Економічні науки
/ Економіка підприємства
Пєліпєй А.О.
Підвищення ефективності вітчизняних
підприємств нерозривно пов'язано з необхідністю посилення творчого потенціалу
фахівців, що забезпечує постійну інноваційну діяльність підприємства. Основою
інноваційної діяльності на будь-якому підприємстві є людина та стосунки між
ними. В сучасних наукових дослідженнях стосовно питань інноваційної діяльності
та інноваційного розвитку значну увагу приділяють стимулюванню творчої праці та
інноваційної активності колективу. Важливість і складність внутрішніх соціально-організаційних проблем управління
в процесі інноваційного розвитку підприємства привертає увагу багатьох
дослідників, але значна кількість питань в цій галузі все ще залишається
невирішеними.
Інноваційна
діяльність на підприємстві здійснюється в межах формальної організаційної
структури підприємства з неформальними елементами, співвідношення між якими є
динамічним і залежить від множини внутрішніх і зовнішніх чинників. Для
відображення інноваційної спрямованості взаємовідносин в робочих групах
підприємства пропонується використання поняття "інноваційна група". При
цьому поняття "група" може бути використана як для простого
формального угрупування людей (бюро, відділу, бригади та ін.), так і для неформальної
соціальної групи, яка здатна виступати як єдине ціле.
Члени інноваційної
групи повинні ідентифікувати себе і свої дії з групою в цілому і тим самим в
зовнішніх взаємодіях виступати від імені групи. Взаємодія між членами інноваційної
групи повинна носити характер безпосередніх контактів, особистої розмови,
спостереження поведінки. В інноваційній групі люди повинні безпосередньо спілкуватися
один з одним, надаючи формальним взаємодіям "людську" форму.
Зазвичай "формальність"
припускає байдуже відношення до роботи і незацікавленість в результатах своєї
діяльності. Бюрократія стає не типом організаційної структури, а синонімом
зловживання формальностями. При всьому цьому формальні відносини мають і ряд преваг:
роблять загальним надбанням отримані знання і передові технології, що ґрунтуються
на них; встановлюють єдині норми і правила для всіх, що виключає свавілля і сприяє
об'єктивізації діяльності; забезпечують передбаченість діяльності, її
прозорість для контролю і гласність для взаємодії з громадськістю, що,
безумовно, важливо для. демократизація управління. Формальна група є більш
раціональною, тобто в її основі лежить принцип доцільності, свідомого руху до
відомої мети (відповідно до цього принципу вона створюється). Крім того
формальна група є безособовою, тобто розрахована на індивідів, відносини між
якими встановлюються за складеною програмою. При цьому формальні групи можуть
бути сформовані як для виконання регулярної функції, так і для вирішення
певного цільового завдання, і тоді вони стають вже проектними групами.
Неформальні
групи в організаціях виникають внаслідок принципової неповноти формальних груп,
оскільки посадовими інструкціями всі ситуації передбачити неможливо і
недоцільно. Неформальні відносини в колективі – особисті взаємодії між членами
організації, засновані на ухваленні або неприйнятті особистих якостей працівників
без урахування їх формального статусу. Неформальні відносини служать для
підтвердження значущості особи людини, потреби в пошані і ухваленні з боку
інших людей. Інша найважливіша роль неформальних відносин в колективі –
адаптація до правил і законів колективу.
Неформальні
групи створюються членами організації відповідно до їх взаємних симпатій,
загальних інтересів, однакових захоплень, звичок і є системою соціальних
зв'язків, що спонтанно склалася, норм, дій, що є продуктом більш менш тривалого
міжособового спілкування. Дані групи неофіційно існують у всіх організаціях,
хоч і не відображені в організаційних структурах.
У формальних групах
неофіційні статусно-ролеві відносини будуються на неформалізованих
соціокультурних елементах (регуляторах) – традиціях, звичаях, моральних нормах
і санкціях, симпатіях, антипатіях. Цим вони відрізняються від формальних груп,
поведінка індивідів в яких регулюється інституційно.
До переваг
приналежності до неформальної групи в колективі можна віднести таке:
неформальні
відносини в колективі забезпечують людину додатковою підтримкою колег, як в
робочий, так і в неробочий час без необхідності компенсації допомоги;
можливість
отримання об'єктивної інформації про стан справ в колективі і про відношення між
працівниками;
неформальні
відносини виконують "терапевтичну" функцію у разі проблем або
конфліктних ситуацій в службовому колективі;
оскільки
керівник теж є частиною колективу, то можливість мати неформальні відношення з
ним сприяє службовому зростанню.
В цілому
зарубіжні і вітчизняні дослідники сходяться на думці, що неформальні групи
зазвичай мають свої неписані правила і норми поведінки. В неформальних групах
складається певний розподіл ролей і позицій. Зазвичай ці групи мають явно або
неявно вираженого лідера. У багатьох випадках неформальні групи можуть робити
на своїх членів вплив навіть більший, ніж формальні структури.
На нашу думку,
неформальні відносини в колективі більше сприяють творчої активності персоналу
та в цілому на таких відносинах повинні будуватися інноваційні групи на
підприємстві. Оскільки неформальна група може включати спеціалістів різного
профілю, то саме на основі їх неформальної взаємодії можуть виникати більш
якісні інноваційні ідеї.