Куб’як Н.І., Гриник К.І.

Чернівецький національний університет, Україна

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА ШКОЛИ ІЗ ЗАПОБІГАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ЗАНЕДБАНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ДИСТАНТНИХ СІМЕЙ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ

Складне матеріальне становище великої частини населення України, незадовільні житлово-побутові умови змушують значну кількість молодих батьків покидати свою батьківщину, шукаючи кращого заробітку за кордоном та залишати дітей на близьких родичів або на опікунів. Усе це створює несприятливий психологічний клімат у сім’ї, позначаються на її духовності, на виконанні однієї з її найважливіших функцій – вихованні дітей.

Сім’ї, члени яких тривалий час проживають на відстані один від одного, у науково-педагогічній літературі дістали назву дистантних. Визначення поняття «дистантна» знаходимо у працях Ф. Мустаєвої [1]. та І. Трубавіної [3]. «Дистантною» автори називають таку сім’ю, члени якої з різних причин перебувають на відстані. Тому, на наш погляд, до цієї категорії варто віднести ще й сім’ї трудових мігрантів – заробітчан, що сезонно чи довгий час працюють за кордоном.

Досвід і практика показують, що сім’ї трудових мігрантів не мають змоги належним чином займатися вихованням своїх дітей, оскільки у них порушені структура, внутрішньородинні стосунки, спроможність виконувати основні функції. Бездоглядність дітей, спричинена відсутністю контролю за їхньою поведінкою, навчанням, розвитком та вихованням з боку батьків, вчителів і вихователів призводить до важковиховуваності та педагогічної занедбаності.

У дослідження проблеми педагогічної занедбаності та важковиховуваності значний внесок зробили відомі педагоги і психологи М. Алемаскін, В. Баженов, П. Блонський, Л. Виготський, Н. Касярум, І. Козубовська, А. Макаренко, І. Невський, Р. Овчарова, В. Оржеховська, Є. Пєтухов, В. Сухомлинський та ін.

Окремі аспекти проблеми корекції відхилень у поведінці молодших школярів розглядаються у дослідженнях науковців-психологів та педагогів І. Беха, О. Кононко, Р.Овчарової, Ш. Амонашвілі, І. Козубовської, Г. Кумаріної, Н. Максимової, В. Оржеховської, В. Сухомлинського, Б. Чередрецької та інших.

Теоретичні та практичні аспекти виховання дітей у неблагополучних сім’ях висвітлені у дослідженнях М. Алексєєвої, М. Буянова, І. Дубровіної, З. Зайцевої, І. Звєрєвої, Є. Кузнєцової, Г. Лактіонової, О. Максимович, В. Приходька, В. Ремезової, І. Трубавіної, Н. Соловйової, М. Шилової, М. Фіцули та ін.

Особливості соціально-педагогічної та психологічної роботи з дітьми трудових мігрантів розкрито у навчально-методичному посібнику «Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми трудових мігрантів» за редакцією К. Левченко, І. Трубавіної, І. Цушка [4]. Однак, у науковій літературі ще дуже мало висвітлено питання про особливості виховання дітей у дистантних сім’ях, вплив тривалого роздільного перебування членів сім’ї на розвиток і формування особистості, соціалізацію дітей молодшого шкільного віку та шляхи попередження негативних наслідків збіднення спілкування і батьками та недостатнього виховного впливу на дитину у сім’ї.

Метою даної статті є описати соціально-педагогічну роботу з молодшими школярами спрямовану на запобігання педагогічної занедбаності. Завдання статті розглянути основні принципи, форми та методи роботи з дистантними сім’ями з метою запобігання педагогічної занедбаності молодших школярів.

В умовах, що склалися в сучасному українському суспільстві традиційні зміст, форми і методи навчально-виховного процесу не забезпечують виконання загальноосвітніми навчальними закладами у достатній мірі соціального замовлення: формування соціально активної , всебічно розвиненої особистості. Поява нового типу сімей трудових мігрантів зумовлює ризик виникнення педагогічної занедбаності дітей вже у молодшому шкільному віці, тому виникає потреба у запобіганні цього явища для забезпечення виконання соціального замовлення і всебічного гармонійного розвитку усіх молодших школярів.

Ефективність процесу запобігання педагогічної занедбаності залежить від забезпечення необхідних соціально-педагогічних умов. У нашій роботі основними соціально-педагогічними умовами попередження педагогічної занедбаності розглядаємо: налагодження системи соціально-педагогічної роботи школи із запобігання занедбаності, допомога дистантним сім’ям трудових мігрантів у створенні педагогічно-доцільних взаємин та сприятливого психологічного мікроклімату, взаємодію виховних інститутів у попередженні педагогічної занедбаності дітей із дистантних сімей.

Реалізацію вищезгаданих соціально-педагогічних умов запобігання педагогічної занедбаності молодших школярів з дистантних сімей вбачаємо у правильній організації соціально-педагогічної роботи з дітьми, батьками і опікунами з дистантних сімей. На наш погляд, необхідно налагодити соціально-педагогічну підтримку молодших школярів під час навчально-виховної роботи, проводити позаурочну та позакласну роботи з ними, залучати їх до позашкільної роботи спрямованої на запобігання педагогічної занедбаності. У процесі запобігання педагогічної занедбаності різні важливу роль відіграє соціально-педагогічний супровід дистантних сімей, соціально-психологічна підтримка як дітей так і їх батьків та опікунів.

Процес запобігання педагогічної занедбаності дітей молодшого шкільного віку з дистантних сімей, виступає складовою загальної системи роботи навчально-виховних закладів, державних і громадських організацій, яким належить вирішувати цю проблему, і водночас є самостійною системою йому притаманні певні структурні компоненти та внутрішні зв’язки елементів цілісної системи: мета, основні завдання, принципи; зміст, форми і методи; функції профілактичної діяльності; рівні соціально-педагогічного впливу.

Завдання принципи, зміст, форми та методи соціально-педагогічної роботи з запобігання занедбаності залежать від того, з ким вона здійснюється з дітьми чи їх батьками та опікунами.

При запобіганні педагогічної занедбаності, необхідно враховувати наступні принципи цього процесу: принцип цілеспрямованого створення емоційно збагачених виховних ситуацій; принцип особистісно-розвиваючого спілкування; принцип використання співпереживання як психологічного механізму виховання особистості; принцип систематичного аналізу своїх та чужих вчинків. Основними принципами налагодження ефективної взаємодії з батьками та опікунами є принципи демократизму, гуманізації, педагогізації, ретроспективності, рівноправності, конструктивності, оптимізму, безпечного діалогу.

Зміст соціально-педагогічної роботи із запобігання педагогічної занедбаності передбачає реалізацію основних функцій цього процесу діагностично-прогностичної, організаційно-діяльнісної, координуючої та корекційно-реабілітаційної

Тому основними напрямками соціально-педагогічної роботи з дистантними сім’ями молодших школярів були такі: діагностичний, прогностичний, профілактичний, корекційний, реабілітаційний.

Педагогічна діагностика полягала у вивченні особистості дитини, при чому не лише у визначенні рівня її вихованості, навченості, розвиненості, а й у з’ясуванні індивідуальних особливостей дитини її психічних властивостей та станів, зокрема, характеру, темпераменту, здібностей, поглядів, переконань, інтересів, мотивів поведінки та діяльності, настроїв, станів, а також вивчені умов виховання дитини в сім’ї, ставлення до дитини батьків, опікунів та інших родичів, стилю виховання у сім’ї, рівня педагогічної культури сім’ї.

Педагогічна профілактика занедбаності здійснювалася за допомогою створення необхідного виховного середовище та системи виховних впливів на дитину, передбаченні можливих труднощів у навчанні, виявленні недоліків у розвитку та вихованні, відхилень у поведінці та своєчасному проведенні необхідної соціально-педагогічної роботи з такими дітьми [2, с. 234].

Психолого-педагогічна корекція – сукупність спеціальних психолого-педагогічних впливів на особистість дитини, у якої виявлено ознаки занедбаності з метою її відновлення у якості суб’єкта спілкування, діяльності і самосвідомості спрямовувалася на перевиховання, формування позитивного ставлення до навчання, подолання проявів агресивності, ворожості, тривожності, розвиток пізнавальних процесів, подолання негативних проявів у моральній свідомості та поведінці та формуванні адекватних ставлень до себе, навколишнього світу та інших людей.

Основними засобами педагогічної корекції дисгармоній розвитку, емоційної нестабільності, нерозвиненості довільності поведінки були такі: розуміння, співчуття педагога, зняття напруження, раціоналізація навчально-виховного процесу, вирівнювання культурно-освітніх можливостей дітей.

Водночас соціально-педагогічна робота з молодшими школярами з дистантних сімей включала напрямки, спрямовані на підвищення соціальної активності за усіма розробленими нами показниками і передбачала збагачення знань про моральні норм поведінки, формування моральних цінностей та переконань, адекватного ставлення до себе та свого здоров’я; виховання дисциплінованості та відповідальності, культури спілкування, спонукання до участі у суспільно-корисній праці; формування соціально-пізнавальної мотивації навчання, підвищення успішності у навчальній діяльності, розвиток позитивних захоплень та інтересів.

На основі результатів експериментальної роботи нами було розроблено програму тренінгових занять зорієнтованих на попередження занедбаності молодших школярів, які включали вправи діагностичного, корекційного та профілактичного спрямування а також вправи, що мали на меті розвиток соціальної активності за усіма розробленими нами показниками [5].

У роботі з попередження занедбаності молодших школярів з дистантних сімей нами використовувалися, як індивідуальні, так і групові та масові форми роботи.

Сукупність дій соціальних педагогів, психологів, учителів, вихователів та вихованців, у процесі яких відбувалося засвоєння учнями моральних норм та формування умінь і навичок поведінки визначаємо як методи запобігання педагогічної занедбаності молодших школярів із дистантних сімей.

Важливу роль відігравав метод особистісної перспективи, що надавав дитині віри у свої сили, довіра до дитини, формування реально усвідомлюваних і реально діючих мотивів її поведінки, аналіз конфліктних ситуацій, у які вона часто потрапляє.

Особистий приклад педагога, подальший позитивний вплив педагога своїм авторитетом, на стосунки дитини з однолітками допомагали корегувати підвищену тривожність дітей, долати труднощі спілкування, неадекватність поведінки і тим самим підвищували соціальний статус дитини.

Значну роль у корекції стосунків дітей, розвитку комплексу навчальних здібностей, спонуканні навчально-пізнавальної мотивації учіння відігравало позитивне стимулювання, авансування успіху підкреслення досягнень дитини, розгорнута оцінка результатів її ігрової та навчальної діяльності.

У роботі з дистантними сім’ями молодших школярів вагоме місце займав соціально-педагогічний супровід таких сімей, що полягав у поліпшенні життєвої ситуації, мінімізації негативних наслідків та розв'язанні проблем конкретної сім’ї.

Ефективність процесу запобігання педагогічної занедбаності молодших школярів з сімей трудових мігрантів, перевірялася нами шляхом визначення рівня їх соціальної активності, а отже і зниження ризику появи занедбаності.

Завдяки створенню вищезгаданих соціально-педагогічних умов запобігання педагогічної занедбаності, що дало можливість налагодити систему цілеспрямованої соціально-педагогічної роботи школи із попередження занедбаності спрямованої на підвищення рівня соціальної активності, було реалізовано основні напрямки соціально-педагогічної роботи, зокрема такі як: психолого-педагогічна та соціально-педагогічна діагностика, профілактика, корекція, підтримка та супровід дистантних сімей трудових мігрантів.

У процесі формувального етапу експерименту проявилася позитивна динаміка у підвищенні рівня соціальної активності молодших школярів з сімей трудових мігрантів експериментальної групи, що водночас свідчить про зменшення ризику появи у них стійких ознак педагогічної занедбаності. Зведені дані про ступені ризику появи педагогічної занедбаності до та після експериментальної роботи подано у таблиці 1.

Таблиця 1.

Динаміка ступенів

ризику появи педагогічної занедбаності дітей молодшого шкільного віку з дистантних сімей трудових мігрантів експериментальної та контрольної групи

Ступені ризику появи педагогічної занедбаності	Кількість молодших школярів у %
	Експериментальна група (94 учні)		Контрольна група (95 учнів)
	До експерименту	Після експерименту	До експерименту	Після експерименту
Дуже низький	20,2	35,2	21,0	25,3
Низький	24,5	37,2	25,3	30,5
Середній	33,0	17,0	31,6	26,3
Високий	22,3	10,6	22,1	17,9

Отже основними напрямками соціально-педагогічної роботи із запобіганню занедбаності молодших школярів з дистантних сімей є педагогічна діагностика, профілактика та корекція, а також соціально-педагогічна підтримка дитини та соціально-педагогічний супровід дистантної сім’ї.

У подальших дослідженнях планується удосконалення методик діагностики ознак занедбаності та її запобігання, а також розробка методики підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи з дистантними сім’ями.

Література:

1. Мустаева Ф.А. Социальная педагогика: Учебник для вузов. -М.: Академический проспект; Екатеринбург: Деловая книга,2003.-528с.

2. Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога. - М.: ТЦ «Сфера», 2001.- 448 с.

3. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім’єю. Трубавіна І. М. Навчальний посібник – К.: ДЦССМ, 2003.- 132 с.

4. Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми трудових мігрантів: Навч.-метод. посібник. / За редакцією К. Б. Левченко, І. М.  Трубавіної, І. І Цушка. – К.:ФОП «Купріянова», 2007.-240 с.

5. Тренінг попередження педагогічної занедбаності молодших школярів з дистантних сімей: Навчально-методичний посібник. Укл.: Куб’як Н. І. – Чернівці: Рута, 2008. – 124 с.