Право / 7. Экологическое, земельное и аграрное право

Венгринюк Ю.Р.

Науковий керівник к. ю. н., доц. Багай Н.О.

Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника, Україна

Правомірне використання агрохімікатів та пестицидів під час вирощування сільськогосподарської продукції

З переходом України до ринкових відносин, вступом до СОТ та бажанням стати членом Європейського Союзу, на неї покладається чимало завдань, які вона повинна вирішити за допомогою різноманітних засобів та прийомів.

Зокрема, актуальними є питання щодо вирощування на земельних ділянках сільськогосподарського призначення екологічно чистої продукції, не забрудненої отрутохімікатами, пестицидами та іншими хімічними домішками, які додаються для знищення шкідників та для покращення родючості ґрунтів, прискорення росту та розвитку культурних рослин. Хоча, зважаючи на досвід останніх 2-3 років, на терени нашої держави все частіше ввозяться іноземні продукти, які вирощені з використанням різноманітних хімічних домішок, отрутохімікатів, нітратів та інших сумішей, що шкодять здоров’ю людського організму.

На даний час в Україні не існує єдиного нормативно-правового акта, який би регулював питання вирощування екологічно безпечної та чистої сільськогосподарської продукції. Разом з тим прийнято Закон України «Про пестициди і агрохімікати» від 02.03.1995 р., який регулює правовідносини, пов’язані з державною реєстрацією, виробництвом, транспортуванням, торгівлею та безпечним для здоров’я людини і навколишнього природного середовища застосуванням пестицидів і агрохімікатів, визначає права і обов’язки підприємств, установ, організацій та громадян, а також повноваження органів державної виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері [1].

Питання щодо вирощування екологічно чистих сільськогосподарських культур є чи не одним з найважливіших у державно-правовій політиці кожної країни. У зв’язку з цим кожна держава повинна вживати максимальних заходів задля забезпечення гідних умов для життя і захисту здоров’я свого населення, оскільки людина визнається найвищою соціальною цінністю.

Фермерські господарства, що функціонують за кордоном, намагаються вирощувати такі продукти, які не шкодять здоров’ю людини, але ціна на них, відповідно, у 2-3 рази вища, ніж на продукцію, вирощену за умов застосування отрутохімікатів та пестицидів при обробці ґрунтів. Окрім того, під час вирощування сільськогосподарської продукції виробники часто вдаються до використання новітніх технологій, які покращують якість продукту ззовні, але, натомість, пригнічують його смакові та поживні властивості. Це дає можливість виробникам реалізувати якомога більшу кількість даного товару, оскільки більшість покупців, не здогадуючись про особливості процесу вирощування продукції, звертають, насамперед, свою увагу на так звану «обкладинку» товару, а не на його справжню якість.

Тому досить часто сільськогосподарські підприємства вдаються до генетичної модифікації продукції. В даний час, думки вчених розходяться щодо впливу генномодифікованих продуктів на організм людини. Одні вчені вважають, що вирощування генномодифікованих сільськогосподарських продуктів надасть можливість не застосовувати пестицидів і гербіцидів, а інші – що така продукція шкодить людині, оскільки може спричинити виникнення численних патологічних змін організму [2].

Щодо агрохімікатів та пестицидів, то їх використання, певною мірою є необхідним, оскільки посівам сільськогосподарських культур, плодово-ягідним, лісовим та лісопарковим насадженням, продукції рослинництва завдають шкоди понад 400 видів шкідників, рослини вражають 200 збудників небезпечних хвороб, поля засмічують близько 300 видів бур’янів. Для боротьби з ними, в залежності від їх біологічних особливостей, життєвого циклу, поряд із комплексом агротехнічних та організаційних заходів застосовується більше 650 хімічних препаратів і лише 6 з них біологічних [3].

Так, у нашій державі розроблено концепцію Державної Програми створення сприятливих умов для стабілізації та розвитку екологічно-безпечного біологічного методу захисту сільськогосподарських культур від шкідливих об’єктів на 2008 – 2012 роки, яка спрямована на інтеграцію України в ЄС і вступу до СОТ та входження у світовий та Європейський ринки органічної продукції рослинництва і тваринництва, виробленої за біологічними технологіями без використання засобів хімізації, або з мінімальним використанням хімічних препаратів [4].

Оскільки важливою проблемою для України залишається стабілізація і збільшення виробництва вітчизняних екологічно безпечних біологічних засобів захисту рослин для збільшення власного виробництва продукції рослинництва та забезпечення продовольчої безпеки держави, дана концепція визначає шляхи вирішення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в умовах підвищених вимог щодо оздоровлення навколишнього природного середовища на основі поєднання агротехнічних, біологічних та хімічних методів захисту сільськогосподарських культур.

Звичайно, що вирощена за таких умов сільськогосподарська продукція зможе отримати пріоритетне місце на внутрішньому і зовнішньому ринку. Дана концепція не заперечує застосування хімічних елементів під час вирощування сільськогосподарської продукції, проте вона спрямована на створення саме таких біологічних, екологічно чистих засобів, за допомогою яких сільськогосподарські підприємства змогли би забезпечити населення якісною продукцією натурального походження, що не завдаватиме шкоди людському організму, а, навпаки, сприятимуть зміцненню здоров’я.

Ми вважаємо, що в Україні потрібно врегулювати питання вирощування екологічно чистої сільськогосподарської продукції на законодавчому рівні. В даному випадку, на нашу думку, потрібно буде розділити сільськогосподарські культури на 3 категорії: 1) вирощені в умовах використання біологічних методів захисту (органічних добрив) від шкідників, бур’янів та інших факторів впливу на розвиток рослинництва; 2) вирощені в умовах використання пестицидів, гербіцидів та агрохімікатів, у відповідних межах, встановлених нормативно-правовими актами; 3) піддані генетичній модифікації.

Враховуючи дану класифікацію, слід надати право людині обрати саме той сільськогосподарський продукт, який вона бажає придбати. Для цього, в торгівельній мережі потрібно розмежовувати дані категорії продуктів, проводити відповідне їх сортування та маркування із зазначенням умов їх вирощування та вмістом тих чи інших хімічних речовин, якщо такі є.

Контроль за якістю виконання таких вимог на місцях може здійснюватися санітарно-епідеміологічними станціями, а на державному рівні – Міністерством охорони здоров’я України та Державним комітетом із земельних ресурсів.

Слід сказати, що ми не відкидаємо способу захисту сільськогосподарських культур за допомогою пестицидів та гербіцидів, але вважаємо необхідним якомога зменшити їх використання та замінити у подальшому суто біологічними методами захисту органічного походження.

Література:

1. Закон України «Про пестициди і агрохімікати» від 02.03.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 14. – Ст.91.

2. Organizmy genetycznie modyfikowane (GMO) – szansą rozwoju polskiego rolnictwa? Fakty i mity // Режим доступу: http://polska-wolna-od-gmo.org/

3. Пестициди – війна живому // Режим доступу: http://eko.portal.lviv.ua/ekoschool/2009/01/14/134330.html?

4. Концепція Державної Програми створення сприятливих умов для стабілізації та розвитку екологічно-безпечного біологічного методу захисту сільськогосподарських культур від шкідливих об’єктів на 2008 – 2012 роки // Режим доступу:

http://golovdergzahist.com.ua/golovna_statti1.html