Студентка магістратури Вербик М. С.

Східноєвропейський університет економіки та менеджменту

Стратегії  розвитку підприємства в умовах фінансової кризи

Нині існує багато визначень стратегії, але в основі всіх визна­чень лежить поняття стратегії як усвідомленої й продуманої су­купності норм і правил, використовуваних в процесі прийняття стратегічних рішень, що впливають на майбутній стан підприємства. В літературних джерелах пропонуються такі визначення стратегії:

Стратегія — програма, план, генеральний курс суб'єкта управ­ління для досягнення ним стратегічних цілей у всіх сферах діяль­ності.

Стратегія — це план управління фірмою, спрямований на закріплення її позицій на ринку, задоволення попиту споживачів і досягнення поставлених цілей[1, с. 219].

Стратегія підприємства являє собою систему управлінських рішень для визначення перспективних напрямів розвитку, сфери і способів діяльності підприємства в умовах оточуючого сере­довища, а також порядку розподілу ресурсів для досягнення по­ставлених цілей[1, с. 220].

Стратегія є спосіб реалізації теорії бізнесу в практичній діяльності. Ціль практичної діяльності - забезпечити підприємству можливість досягнення бажаних результатів у неконтрольованому середовищі. Якщо стратегія не забезпечує досягнення запланованих результатів, це перша серйозна ознака того, що наступив час переглянути теорію бізнесу. Те ж саме ставиться й до несподіваного успіху: він найчастіше вказує на те, що теорія бізнесу має потребу в доробці. Тому що тільки стратегія дозволяє судити про те, у чому, для організації укладається  сприятлива можливість. Якщо немає стратегії, то немає й способу визначити, які дії й рішення організації сприяють досягненню бажаних результатів, а які ведуть у хибному напрямку й тільки розпорошують ресурси[2].

Основні призначення стратегії - створення комплексу конкурентних переваг, для досягнення бізнес - успіху в довгостроковій перспективі. [3]

   В умовах кризи вибір стратегій – обмежений. Їх всього дві - «стратегія глобального скорочення» та альтернатива їй - «стратегія розвитку в умовах кризи»

Чому зараз ми спостерігаємо гарячкову реалізацію першої стратегії?Щоб відповісти на це питання давайте проаналізуємо ринкову ситуацію, що склалася до і під час кризи.Розвиток багатьох  підприємств здійснювався за рахунок залучення зовнішніх інвестицій, причому, як правило, частка позичкових засобів перевищувала власні в 3-5 і більше разів. За такого об’єму інвестицій активно реалізовувалася стратегія захоплення ринку (стратегія регіональної експансії). Компанії мали можливість розвивати декілька проектів паралельно (як правило, бажання увійти до міст мільйонників породжувала відразу п’ять і більш паралельних проектів). Також багато хто реалізовував стратегію диверсифікації бізнесу. Причому вважалося, що саме стратегія диверсифікації знижує ризик для інвестиційного портфелю. Реалізація даних стратегій супроводжувалася активним організаційним зростанням, ще вчора підприємства, які управлялися одним, - двома власниками в ручному режимі, еволюціонували в групи підприємств, в торгові мережі, які вимагали створення управляючих організацій(головних офісів), регіональних представництв, штату висококваліфікованих і дорогих топ-менеджерів і фахівців, що забезпечують організаційні інфраструктури. Одним словом, витратна частина бюджету збільшувалася, а прибуткова частина в процентному співвідношенні до витратної падала, за безумовного зростання прибуткової частини в абсолютному виразі. Слід зазначити, що за бурхливого розвитку багато підприємств так і не вивели свої проекти на рівень, коли вони б почали приносити дохід, ми не говоримо вже про досягнення точки беззбитковості. Слід окремо відзначити недостатньо розвинену систему оцінки фінансових ризиків, часто в організаціях або був відсутній центр відповідальності за оцінку фінансових ризиків або дана функція виконувалася на низькому професійному рівні (тут позначилася відсутність на ринку фахівців належного рівня). Саме такі підприємства, як правило мусять скористатися «стратегію глобального скорочення».

Але в деяких компаніях спостерігаємо скорочення висококваліфікованого та високооплачуваного персонал. Я вважаю при даній «стратегії скорочення з метою оптимізації витрат і утримання існуючих позицій на ринку» це неприпустимо. В умовах кризи утримати позиції на ринку зможе та організація, яка реорганізує організаційну структуру здатну до швидкого і точного аналізу ринкової ситуації і своєчасних реагувань на зовнішні зміни. Дана реорганізація можливо лише зі штатом висококласних фахівців. Оскільки час на ухвалення управлінських рішень скорочується до мінімуму, немає можливості проводити тривалі дослідження ринку, велику роль відіграє саме досвід і аналітичні здібності персоналу. За такого скорочення ризики – очевидні

А яким портфелем компетенцій володіють підприємства, які вибирають «стратегію розвитку в умовах кризи»? 
 Якщо Ви - підприємство, яке розвивалося в основному за рахунок реінвестицій, - однозначно Ваш вибір - «стратегія розвитку». 
Якщо Ви підприємство з активами різних класів (бізнес напрямів), то можливий розвиток за рахунок продажу незавершених або низькоприбуткових проектів і перерозподіл ресурсів у бік успішних проектів. Таким чином, ми скорочуємо витратну частину і отримуємо додаткове фінансування успішних проектів. Для деяких компаній «другого ешелону» в умовах кризи і риґідності лідерів ринку відкривається можливість піднятися на ступінь вище і увійти до числа лідируючих компаній.

.У першому випадку фактично всілякі статті витрат скорочуються, в компанії залишається мінімальний штат співробітників для формальної підтримки «життєдіяльності» юридичної структури: Директор, Головний бухгалтер, ряд фахівців для закриття незавершених договорів, супроводи VIP- клієнтів, забезпечення гарантійних зобов'язань і тому подібне Активи розпродаються. В даному випадку майбутній розвиток компанії вимагатиме серйозних інвестицій, фактично бізнес необхідно буде розвивати з нуля. Дана стратегія властива власникам, які припускають, що криза буде затяжною і власних засобів буде недостатньо для збереження бізнесу. 
   У другому випадку скорочення витрат повинне носити характер оптимізації, а не мінімізації. У умови кризи зменшується дохід компаній, а відповідно і об'єм реінвестицій. Найпростішим і перевіреним способом поліпшення фінансових показників компанії є перегляд бюджетів у бік скорочення витрат. Під скорочення потрапляє персонал, який був задіяний на проектах, що закриваються. У бізнесах, що діють, переглядаються компенсаційні пакети персоналу у бік зменшення; відбувається скорочення бюджету на навчання, скорочуються до мінімуму адміністративні витрати.
   Досвід проведення організаційних аудитів показує, що навіть до «кризи» оптимізація організаційно-функціональної структури компанії і взаємодії між підрозділами приводила до виявлення до 10-20 % «баласту» компанії, співробітників без яких компанія може успішно розвиватися.
   Отже, викладена інформація і її аналіз дозволяють повною мірою представити, що правильно обрана й успішно перетворена в життя стратегія управління підприємством-застава його плідного функціонування в умовах ринкової економіки та навіть в умовах фінансової кризи.

Використані джерела.

1.             Нечаюк Л. І. Готельно-ресторанний бізнес: Менеджмент: Навч. посібник. – К.: Центр навч. л-ри, 2006.

2.             Новые реалии и стратегии организации. Питер Ф. Друкер // http // seminars.ru/bnode/7/article/83

3.             Разработка стратегии предприятия. Мартынов А. В. // http: // seminars.ru/bnode/7/article/87