Курбатова Т.В.

Криворізький технічний університет

ЗАСТОСУВАННЯ ДИСТАНЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ВНЗ УКРАЇНИ

Ідея навчання поза межами аудиторії, але при цьому зберігаючи взаємодію викладача та студента, давно приваблювала людство. В даний момент разом з поширенням нових інформаційних технологій цей напрямок освіти знаходить нове застосування на всіх її рівнях: від середніх до вищих навчальних закладах. Глобальний комп’ютерний зв'язок відкриває нові можливості спілкування та співпраці студента та викладача на якісно новому рівні.

Дистанційне навчання ставить на меті не тільки навчання в своїй традиційній формі, але ще передбачає напрацювання у студента навичок самостійної роботи. Студент активно приймає участь в процесі навчання так, як має доступ до різних джерел інформації, може працювати у власному режимі, тощо.

В свою чергу викладач вже в меншій мірі виступає в ролі розповсюджувача знань. Він стає скоріше помічником та консультантом, який корегує навчальну діяльність студента. Викладач має змогу відмовитись від традиційних непродуктивних методів навчання тому, що нові інформаційні технології дозволяють позбутися необхідності пред’явлення значної частини інформації та операцій, пов’язаних з відпрацюванням вмінь та навичок. Навчальні інтернет-сайти, CD та DVD носії дозволяють швидко знайти необхідний навчальний матеріал, таким чином заощаджуючи час, необхідний на запам’ятовування інформації та її записування.

Існує два напрямки дистанційної освіти. Перший, або асинхронне навчання, - навчання на відстані, сформувався як заочна форма навчання. Другий напрямок, синхронне навчання, або дистанційне навчання в сучасному розуміння, передбачає синхронне навчання в групі студентів під керівництвом тьютера.

В сучасних умовах реформування української освіти на всіх рівнях дистанційне навчання має неабиякий потенціал у вирішенні цілої низки проблем, а саме:

- формування системи безперервної освіти, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів без відриву від виробництва та місця проживання;

- розширення освітніх можливостей для студентів/учнів з периферії;

- створення додаткових ресурсів інформаційної підтримки викладачів, отримання методичної допомоги з впровадження нових методів навчання, програм та підручників;

- забезпечення додаткових можливостей індивідуального навчання як для дорослих, так і для дітей.

Слід зазначити серед основних переваг дистанційного навчання на основі новітніх інформаційних та телекомунікаційних технологій наступні:

- забезпечення зручними засобами навчання;

- можливості використання групової роботи;

- більш продуктивна взаємодія між студентом та викладачем /тьютером;

- вільний доступ студента до баз даних, бібліотечних каталогів та інших інформаційних ресурсів;

- можливість швидкого отримання домашнього завдання, його відсилки та перевірки;

- можливість проведення тестування в режимі прямого доступу.

Вища школа є основною галуззю використання подібних технологій. По-перше студенти вже мають вміння та навички для самостійної роботи. По-друге, згідно з роботами психологів Л.С.Виготського та А.Н.Леонтьєва вищий рівень розвитку пам’яті у людини досягається у віці 18-25 років, на якому запам’ятовування відбувається на рівні мислення, шляхом встановлення різнорівневих зв’язків між відомим та уявним. При цьому зовнішні види запам’ятовування відходять на другий план.

Технологія дистанційного навчання має наступні етапи:

1) тестування абітурієнта, підписання контракту, реєстрація в навчальній системі;

2) отримання навчального матеріалу в електронному вигляді;

3) проведення консультацій з викладачами в мережі Інтернет;

4) вивчення теоретичного матеріалу, виконання практичних та лабораторних завдань, тестування для самоконтролю;

5) в кінці кожного семестру – стаціонарна сесія у ВНЗ;

6) в кінці повного курсу навчання – підсумкова атестація студента.

Але як свідчить практика, дистанційне навчання має декілька недоліків. По-перше, відсутнє постійне живе спілкування між викладачем та студентом. По-друге, самостійне вивчення матеріалу вимагає ретельної розробки навчальних матеріалів нового покоління, тобто електронних підручників, створених саме для дистанційної форми навчання. Такі підручники на базі так званої «гіпертекстової системи», яка включає мережі «вузлів» (тем, модулів) та відповідні асоціативні зв’язки, створюючи таким чином трьохвимірний інформаційний простір, допомагають отримувати інформацію найбільш ефективно. При цьому враховуються не тільки особливості предмета, який вивчається, але й індивідуальні психофізичні особливості студента.

Використання дистанційних технологій стає невід’ємною частиною нового світового освітнього простору. І хоча якість навчання при цьому потребує вдосконалення, але система дистанційного навчання пропонує більшу різноманітність варіантів отримання освіти.