Національний університет державної податкової служби України
Етичні вимоги до кандидатів на посаду судді в зарубіжних країнах
Обумовленість інтернаціоналізації загальних етичних вимог до суддів пояснюється єдиним розумінням сутності правової держави і ролі судової влади у суспільстві. Розходження в національних матеріальному та процесуальному законодавстві не грають при цьому майже ніякої ролі бо не припускають, в принципі, наявність різних суддівських обов’язків щодо поведінки суддів усередині та поза судом. Проте деякі розходження в регламентації етичних вимог до суддів, що існують в різних країнах (розходження в досягненні цілі безсторонності, справедливості і незалежності суддів) обумовлені національними факторами і оцінками. Так, відповідний історичний досвід держави і переважаючий менталітет народу можуть призвести до сильнішого висвітлення і конкретизації однієї із вимог порівняно з іншою державою, або навпаки не встановленню деяких вимог. Наприклад, у ФРН судді можуть бути членами політичних партій і профспілок, а також будь-яких інших союзів, що переслідують політичні та суспільні цілі. Дискусії викликає тільки питання про те, чи може суддя бути членом комунального “парламенту” (рада громади, міська рада, окружна рада) без складання суддівських обов’язків. У всякому разі “Як при виконанні своїх службових повноважень, так і поза службою, у тому числі і в політичній діяльності, суддя повинен вести себе таким чином, щоб не підривалась впевненість у незалежності (§39 Закону про суддів). До того ж від судді вимагають служіння усьому народу, а не якій-небудь партії. Він зобов’язаний виконувати свою задачу безсторонньо і справедливо, при здійсненні своїх повноважень піклуватись про суспільне благо. Для нашої країни не є прийнятною можливість зайняття суддями політичною діяльністю, в сучасних умовах, коли деякі партії і так мали (а можливо і будуть мати) гіпертрофовані можливості впливу на процеси у суспільстві та державі. Тому потрібно лише враховувати деякі положення, які на сьогодні можливо адаптувати враховуючи національні фактори, а не повністю копіювати відповідний досвід інших країн.
Україною враховано міжнародні напрацювання і на законодавчому рівні закріплена вимога безсторонності та незалежності судового розгляду, чим сформована і відповідна загальна характеристика судді. Етичні вимоги, що ставляться до суддів у різних країнах витікають із міжнародних і національних документів. В свою чергу національними документами, що регламентують етичні вимоги до суддів є: 1) закони (статути); 2) закони і корпоративні акти – кодекси поведінки (етики) суддів. У всякому разі головною ідеєю етичних вимог до суддів є недопустимість поведінки що може нашкодити авторитету суду та судової влади.В деяких країнах, наприклад у ФРН, Франції не існує спеціального кодифікованого зводу деонтологічних правил. Вимоги щодо належної поведінки суддів сформульовані у загальному плані та зафіксовані, перед усім, в Законі про суддів і частково у нормах, що регулюють правове становище державних службовців (ФРН); зафіксовані в 4 положеннях із Статуту Магістратури (Франція) . В інших країнах, наприклад США, Італії, Росії прийнято спеціальні Кодекси суддівської етики (честі). В багатьох країнах світу особливого значення надають особистим та моральним якостям при доборі кандидатів на посаду судді. Наприклад, в Республіці Польща до кандидата на посаду судді Законом про загальні суди висувається сім вимог, серед яких на другому місці психологічні та високі моральні якості, ( в тому числі „незлобливий характер”), в Угорщині “суддя повинен поводити себе достойно не тільки при виконанні професійних обов’язків, але і в особистому житті”. Незалежність і неупередженість суддів у Швейцарії пов'язана також із правилами комплектування складу суду, в основу яких покладена оцінка професійних якостей (знання юриспруденції, судового процесу, розуміння психології людей, високий інтелект) і моральних принципів (непідкупність, чесність) суддів . У Франції претендент на суддівську посаду повинен успішно закінчити Національну школу магістратів (28 місяців). До кандидата пред’являються серйозні вимоги: 1) наявність вищої юридичної освіти; 2) перебування у французькому громадянстві не менше 5 років; 3) володіння повним обсягом цивільних прав; 4) бездоганна репутація; 5) наявність військового обов'язку; 6) відсутність захворювань, що перешкоджають виконанню суддівських обов'язків; 7) для осіб, що вступають за конкурсом ( або за направленням від суду, міністерства юстиції і т.д.) – граничний вік 27 років. В Австрії обов'язковим є одержання фахової освіти (тривалість 5 років), але не в якомусь навчальному закладі, а під керівництвом судді-наставника. Претендент, так само як і у Франції, повинний бути дієздатним австрійським громадянином, мати бездоганну репутацію, одержати диплом про повну юридичну освіту. Протягом роботи із суддею-наставником кандидат на посаду судді освоює програму семи самостійних етапів: судова практика з одночасними заняттями на підготовчих курсах; практика як судді-стажиста; навчання протягом 2 років при суді, прокуратурі, адвокатурі, Міністерстві юстиції, органах, що виконують судові рішення; навчання в Судовій академії; судова практика; іспит на посаду судді при вищому суді землі; власне призначення на посаду. До останнього, сьомого етапу, претендент повинний відповідати ще більш високим вимогам: успішно завершити четвертий і шостий етапи; одержати ступінь доктора права. До складу екзаменаційних комісій, як правило, входять судді, у тому числі судді, що перебувають у відставці, працівники правоохоронних органів, представники парламентів (як правило, юридичних служб), професори університетів.