Запобігання корупції та іншій не доброчесності у судочинстві як кримінологічна проблема.

Муханова Ю.О.

Пілігрим Г.С.

ДонНУЕТ им. М. Туган - Барановського

Запобігання корупції та іншій не доброчесності у судочинстві як кримінологічна проблема.

У проблеми виниклої кризи проблема корупції у судовій системі стала більш поширеною, чим раніше.

Проблема забезпечення справедливого судочинства, а із законодавчим суспільстві постало давно. Проте через ідеалістичність сподівань на фактичне дотримання цих вимог будь – якою владою, що стоїть над людьми, а судова влада – тут не виняток, через короткий час у суспільній свідомості запанували уявлення про не доброчесність та корисливість суду.

Вже у законах 7 таблиць (450-451 р. р. до н.е.) зазначалося: «Невже ти вважатимеш за суворе покарання положення закону, яке карає на горло того суддю або посередника, котрих було призначено при судомовленні для розгляду справи і яких було викрито в тому, що взяли хабар за цю справу» [1,198]. Подібні положення зустрічалися й в інших пам’ятках права.

Недоброчесність суддів закарбувалася й у народних прислів’ях: «до суду ногою, до кишені рукою», «з кого суддя взяв, той і правий став», «не йди до суду з одним носом, а йди з підносом» та інші. [3, 322-325].

Отже , у суспільстві здавна суддів відносили до найбільш корумпованих посадовців, а суд – до найбільш корумпованої ланки державної влади.

Україна серед багатьох міжнародних країн тривалий час визнається найбільш корумпованою країною.

За отриманими результатами соціологічних досліджень: у корумпованості судової системи переконані 85% громадян, вони впевнені, що корупція поширена на всіх етапах судової процедури[4]. Судова система України отримує високий індекс корупції(49%) поряд з аналогічними показниками Державтоінспекції (57,5%), міліції (54,2%) та установ охорони здоров’я (54%). З числа громадян, які були втягнуті у корупційні відносини у судах, змушені були давати хабар-31,8%, добровільно пропонували його – 13,7%, оскільки вважали це звичним та очікуваним.

За даними служби безпеки України, її органами у 2007 р. порушено стосовно суддів 43 кримінальні справи, з них 9 – за одержання хабара [5].

За роки діяльності Вищої ради юстиції Президент України та Верховна Рада України підтримали її пропозиції щодо звільнення з посади понад 70 судів за порушення присяги і 12 – у зв’язку з набранням чинності обвинувального вироку за хабарництво.[6]

Органи прокуратури України за 2007 р. закінчили розслідування по п’яти кримінальних справах по обвинуваченню суддів в одержанні хабарів, винесенні завідомо неправосудних судових рішень, вчиненні інших службових злочинів [7]. А лише за січень 2008 р. прокуратурою порушено 6 кримінальних справ стосовно суддів[8].

На переконання Голови Верховного Суду України В.В. Онопенко, гостра оцінка діяльності судів і стану здійснення правосуддя в Україні є неадекватною через непоінформованість населення про справжній стан речей у сфері правосуддя та його проблеми. Є й така думка, що неодноразові публічні критичні оцінки офіційних державних осіб, у тому числі найвищих, щодо масовості проявів суддівської не доброчесності, поряд із мотивацією виправити таке становище, обумовлені бажанням декого з посадовців поставити суд під контроль, при тому не тільки (і не в першу чергу) – громадський.

Причини суддівської не доброчинності знаходять у найрізноманітніших аспектах цієї проблеми, зокрема: фінансовому, організаційному, управлінському, процесуальному, політичному тощо. Відповідно пропонуються й шляхи, форми та методи її розв’язання, у тому числі підвищення кваліфікаційного рівня кандидатів на посаду судді. [9,5]

Як бачимо, наведені питання здебільшого стосується кримінологічної характеристики проблеми, тому значною мірою вона має бути віднесена до кримінологічної, що потребує наукового кримінологічного дослідження.

З теорії кримінології відомо, що серед чинників, обумовлюють певні діяння, що з предметом останньої, знаходяться і правові чинники, зокрема, деякі правові норми або, скоріше, непередбачання яких створює умови або навіть сприяє вчиненню зазначених діянь. Це повною мірою стосується і проявів суддівської не доброчесності.

Враховуючи це, у 2007р. в Київському регіональному центрі Академії правових наук України було проведено дослідження стану законодавчого регулювання добору суддів, перше на що була звернута увага – це необхідність чіткого визначення у законі вимог, яким має відповідати кандидат на посаду судді. Ст. 127 КУ, як, відомо, на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Так, у п.10 Основних принципів, що стосуються незалежності судових органів, прийнятих на 7 Конгресі ООН у Мілані (вересень 1985р.) та схвалених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН 40/32 від 29.11.1985 р. і 40/146 від 13.12.1985 р., зазначено, що особи, відібрані на судові посади, повинні мати високі моральні якості і здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію у галузі права.

Сучасним прикладом корупції у судовій системі у 2009 р. був Ігор Зварич, якого обвинувачують у браті хабара у багато крупних розмірах, понад 1 млн. доларів. Спочатку після обвинувачення Зварич тривалий час переховувався у заміському будинку тещі, де його і знайшли, на горищі. Зараз його адвокати просять суд відпустити Зварича під підписку о не покиданні країни, у зв’язку з поганим самопочуттям. Але суд відхиляє це прохання.

Корупція у судах на даний час дуже поширена, може із-за кризи, може із-за погано морально етичного виховання суддів, може по іншим причинам, але з цим требо змагатися і приймати міри, чим скоріше, тим краще і цим повинний займатися уряд, навіть сам народ повинний з цим боротися.

Література:

1. Першоджерела. Закони ХІІ таблиць / Римське право (Інституції). – Х.: Одісей, 2003. – 288 с.

2. Д і д и к С.Є. Історія законодавства про кримінальну відповідальність суддів в Україні [Електронний ресурс] // «Судова апеляція». – 2007. – №1. – Режим доступу: http://www.apcourtkiev.gov.ua/control/uk/publish/category

3. М о л д о в а н В.В. Судова риторика: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2006. – 328 с.

4. Корупція в судовій системі України: думки і погляди населення України. Соціологічне дослідження (жовтень 2007 року). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.pace.org.ua/images/survey/omni_cor_pres_ukr.ppt

5. Стан корупції в Україні. Результати загальнонаціонального дослідження 2007 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: hflp://www.gudkgov.uafl^ catalog small/pdf

6. Служба безпеки України вживає заходів по боротьбі з корупцією у владно – управлінських, судових, правоохоронних та контролюючих органах держави (8 лютого 2008 р.) [Електронний ресурс]. Режим доступу:

http://www.ssu.gov.ua/sbu/control/uk/publish

7. Концепція подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності», схвалена Указом Президентом України від 11.09.2006 р. №742 // Офіційний вісник України. – 2006. – №37. – Ст.2540.

8. Інформація про стан законості в державі у 2007 році (11 лютого 2008 р.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.gpu.gov.ua/ua/vlada.htmi

9. Про стан правосудця в Україні. Доповідь Голови Верховного Суду України В. В. Онопенко під час другої частини VII позачергового з’їзду судів України 7 грудня 2007 р. // Вісник Верховного Суду України. – №12(88). – 2007. – С. 5 – 8.