Студентка 6 курсу Дідур С.А.

Науковий керівник: ст.викл.кафедри Матвієнко С.В.

Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини, Україна

АКТИВИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ НИМИ

Досліджено суть активів підприємства у сучасних умовах господарювання,структуру та ефективність управління ними, визначаючи цим самим вплив їх нафункціонування підприємства.

Ключові слова: активи підприємства, оборотні активи, необоротні активи,витрати майбутніх періодів, управління активами.

ВСТУП

Зараз Україна переживає етап становлення ринкової економіки. Як наслідок переходу від соціалістичної до ринкової форми господарювання багато підприємств опинилися в кризовому стані.

Для виживання і розвитку підприємства необхідно максимально чітко і

ефективно управляти його капіталом. Одна з характерних рис економічних відносин – прагматизм учасників. Будь-яка цінність матеріального або нематеріального характеру що фігурує в процесі таких відносин, представляє інтерес лише в тому випадку, якщоволодіння нею сприяє досягненню якоїсь мети, перш за все економічного характеру Основа ділової активності – нарощування економічного потенціалу підприємства. Вкладаючи капітал в який-небудь інвестиційний проект, підприємець вважає через якийсь час не тільки відшкодувати пущений в обороткапітал, але і одержати певний прибуток. Оцінка цього прибутку, тобторішення дилеми – вигідний чи ніданий проект, базується на аналізі поточного фінансового стану і прогнозах майбутніх надходжень від інвестиції. Часто результати фінансового аналізу свідчать про недоотримання прибутку підприємства через роздутість активів або не оптимальної їх структури, що призводить до зниження ефективності їх використання. Вихід з ситуації, що склалася, для підприємства це оптимізація структури його активів.[1]

Ефективність роботи промислового підприємства залежить, як відомо, від багатьох факторів: попиту на продукцію, що випускається, її конкурентоспроможності, технічного рівня виробництва, його відповідності

сучасним вимогам, кваліфікації виробничого і управлінського персоналу тощо, але найвагомішим критерієм є ефективність використання активів підприємства. Що визначає актуальність теми дослідження та її прикладне значення.

Поряд з цим, проблема стратегії управління активами підприємства займає одне з першорядних місць в його діяльності.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ

Метою дослідження є підвищення ефективності управління активами підприємства.

Завдання дослідження полягають у наступному:

- уточнити суть активів підприємства у сучасних умовах господарювання.

- проаналізувати структуру активів підприємства.

- розкрити основні напрямки ефективності управління активами підприємства.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство повинне мати у своєму розпорядженні визначене майно, що належить йому на правах власності.Майно у всіх його видах, що належить підприємству, називається його активами.

Згідно П(С)БО 2 Баланс - актив відображається в балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням. Активи підприємства поділяються на оборотні та необоротні активи.[4]

У балансі активи підприємства розміщені у трьох розділах:

I розділ – необоротні активи;

II розділ – оборотні активи;

III розділ – витрати майбутніх періодів.

Активи підприємства – це економічні ресурси підприємства у формі сукупних матеріальних цінностей, які використовуються в господарській діяльності з метою отримання прибутку.[2]

При здійсненні господарської діяльності у розпорядженні підприємства

знаходяться різні види майна в матеріальній та нематеріальній формі. За

економічним змістом майно як активи підприємства поділяють на необоротні та оборотні активи.

Необоротні активи підприємства – це сукупність матеріально-фінансових

ресурсів, що використовуються в його господарській діяльності у своїй натуральній формі тривалий час (більше року) і мають значну вартість окремого об’єкта, а також довгострокове відчуження майна в підприємницьку діяльність інших суб’єктів господарювання.

Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання

протягом операційного циклу чи протягом не більше дванадцяти місяців з

дати балансу. Значну частку оборотних активів на підприємствах складають запаси.[2]

Витрати майбутніх періодів – це витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів.

Наявні у кожного підприємства активи, вони одержують з відповідних джерел.

Джерела утворення майна підприємства поділяються на два види: власний капітал(внески власників, прибуток, резерви, фонди, безповоротне фінансування тощо) та зобов’язання (залучені кошти – кредити, кредиторська заборгованість тощо).

У складі, необоротних і оборотних активів розрізняють окремі їх види.

Так, у складі необоротних активів виділяють: нематеріальні активи, незавершене будівництво (інвестиції), основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, інші необоротніактиви.[2] У складі оборотних активів виділяють: запаси (виробничі запаси, тварини на вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, готова продукція, товари),векселі одержані, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, дебіторська заборгованість за розрахунками(з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків, інша поточна дебіторська заборгованість).[3]

Витрати майбутніх періодів включають виробничі витрати, здійснені в даному плановому періоді, що їх буде віднесено на собівартість продукції, котра випускатиметься в наступні періоди. До них належать витрати, зв'язані з підготовкою нових виробництв і нових видів продукції, якщо вони не фінансуються із фонду.

Характеризуючи активи як об’єкт управління, необхідно відмітити особливості їх окремих складових частин. Зокрема, необоротні активи є найменш мобільною частиною майна підприємства, основна відмінність якої полягає в багаторазовому використанні в процесі господарської діяльності і частковій амортизації і на протязі кожного операційного циклу.

В процесі формування і управління необоротними активами необхідно

враховувати їх переваги і недоліки в порівнянні з оборотними активами. Основними перевагами необоротних активів в порівнянні з оборотними активами є: менший ризик інфляційного зменшення та можливе збільшення ринкових цін на нерухомість швидкими темпами, ніж темпи інфляції; здатність приносити стабільний прибуток в разі несприятливої господарської діяльності щодо орендних та лізингових платежів.

Можливість більш інтенсивного використання в періоди підйому ринкової інфраструктури.[2]

До недоліків слід віднести: можливість реального зносу при швидкій зміні техніки і технологічних процесів; низький рівень маневреності, неможливість швидко змінити структуру вкладених коштів; низький рівень ліквідності і неспроможність забезпечити потік платежів при погіршенні платоспроможності підприємства.

Водночас при управлінні оборотними активами слід враховувати переваги і недоліки їх у порівнянні їх з необоротними активами. До основних переваг можна віднести наступне: більш висока ліквідність; знаходження частини оборотних активів у вигляді готових засобів платежу; можливість швидкої реструктуризації ї оборотних активів;

Недоліки можна вважати: можливе інфляційне знецінення грошових активів;додаткові витрати на утримання зайвих оборотних активів; більш високий рівень фінансових ризиків.[3]

Висновки

Для виживання в ринковому середовищі кожне підприємство зобов’язане

забезпечувати ефективне використання і прискорення оборотності активів,

підтримувати на достатньому рівні свою платоспроможність і ліквідність балансу.

Управління активами включає:

1) формування та управління фінансово-експлуатаційними потребами в

обігових коштах;

2) управління дебіторською заборгованістю;

3) стратегію фінансування поточних активів;

4) управління джерелами формування оборотного капіталу;

5) управління необоротними активами;

6) управління фінансуванням необоротних активів;

7) управління грошовими коштами і короткостроковими фінансовими

вкладеннями;

8) управління рентабельністю підприємства.[3]

Отже, в умовах ринку підприємству необхідно позбавлятися від непотрібних засобів, скорочувати об'єми незавершеного будівництва, а також максимально прискорювати оборот по реалізації продукції (робіт, послуг).

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.Фінанси підприємств: Підручник / За ред. професора А.М. Поддєрьогіна. – К.: КНЕУ , 2008.– 368с.

2. Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Г.О.Швиданенко, С.Ф. Покропивний, С.М. Клименко та ін. – К.: КНЕУ, 2009 – 248 с.

3. Подольська В. О., Яріш О. В.Фінансовий аналіз. Навчальний посібник.- К.: Центр навчальної літератури, 2007р. – 488с.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” від 31 березня 2005р. N 87.