Педагогічні науки/ 5.Сучасні методи викладання

Золотарьова О.В.

Українська інженерно-педагогічна академія

ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО

ІНЖЕНЕРА-ПЕДАГОГА

Виховання – це найважливіша проблема, що забезпечує існування та розвиток людського суспільства. Виховання в сучасній Україні здійснюється в складних умовах. Зі зміною соціального устрою виникла низка соціально-економічних проблем: тенденції до соціальної, регіональної, етнічної дезінтеграції суспільства, підвищення креміногенності, корупції, безробіття. За цих обставин знижується рівень фізичного та психічного здоров’я молодого покоління, поширюється наркоманія, тяжкі захворіння (СНІД, туберкульоз, рак). Багато молодих людей або втратили позитивні ідеали, або знаходяться на межі їх втрати. Значна частина увірувала в силу капіталу. Виховання молодого покоління, особливо його духовності, за таких обставин є начальною потребою суспільства.

Розвязання проблем виховання молоді слід починати з виховання майбутнього педагога. Педагог повинен бути обличчям нації, її опорою. Важливо зазначити, що головна мета виховання майбутнього педагога – формування його особистості, громадянина, особистості, який здібний жити в новому демократичному суспільстві і сповідувати високі ідеали. Тому вибір студентами педагогічних закладів є відповідальним і благородним вчинком.

В процесі дослідження, виходячи з мети виховання, були визначені такі завдання виховання студентської молоді:

Формування наукового світогляду, основу якого становлять моральність, патріотизм, професіоналізм;

Розвиток позитивної мотивації до навчання і виховання, творче ставлення до своїх обов’язків, сумлінність у вирішенні навчально-виховних завдань;

Гармонійний, цілісно-орієнтований розвиток кожного студента з урахуванням його можливостей відповідно до вимог навчального заклад;

Оволодіння історичним досвідом і традиціями України, загальнолюдськими моральними цінностями;

Забезпечення високої культури спілкування і взаємоповаги до закону. До соціально значущих колективних норм поведінки;

Реалізація цілей і завдань виховання забезпечувалася сумісними зусиллями всіх його учасників: педагогів, студентів, студентських організацій.

Успішно здійснювати виховання можливо тільки тоді, коли педагог дотримується певних принципів. Принцип виховання – це правило, яке, за різних умов і обставин втілюється в життя і забезпечує відповідне виховання. У процесі виховання, як відносно самостійному виді діяльності, застосовувались принципи, зумовлені цілями виховання. Під час їх реалізації створюються умови формування духовного ідеалу студента. Педагоги повинні користуватись різними принципами і методами їх реалізації, що було зумовлено їхнім світоглядом, стилем спілкування, рисами характеру.

До найбільш ефективних принципів виховання належать такі:

1. Формування особистісного стилю взаємостосунків студента зі студентами і педагогами. У вихованні першочергового значення набуває знання педагогом не стільки індивідуальних особливостей студентів,скільки урахування особистісних характеристик.

2. Висування системи позитивних (близьких, середніх і далеких) цілей. Головною рушійною силою розвитку особистості є мотивація. Вона дозволяє повністю включати студента в діяльність і досягати максимального ефекту.

3. Створення позитивного емоційного фону й атмосфери емоційного підйому. У виховному процесі неможлива конфронтація, боротьба педагога зі студентами. Педагог повинен боротися не з поганими якостями студента, а за хороші якості для нього.

4. Виховання через взаємодію. Основним завданням виховання є розвиток особистісних якостей студента.

5. Виховання через творчість. Необхідно зазначити, що формування будь-яких якостей можливе тільки через діяльність.

Спираючись на думку Т.Тюріної, що «людина не лише біосоціальна істота, вона має духовне єство» вважаємо, що духовність – це категорія педагогічна. Духовність це наявність «людини» в об’єктивному світі що сприймається, це орієнтація на людину в процесі життєдіяльності, різноманітної взаємодії з навколишнім світом. Світ майбутнього інженера-педагога повинен бути пронизаний «людиною» в кожній дитині, яка повинна бути для нього найвищою цінністю.