Денисова Ю.Е.

Науковий керівник: Сергєєва О.В.

Донецький національний університет економіки

і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Ризик – менеджмент, як інструмент управління господарським ризиком підприємства

Ризики є невід'ємною характеристикою діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта. Це проявляється у наявності тісного причинно-наслідкового взаємозв'язку, оскільки кожне підприємство, прагнучи отримати прибуток, наражається на ризики. Економічні наслідки від реалізації ризиків можуть бути виражені в недоотриманні прибутку та появі збитків. Все це за відсутності адекватної системи ризик-менеджменту може призвести до появи негативних тенденцій у діяльності підприємства.

Питання управління господарськими ризиками розглядаються у працях таких відомих українських та зарубіжних вчених: В. В. Вітлінського, В. М. Гранатурова, О. Л. Устенка, О. І. Ястремського, А. Д. Штефанича, А. П. Альгіна, Г. Б. Клейнера, І. Т. Балабанова, Є. А. Уткіна, С. М. Ілляшенко, В. В. Черкасова, та інших [1]. Однак аналіз опублікованих праць , показав, що ця проблема є ще недостатньо дослідженою як у теоретичному, так і в практичному аспектах.

Метою даного дослідження виступає розроблення напрямів і методів регулювання ступеня ризику.

Оскільки повністю уникнути ризиків неможливо, то ними можна і необхідно свідомо керувати, пам'ятаючи про те, що всі види ризиків взаємопов'язані і їхній рівень постійно змінюється під впливом динамічного оточення. Це спонукає підприємство до пошуку шляхів обмеження їхнього впливу.

Неоднозначність тлумачення поняття управління ризиками не в останню чергу викликана відсутністю єдиної позиції щодо визначення поняття управління. Існуючі теоретичні підходи до визначення ризик-менеджменту недостатньо повно його характеризують. Більшість точок зору визначають ризик-менеджмент як процес, що характерний для реактивного управління, тобто процес впливу на об'єкт управління з метою пошуку можливих шляхів зменшення, а не запобігання ризику. Такий підхід не спрямований на розроблення попереджувальних заходів щодо уникнення майбутніх ризиків.

У рамках ризик-менеджменту вирішуються три основні завдання: профілактика виникнення ризиків; мінімізація збитку, спричиненого ризиками; максимізація додаткового прибутку, який отримує підприємство внаслідок управління ризиками [2].

Основна мета ризик-менеджменту – це зменшення або ліквідація можливих втрат від ризику, тому визначення принципів та функцій управління ризиком мають суттєве значення для застосування ризик-менеджменту на підприємстві.

Ризик-менеджмент базується на таких основних принципах [3]: принцип масштабності (максимізації); принцип мінімізації; принцип адекватної реакції; принцип розумного прийняття.

Важливу роль у системі управління ризиком відіграє правильний вибір заходів попередження і мінімізації ризику, які загалом визначають її ефективність. У світовій практиці напрацьована велика кількість різних і досить оригінальних шляхів та способів зниження ризику. Вибір інструментарію впливу на ступінь господарських ризиків є важливим етапом процесу управління. До основних ефективних напрямків регулювання ступеня ризику належать: уникнення, вирівнювання, збереження, зменшення та передача ризику. Ці методи не виключають один одного, тому можуть використовуватись одночасно [1].

Існування різноманітних напрямів і методів регулювання ступеня ризику породжує проблему вибору найбільш прийнятного в певній ситуації заходу. Деякі автори пропонують обирати оптимальні “способи обмеження” ризику, залежно від зони фінансової стійкості суб’єкта господарювання (резервування

коштів, лімітування (за умов абсолютної фінансової стійкості); резервування коштів, диверсифікація (за умов допустимої фінансової стійкості); передача ризику, диверсифікація (у випадку нестійкого фінансового стану); передача ризику, зовнішнє страхування (за умов критичного фінансового стану).

Група інших науковців вважає за доцільне проектування модуля “імовірність виникнення втрат” ,“рівень збитків” за обраною підприємцем градацією імовірності та величиною збитків на підставі власних досліджень та експертних оцінок [3]. Найкращим варіантом вибору напряму оптимізації ризику, є обґрунтована комбінація декількох методів, а основним критерієм вибору виступає наявність оптимального співвідношення між досягнутим ступенем зниження ризику та необхідними для цього витратами.

Таким чином, від прийнятої концепції управління ризиками значною мірою залежить успішність результатів діяльності суб’єктів господарювання. Визначення мети процесу управління ризиками ускладнюється існування прямої залежності між ризиком і прибутком, тому підприємства мають самостійно визначити той рівень ризику, на який вони погоджуються з метою отримання запланованих прибутків.

Формування системи ризик-менеджменту покликане забезпечити високу ефективність прийняття управлінських рішень для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства.

Список літератури:

1. Мостенська Т. Л./Ризик – менеджмент // Вісник Запорізького національного університету. - №3(7).- 2010

2. Павленко Л.В. / Основные аспекты риск-менеджмента // "Управління розвитком".- №13(110).- 2011

3. Лавров Л.В. /Ризик – менеджмент в умовах фінансово-економічної нестабільності// Науковий вісник ЧДІЕУ.- № 2 (10).- 2011