Экономические науки/3. Финансовые
отношения.
Дімітрюк І.В.
Науковий керівник: Зибарєва
О.В.
Буковинська державна
фінансова академія
Аналіз
кризових процесів в економіці УКРАЇНИ
Українська економіка як складова світової
економіки нині перебуває у кризовому стані: у країні вже спостерігаються ознаки
рецесії, - тому дослідженя цього питання сьогодні є як ніколи актуальним.
Те, що
розпочиналося як криза банківського сектору, вже негативно впливає на інші
сектори економіки, оскільки внаслідок скорочення обсягів залучених кредитних
коштів погіршується ситуація з інвестиціями і виробничою діяльністю компаній, а
через зниження споживчого кредитування та довіри споживачів зменшуються
споживчі витрати. Ситуацію, що склалася у банківській
системі України та металургії, декілька місяців тому сколихнули економіку.
Тепер до неї долучилося стрімке падіння курсу національної валюти по відношення
до долара США, у якому номіновані більшість експортних та імпортних контрактів
в Україні. За цей період економічні агенти так і не дочекалися активного та
ефективного втручання держави, як у особі Національного банку України й
Кабінету Міністрів, так і Верховної Ради та Президента.
Відлік кризових явищ в українській економіці слід вести
зі значного зростання інфляції наприкінці 2007 року. Початок 2008 року
ознаменувався загальними зусиллями Кабміну та Національного банку по угамуванню
інфляційних процесів. Реалізація антиінфляційної політики в економіці має
характеризуватися домінуванням грошово-кредитної політики над бюджетно-податковою політикою. Національний
банк повинен був обмежити можливість кредитування уряду та сконцентруватися
виключно на незалежній реалізації грошово-кредитної політики. Іншим не менш
важливим елементом антиінфляційної політики мали стати скоординовані бюджетно-податкова
політика та управління державним боргом. Такого на жаль у чистому вигляді не
відбулося, і разом зі зменшенням грошової маси, яку проводив Національний банк,
здійснювалась широкомасштабна соціальна політика уряду, що продовжувала розкручувати
інфляцію та стимулювати споживчі витрати. Крім того, дії Нацбанку спрямовані на
стримуванню споживчого кредитування були розпочаті запізно, банки встигли
внести свій вклад у розвиток кризи. Також не слід забувати, що у зв’язку з
слабким розвитком українського фінансового ринку та його інфраструктури
Національний банк та уряд країни обмежені у інструментарії необхідному для
успішної реалізації антикризової та антиінфляційної політики [2,3].
Національний банк зосередився на підтримуванні ліквідності банків, що мали
проблеми з ліквідністю та поверненням зовнішніх запозичень від іноземних
кредиторів, при цьому майже повністю залишивши національну валюту у вільному
плаванні. Хоча відомо зі світової практики те, що відвернення уваги
Національного банку на порятунок проблемних банків не сприяє ефективному
контролю над інфляцією, це яскраво підтверджується подіями на фінансовому ринку
у листопаді. Великомасштабне кредитування кредитних банківських установ, що
відчували проблеми з ліквідністю із-за неефективної диверсифікації активів,
створило передумови для послаблення контролю над інфляцією та курсом
національної валюти, що і призвело до зростання майже в 1,5 рази курсу по
відношенню до долара в порівнянні з початком року, розквітом спекуляцій та
відновленням тіньового ринку обміну валют. Така політика була спрямована на
скорочення дефіциту платіжного балансу країни – зменшення обсягів споживчого
кредитування та збільшення ціни імпортних товарів мають призвести до загального
скорочення фізичного обсягу імпорту [1,4].
З початку зростання кризових процесів в українській економіці уряд країни
не використовував антикризовий інструментарій бюджетно-податкової політики.
Зокрема це пов’язано з політичною кризою та недієздатністю Верховної Ради
України.
Світовою практикою в умовах економічної кризи є використання стимулюючого
потенціалу бюджетно-кредитної політики для пом’якшення впливу кризи, як на
економіку вцілому так і на окремих економічних агентів. Уряди багатьох
європейських країн розробили антикризові програми стержнем яких є скорочення
податкового тягаря для економічних суб’єктів, не тільки через зменшення
податкових ставок, а й через податкові пільги й канікули для підприємств та
повернення сплачених податків для фізичних осіб [1,5].
Отже, украй необхідною для економіки України є антикризова стратегія економічних
перетворень податкової системи, яка має бути направлена на зменшення
негативного впливу кризи, забезпечення економічних агентів необхідними коштами
для інвестування й переоснащення підприємств та зменшення податкового тиску з
метою стимулювання їх економічної активності. Особливу увагу у антикризових
програмах слід звернути на стимулювання малого бізнесу, на підтримування
споживчого попиту у населення та збереження, в умовах скорочення банківського
кредитування, інвестицій у розвиток підприємств.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Сивульський М.І., Проблеми становлення системи державного фінансового контролю в Україні // Фінанси України. – 2009. - №1. –
с.3-9.
2. Міняйло О.І., Романишин О.І., Швед В.О. Антикризові дії владної верхівки України//Актуальні проблеми економіки. – 2008. - №12. – с.58-65.
3. Онишко С.В. Державні фінанси в системі фундаментальних факторів забезпечення нової якості зростання // Економіст. – 2008. - №11. –
с.28-31.