Присяжнюк С.В. – к.е.н., доцент,

Григорчук Я.Б. – студент

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

м. Вінниця

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ОПТОВИХ РИНКІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

Загальновідомо, що ринок базується на двох законах, на законах попиту і пропозиції. Але успішно ринок може функціонувати за рахунок державного регулювання. Україна є аграрною країною і ефективне функціонування економіки залежить від розвитку ринку, сільськогосподарської продукції.

Актуальність дослідження пов’язана з прийняттям українським урядом стратегії на запровадження оптових ринків на сільськогосподарську продукцію.

Дійсно, перехід України на ринкову економіку зумовив відтворення ринкової інфраструктури. Більшість підприємств України належать державі, що зумовлює великий ступінь монополізму.

Метою статті є відпрацювання теоретичного підґрунтя запровадження в Україні оптових ринків. Для досягнення поставленої мети розглянемо таке питання - державні механізми втручання на аграрний ринок.

Можна чітко зазначити, що перед дослідниками виділяють дві основні вимоги для вирішення проблематики регулювання сільськогосподарських ринків:

1. потрібно збалансувати сукупний попит й сукупну пропозицію в зв’язку відсутності управління аграрним сектором виробництва обсягів продукції;

2. потреба у забезпеченні продовольчої безпеки.

Державна політика спрямовується на забезпечення платоспроможності населення у продовольчих товарів, також створення умов для ефективного захисту внутрішнього ринку й просування продукції на зовнішній ринок.

Одним з перших кроків державної політики був створений прийнятий закон «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції» від 25.06.2009, в якому визнаються засади створення та діяльності оптових ринків сільськогосподарської продукції в Україні. Цей закон регулює ефективність галузі та поліпшення забезпечення населення сільськогосподарською продукцією.

Згідно закону головним завданням оптових ринків є створення необхідних умов вітчизняним товаровиробникам для міжрегіонального в межах держави та міждержавного обміну сільськогосподарською продукцією.

Також Кабінет Міністрів України в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку господарчого сектору. Органи місцевого самоврядування щорічно передбачають кошти в проектах місцевих бюджетів на підтримку сільськогосподарського сектора та визначають порядок їх використання, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Тому можна чітко визначити, що державне втручання у розвиток аграрної економіки можна поділити на три рівні:

1) підтримка виробника;

2) регулювання ринку;

3) стимулювання національного споживання.

Для підтримки виробника держава повинна вирішити проблему ціноутворення на споживчому ринку. Собівартість сільськогосподарської продукції формується під впливом держави на здешевлення певних ресурсів.

Також потрібно порівнювати рівень попиту і пропозиції з попередніми роками та їх коригування на вплив світової тенденції.

В цілому аграрний ринок забезпечує:

1. населення необхідною кількістю продукції та сільськогосподарської сировини за належними цінами;

2. ціни формуються під впливом попиту і пропозиції;

3. стимулювання виробництва потрібних споживачеві.

Досвід розвитку оптового ринку став доступний для вітчизняних аграріїв. Кожна розвинута країна має оптові ринки. За рахунок розвинутої інфраструктури продукція реалізується у великій кількості та доступності. Організація Об’єднаних Націй наголошувала на ефективність створення оптових ринків по всьому світу для упередження наслідків глобальної економіки.

Слід відзначити, що Україна зі вступом до Світової організації торгівлі, повинна швидко вирішити питання розбудови інфраструктури оптових ринків, оскільки вітчизняна сільськогосподарська продукція може бути витіснена з ринку іноземними аналогами через низьку її конкурентоспроможність.

Оптовий ринок сільськогосподарської продукції відрізняється від звичайних продовольчих ринків. Основна відмінність заключається в тому, що на відповідному ринку торгівля здійснюється великим обсягами продукції, не для власного споживання, а для подальшого перепродажу через роздрібну торгівлю або для виробничого чи іншого використання. Оптовий ринок сільськогосподарської продукції розглядають не як місце для торгівлі, а як регіональні аграрно-маркетингові центри. Інформаційне забезпечення допомагає учасникам аграрного ринку запобігати укладенню сумнівних угод поза межами таких ринків.

Також на території аграрно-маркетинових центрів виробники сільськогосподарської продукції матимуть змогу отримати інформацію про нові технології в галузі агровиробництва.

Найбільшим і найсучаснішим оптовим ринком сільськогосподарської продукції є регіональний агромаркетинговий центр «Шувар», розміщений у Львові, який сприяє розвитку оптової торгівлі. На цьому ринку реалізують продукцію з більшості областей України.

Можна з впевненістю зазначити, що Міністерство аграрної політики проводить низьку заходів для формування мережі оптових ринків. В Україні вже функціонують оптові ринки у Львові, Києві, Херсонській і Хмельницькій областях.

Однак, з прогнозувати світові ціни досить важко, але це можливо за рахунок порівняння попиту і пропозиції.

Так, для того щоб краще розібратися про наслідки державного втручання в аграрний ринок, особливо на ринок зерна, краще використати теорію сукупних надлишків А. Маршалла. Маршалл стверджував, що сукупний надлишок складається з надлишків виробників, споживачів, втрат чи надходжень до бюджету. При дослідженні надлишків можливо змоделювати наслідки стану ринку: цінової невизначеності, здійснення фінансової та товарної інтервенції, дію механізму кредитування, здешевлення вартості кредитних ресурсів.

Отже, слід зробити висновок, що розвиток інфраструктури сільського господарства в Україні є поступовим і ефективним, а проблеми, які виникають, знаходяться у площині регуляторної політики й особливо на ринку оптової торгівлі. Звичайно на продукти першої необхідності існують суттєві обмеження прибутковості.

Крім того, селянські господарства, все ще залишаються неорганізованими, і керувати ними досить важко. Рослинницька продукція господарств населення на міських ринках монополізована посередникам.

Поряд із цим слід зазначити, що в Україні розвивається інфраструктура оптових ринків сільськогосподарської продукції з метою забезпечення виходу товаровиробників на прямі торги безпосередньо із споживачами. Безперечно, що така модель реформування ринку спрямована для того, щоб оптимально формувати ціни на сільськогосподарську продукцію на основі попиту і пропозиції.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції» від 25.06.2009р.

2. Кваша С.М. Конкурентоспроможність вітчизняної сільськогосподарської продукції на світовому аграрному ринку // Економіка АПК. - №2. – 2008. – С.99-104.

3. Офіційний сайт Міжнарожної організації бухгалтерів [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www/ifac/org