, які давали можливість фермерам продавати свою продукцію на більш вигідних умовах і таким чином витримувати конкуренцію.

З часом Райффайзен зрозумів, що організована взаємодопомога може досягти більшого, ніж благодійність. Для зменшення фінансових ризиків, обміну інформацією спілки стали об’єднуватись на регіональному рівні, маючи центральний офіс. В 1862 г. Фрідріх Вільгельм створив перший банківський кооператив в Анхаузені (Німеччина), який і став праобразом банку «Райффайзен».

Власне «Райффайзенбанк» відкрився у 1886 р. в Австрії, а ще через десять років кількість банків в цій країні перевищило 600. Після смерті свого творця, «Райффайзенбанк» продовжував розвиватись. У XX столітті була створена група «Райффайзен» з головною установою Raiffeisen Zentralbank Oesterreich, що володіє 70% акцій «Райффайзен Інтернешнл». Інші 30% акцій вільно котуються на венській біржі.

В Україні скористатись послугами знаменитого банку могли ще в кінці ХІХ века у товариствах кооперативної системи «Райффайзен». В народі їх називали просто — «Райффайзенки». Перша з них з’явилась в селі Іванівка на Полтавщині в 1895 г. Найбільший розвиток «Райффайзенки» отримали в Центральній та Західній Україні. В 1915 р. на території сучасної України було більше 2000 «Райффайзенок». [1]

Проект закону про кооперативні товариства та їхні союзи розробив у 1907 р. С. Бородаєвський. Прийнятий у 1917р. кооперативний закон скасовував усі існуючі на той час обмеження щодо організації і діяльності кооперативів та їхніх об'єднань. Для заснування кооперативів чи кооперативного союзу, за новим законом, не вимагалося окремого дозволу. Потрібна була лише звичайна реєстрація статуту, підписаного не меише 7 членами-засновниками, в окружному суді.   Якщо протягом місяця не надходило із суду юридичних  зауважень  до  статуту  -  кооператив     вважався зареєстрованим.

Кооперативами цей закон визнавав такі товариства і їхні об'єднання, які мають змінний склад членів і внесених ними капіталів, провадять свою діяльність під власною фірмою та своєю метою мають матеріальне  й моральне піднесення своїх членів, яке здійснюється шляхом організації різноманітних господарських підприємств або праці своїх членів. Закон визначав рівність голосів об'єднаних у кооперативах членів, обмежував висоту дивідендів на внесені паї до 8%, передбачав відрахування не менше 1/5 чистого доходу товариства на формування запасного капіталу до досягнення ним встановленої величини.   Він охоплював усі види й форми кооперативних організацій, давав свободу організації кооперативних союзів, договірних об'єднань і кооперативних з'їздів. Передбачалося, в кооперативних товариствах могла бути одна з трьох форм   відповідальності: обмежена розміром повної вартості належних їм паїв, або обмежена розміром визначеної в статуті суми (яка, як правило, була кратною розміру відкритого членові товариства кредиту   чи сумі паїв), або необмежена, при якій члени товариства відповідають за його боргами всім своїм майном.

Новий кооперативний закон був одним із найліберальніших кооперативних законів світу. Він, незважаючи на фактори революційних  часів,  викликав  пожвавлення  розвитку кооперативної організації на території колишньої Російської імперії. У 1930 р. кооперативні товариства зникли.

Президент України Л. Кравчук 20 вересня 1993 року видав Указ, яким затвердив "Тимчасове Положення про кредитні спілки в Україні".

Після цього процес відродження кредитних спілок в Україні став набувати реальних рис. У Києві були відкриті представництва Всесвітньої ради кредитних спілок. 7 лютого 1994 року Національний банк України затвердив Типовий Статут кредитної спілки, після чого почалось стрімке виникнення кредитних спілок у більшості областей.

У червні 1994 року 28 кредитних спілок із 17 областей України заснували Національну асоціацію кредитних спілок України (НАКСУ). Кредитні спілки, що створювались пізніше, приєднувались до засновників НАКСУ, яка за кооперативним принципом "відкритих дверей" була і залишається відкритою для всіх кредитних спілок, що виникають в Україні та дотримуються кооперативної філософії.

В листопаді 1994 року Національна асоціація кредитних спілок України була прийнята повноправним членом Всесвітньої ради кредитних спілок. У квітні 1995 року при НАКСУ був створений власний Навчально-методичний центр, а у вересні - Сервісний центр.

Таким чином, ідея взаємодопомоги та кооперативного кредитування збережена. Народ України в нелегкі для себе часи почав відроджувати кредитні спілки - організації економічного самозахисту та взаємодопомоги з метою поліпшення свого життя.

Література

1. Светлана Шапошникова. Банк коллективной немецкой помощи // Деньги. – 2006. - №3-4 (76).