Менеджмент при страхуванні та адмініструванні в аграрному секторі України

Алескерова Ю.В. –докторант ННІ Інститут аграрної економіки

Щороку українське сільське господарство потерпає від небезпечних природних явищ та несприятливих погодних умов. Втрати позначаються у зниженні врожайності, недоборі валової продукції сільськогосподарських культур, внаслідок чого аграрії зазнають значних матеріальних збитків. Середньорічні галузеві втрати оцінюються у 3 млрд. грн. (за даними Світового банку, 2003 р.).

Останніми роками погодні катаклізми траплялися доволі часто. Так, у 2003 році аграрії стикнулися зі значним вимерзанням озимої пшениці і утворенням крижаної кірки, у 2006 році їм на заваді стали міцні морози, у 2007 році – посуха, пилові буревії та град, а у 2008 році – повінь. На території України втрати врожайності від несприятливих погодних умов в окремі роки можуть сягати 45-50%, а при поєднанні кількох несприятливих явищ , як це спостерігалося у вже вищезазначеному 2003 році, сягати й значно більших величин. Часом вони перевищують 70%.

Держава, намагаючись мінімізувати їх, змушена регулярно вдаватися до заходів фінансової допомоги. Вони набувають вигляд прямих виплат з резервного фонду.

Рис. 3. Динаміка використання коштів резервного фонду на подолання наслідків стихійних лих (дані Міністерства економіки України)

Оцінюючи ефективність використання коштів резервного фонду, необхідно відмітити, що заплановані видатки бюджету на резервний фонд не належать до розряду економічних механізмів. Отже, вони не покликані стимулювати створення доданої вартості, що суперечить самій меті державної підтримки. А вона полягає у наданні можливостей підприємствам з найменшими втратами пережити критичні періоди і наданні фінансових ресурсів для підтримання нормальної життєдіяльності суспільства. Суми видатків резервного фонду рідко перевищують 10-20% зазнаних суб’єктами господарювання та суспільством в цілому втрат. Це свідчить про те, що всі виплати лише мінімально покривають понесені збитки, і про те, що держава фактично відмовляється від коштів, які могли забезпечити хоча б частковий приріст економічних показників.

Через прямі виплати держава стримує розвиток страхового ринку, оскільки вони не потребують відповідного документального оформлення, дотримання технології виробництва, не вимагають від виробників відповідних адекватних дій по уникненню або мінімізації ризиків. Водночас прямі виплати дезорганізовують фінансовий ринок, бо перешкоджають руху коштів, які в 40 разів перевищують витрати на страхові премії.

Для прикладу - при сплаті страхових премій у розмірі 155 млн. грн. можливий (розрахунковий) обсяг відповідальності страховика складатиме 2,2 млрд. гривень.

Рис. 4 Надходження страхових премій та виплата страхових відшкодувань за 2011 рік, грн

Під час реалізації програм несистемної ситуативної допомоги (прямі виплати з резервного фонду) окремі сільськогосподарські виробники, що застрахувалися, опинилися в гіршому становищі порівняно з тими своїми колегами, які не страхуються.

Негативний вплив прямих виплат з Державного бюджету України виражається у:

· викривленні самого Державного бюджету України;

· відсутності у сільгоспвиробників достатніх стимулів до застосування прогресивних технологій;

· відсутності у сільгоспвиробників належних стимулів до страхування;

· зниженні рівня зацікавленості з боку страховиків до аграрного сектору;

· зростанні корупційного потенціалу.

Кошти бюджету виділялись непропорційно збиткам, без врахування фактичного стану рівня страхування в регіоні, що не стимулювало аграріїв до участі в страхуванні та спричинювало малу ефективність компенсації частини сплачених страхових премій.

Рис. 5 Рівень збитків та компенсації по областях, що постраждали внаслідок повені в 2008 році, млн. грн. (дані Міністерства аграрної політики України)

Порахувавши можливий (потенційний) обсяг страхового відшкодування та порівнявши його з фактично отриманою компенсацією, можна зробити висновок, що, наприклад, сільськогосподарські підприємства Хмельницької області, рівень страхування в якій є низьким, застрахувавшись, могли б покрити понад половину одержаних збитків. А підприємства Вінницької області, маючи досить високий рівень участі у програмі страхування за державною підтримкою, з резервного фонду не отримали нічого на компенсацію зазнаних збитків.

Масштабність впливу катастрофічних подій на сільськогосподарське виробництво протягом останніх років коливається в межах від 3 до 7 млрд. грн. щорічно. З них в середньому Державний бюджет України компенсує лише 10 відсотків. Це дає можливість стверджувати - існуючі програми надання прямої ситуативної допомоги потребують докорінних змін, спрямованих на активізацію страхового ринку.

Рис.6. Рівень збитків та компенсацій по областях, що постраждали внаслідок повені у 2008 р. з розрахунку на 1га постраждалої площі, тис. грн. (дані Міністерства аграрної політики України).

Функціонуюча система агрострахування щороку здатна акумулювати в собі близько 3,5 млрд. грн. Це фактично дорівнює видаткам на резервний фонд. Отож, навіть за існуючих умов це означатиме покриття збитків сільгоспвиробників на рівні 60-70%. Відповідно ефект від такого збільшення може і буде мати мультиплікаційних характер: фінансова стійкість підприємств значно збільшиться, а видатки держави зменшуватимуться і перерозподілятимуться у напрямку підтримки невиробничої сфери. Здійснення такої програми дасть можливість мінімізувати втрати, гарантувати відшкодування, для страховиків – це доступ до 2 млрд. гривень. Для держави це, в свою чергу, стабільний ринок сільськогосподарської продукції, податки з обох сторін, працюючий страховий ринок, відповідно у випадку настання катастроф – прозора і економічно обґрунтована процедура компенсації збитків підприємствам, які хоча би мінімально турбуються про свій економічний стан.

Система страхування сільськогосподарської продукції значно ефективніше забезпечує відшкодування збитків сільгоспвиробникам, ніж це робить держава своїми прямими виплатами з резервного фонду.

У результаті проведеного аналізу стану розвитку страхування в аграрному секторі виявлена необхідність формування відповідної системи, яка дозволить забезпечити необхідний рівень функціональної взаємодії трьох головних учасників ринку страхування сільськогосподарської продукції – сільгоспвиробників, страховиків та держави і посилить контроль за функціонуванням системи агрострахування з боку держави.

Аналіз міжнародної практики страхування сільськогосподарської продукції показує, що даний сегмент страхування розвивається досить швидко й працює ефективно лише при довгостроковій і масштабній підтримці з боку держави. У країнах, де Уряд не приділяє уваги страхуванню сільськогосподарської продукції, його розвиток відбувається повільно й несистемно. Держави, що зацікавлені в тому, щоб для відтворення виробництва сільськогосподарської продукції забезпечити страховий захист своїх сільгоспвиробників та стабілізацію їхніх доходів у часі, зазвичай підтримують агрострахування. Одним із способів такої підтримки є застосування різних субсидій та інших видів фінансової підтримки агрострахування.

У практиці субсидування використовуються такі види субсидій/програм фінансування, спрямованих на підтримку страхування сільськогосподарської продукції:

§ субсидування страхових премій: зазвичай державою компенсується від 30% до 65% суми платежу, причому більш розповсюдженою практикою є виплата субсидії на покриття частини страхової премії страховикам (на відміну від практики, що застосовувалася в Україні, коли аграрій сплачував страховику 100% премії, а потім отримував відшкодування з держбюджету). Це дозволяє уникнути проблем з відволіканням оборотних коштів у виробника, який в іншому разі повинен спочатку внести страхову премію повністю, а потім чекати одержання компенсації її частини від держави у вигляді субсидії;

§ субсидування страхових виплат: зустрічається рідко й зазвичай згодом заміняється субсидуванням премій;

§ компенсація адміністративних витрат страховиків на надання страхових послуг сільгоспвиробникам з метою їх здешевлення;

§ фінансування розробки страхових продуктів;

§ фінансування освітні та інформаційних заходів для виробників сільськогосподарської продукції;

§ навчання, сертифікація й оплата послуг експертів по врегулюванню збитків;

§ фінансування прикладних науково-дослідних робіт;

§ субсидування перестрахування шляхом утримання державою частини або всіх ризиків і надання перестрахувальної підтримки по механізму Стоп-Лосс (Stop-Loss).

З іншого боку, деякі країни пішли шляхом суто державного страхування сільськогосподарської продукції, коли держава бере на себе всі ризики щодо такого страхування, створюючи державну страхову компанію та не залучає до спільної роботи приватний страховий сектор.

На перший погляд другий шлях розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції сприймається як більш простий, але потребує значних витрат для створення розгалуженої страхової мережі.

Прикладами успішного функціонування системи страхування сільськогосподарської продукції на основі партнерства між державою і приватним страховим сектором є система страхування США, Іспанії, Австрії та деяких інших країн, де держава залучає до спільної діяльності на ринку страхування сільськогосподарської продукції приватні страхові компанії.

При виборі моделі партнерства між приватним і державним сектором, впровадження якої є доцільним в Україні, необхідно ввести добровільне страхування сільськогосподарської продукції та заснувати Державну аграрну страхову компанію (ДАСК), яка виконуватиме функції страховика, перестраховика та адміністратора системи страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою. У такому випадку витрати держави на побудову системи страхування сільськогосподарської продукції будуть незначними, і не потребується створення мережі ДАСК, тому, що роботу по страхуванню в регіонах будуть виконувати приватні страхові компанії через свою розгалужену мережу, використовуючи свій персонал.

Державна страхова компанія, виконуючи функції, перш за все, перестраховика та адміністратора системи, буде координувати та контролювати всю діяльність з питань страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою. Управляючи основними фінансовими ресурсами, ДАСК буде гарантувати страхові виплати сільгоспвиробникам за зобов’язаннями по договорам страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою.

Така форма співробітництва держави із приватними страховими компаніями дозволить одержати доступ до якісного перестрахування на міжнародних ринках. Основні перестраховики (Swiss Re, Munich Re, SCOR, Hannover Re тощо) добре знають подібні системи субсидованого страхування сільськогосподарської продукції й зможуть запропонувати вигідні умови перестрахування.

Практика страхування сільськогосподарської продукції приватними компаніями в Україні вже напрацьована, компанії мають розвинену мережу відділень у регіонах, кваліфікований персонал. Доцільно використати цей ресурс. У разі побудови системи на принципах партнерства між державним і приватним сектором витрати держави обмежуватимуться лише бюджетними асигнуваннями для виплат страхових субсидій та покриттям частини збитків у роки, коли стихійні лиха набувають масштабів катастроф. При цьому кошти на поповнення Фонду гарантування відшкодування катастрофічних збитків в такі роки можуть залучатись з державного бюджету на умовах позички з поверненням їх у визначений строк.

Варто також врахувати такий аспект як те, що інвестори зацікавлені в інвестиціях в експортоорієнтовані сегменти аграрного сектору економіки, але вони потребують певного захисту своїх капіталовкладень, і тут значну пози-тивну роль зможе відігравати наявність ефективного страхування. Навіть за існуючої на сьогодні системи страхові компанії при взаємодії з державою в змозі забезпечити цей захист, що значно прискорить процес відновлення (модернізації) сільського господарства в Україні.

Виходячи з викладеного вище, найоптимальнішим для України є варіант активної участі держави у розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції при максимальному використанні можливостей приватного сектору.

Здійснюючи консолідацію зусиль та балансування інтересів сільгоспвиробників і страхового ринку, держава зможе забезпечити створення необхідної інституційної структури та визначить оптимальний розподіл функцій між державним регулюванням та саморегулюванням, що забезпечить оптимальне перетворення існуючих реалій на ефективно функціонуючу систему з урахуванням позитивного міжнародного досвіду.

Останні чотири-п'ять років відчувається зростання активності на ринку страхування. За цей час кількість страхових компаній в Україні зросла на 17% — з 328 до 383 (див. Рисунок 1).

Порівняно з незначним поповненням компаній, що пропонують страхові послуги, їх статутні фонди зросли у 3,4 рази, власний капітал — майже у 4, сформовані страхові резерви — у 5 разів. До того ж частка внеску страхових компаній до ВВП збільшилася на 3 відсоткових пункти.

Рис. 7. Питома вага провідних страхових компаній, які здійснили страхування сільськогосподарських ризиків за 2011 рік. Комплексне та індексне страхування.

Джерело: Електронне видання "Аграрний Тиждень" a7d. com. Ua.

Як бачимо з Рис. 2. НАСК "Оранта" займає перше місце в рейтингу страхових компаній України, які займалися страхування агроризиків в минулому році.

Реальний стан речей склався таким чином, що страхування сільськогосподарських ризиків не вигідно а ні страховим компаніям, а ні самим аграріям.

З одного боку, страховики не хочуть брати на себе досить високі ризики зі сільськогосподарського страхування. Таким чином, якщо вони і беруться за страхування, то компенсація ризиків здійснюється шляхом підвищення вартості власне страхування. Це аж ніяк не заохочує аграріїв до добровільного користування страховими послугами.

З іншого боку, аграрії часто-густо не мають належної суми вільних коштів, щоб оплатити послуги зі страхування. Таким чином вони надають перевагу ризику. Ось і маємо замкнуте коло.

Законодавчо в Україні передбачено обов'язкове страхування лише у деяких випадках. Однак, нині при банках є власні страхові компанії, які надають страхові поліси за низьку плату. Такий "симбіоз" влаштовує як кредиторів, так і одержувачів кредитів. Банки отримують додаткову вигоду у вигляді страхових премій, а аграрії "економлять" на процедурі залучення кредитних ресурсів. Та отримати виплати у таких "страховиків" практично неможливо. Зазвичай знаходяться досить формальні та абсолютно незрозумілі для здорового глузду перешкоди.

Ряд компаній-страховиків, надаючи послуги зі страхування, свідомо ідуть на збитки. Тобто виплати за страховими полісами перевищують розмір отриманих страхових премій. Так, за інформацією НСК "Оранта", в ній таке перевищення складає майже 2 рази. Компанія змушена іти на такі кроки заради підтримки іміджу.

В 2010 році сім компаній - "Оранта", ТАС, " Кредо-Класик", "Аска", " Аско-Донбас-Північний", "Еталон" і "Вексель" - зібрали більше 10 млн. грн. премій (35,3% від усіх платежів) і уклали 80% усіх договорів (1778). Таким чином, обсяг ринку перевищив 30 млн. грн.

Страховики негативно оцінюють повільний розвиток ринку агрострахування, обсяг страхових зборів якого міг би скласти, як мінімум 1-2 млрд. грн.. у рік.

В 2010 році страховики застрахували 3,4% від посіяних площ. Аналіз результатів показує, що в 2010 році страховики не змогли суттєво поліпшити технічні результати як у кількісному, так і в якісному відношенні. Збільшення застрахованих площ на 174% свідчить про те, що страхування ще не стало масовою стратегією по керуванню ризиками в аграрному секторі. В 2005 році було застраховано 2% площ, у той час як в 2006 році цей показник збільшився до 3,4%. Застрахована площа на один договір суттєво не збільшилася й склала 418,6 га в 2006 році (391,5 га в 2005 році). [24].

Істотних змін у якісних і кількісних показниках страхування не відбулося, найбільша питома вага в страхуванні сільгоспкультур мали "сама рентабельна й примхлива культура" - рапс і пшениця (було застраховано 17,6% посівів рапсу й 7,6% пшениці- див. Рис. 8.).

Рис. 8. Питома вага застрахованих посівів з державною підтримкою в розрізі сільськогосподарських культур у 2005 - 2006 роках,%.

Джерело: Електронне видання "Аграрний Тиждень" a7d. com. Ua.

В 2006 році аграрії почали страхувати культури, які раніше не страхувалися або страхувалися в невеликому обсязі, наприклад льон, цукровий буряк, кукурудзу й соняшник.

Існує ще й інша практика, яка дозволяє страховим компаніям перерозподіляти між собою ризики. Мова йде про перестрахувальні пули, тобто об'єднання декількох страховиків, які проводять страхування самостійно і передають у пул лише ту частину страхового ризику, яка не може бути покрита власними ресурсами. Пул діє як посередник, котрий розподіляє ризики, що передаються на перестрахування.

В Україні діють два сільськогосподарські страхові пули, лідерами серед яких є страхові компанії "АСКА" та "Кредо Класік". До перестрахування залучені провідні іноземні компанії з перестрахування ризиків, зокрема, "Munich Re", "Francona Re", "Hannover Re", "CCR", "Polish Re". Створена система приймання та перестрахування ризиків, в якій попередній андеррайтинг (процес розгляду пропозицій на страхування та аналіз інформації, що міститься у таких пропозиціях) здійснює компанія "Агроризик". Це і є гарантією для іноземних перестраховиків. У структурі відповідальності 77% належить іноземним компаніям і 22,5% — українським. Ведеться спільна робота з фахівцями Міністерства аграрної політики щодо вдосконалення законодавчої бази.

Перестраховики, за словами страховиків, будуть приймати ризики лише за умови, що в одному районі індексним страхуванням охоплено не більше 30% господарств, щоб уникнути змови між господарствами. Відповідно до вимог закону змінилися і тарифи на страхові послуги по агроризикам. Усі страхові продукти на сезони "осінь-2004 - зима-2005" і "весна-осінь-2005" підготовлені з урахуванням 30% франшизи, що привело до збільшення або зниження страхових тарифів у деяких районах.

У зв’язку з тим, що з введенням закону зміняться умови агрострахування, члени Українського страхового сільськогосподарського пула провели на початку грудня збори і погодили нову програму перестрахування. У зборах взяли участь страховики-члени пула, серед яких "АСКА" (лідер пула), "Стройполіс", "АСКО Донбас-Північний", "Інвестсервіс", "Веста", а також незалежний експерт з питань агрострахування - компанія "АГРОРИЗИК".

Підсумками роботи пула в 2004 році стали застраховані ризики в Київських, Донецьких, Луганських, Херсонської областях. Готуються до попередньої страхової експертизи ризики в Харківській області, але це, на жаль, лише 17 сільгоспвиробників.

Членами пула було запропоновано на 2005 рік шість страхових продуктів, а саме: страхування с/г культур від зимових ризиків на випадок їхньої загибелі або ушкодження; страхування на випадок повної загибелі; мультиризикове страхування; індексне страхування; страхування культур, що є об’єктом застави (банківський продукт) і страхування від граду і вогню. Усі вищевказані продукти перестраховані у нерезидентів - відповідальність у розмірі 77,5% страхової суми за кожним договором пул розділить з GE Іnsurance Solutіons (20%), Swіss Rе (20%), Hannover Rе (20%), CCR (10%) і Polіsh Rе (7,5%). Власне утримання українських страхових компаній - 22,5% від страхової суми: "АСКА" (5,25%), "Стройполіс" (5,25%), "Аско-Донбасс- Північний" (5,25%), "Інвестсервис" (5,25%), "Веста" (1,5%).

На жаль, у ряді регіонів протягом останніх двох років навіть за державної підтримки не було застраховано жодного гектару посівів (АР Крим, Закарпаття…), тоді як в Донецькій, Одеській, Луганській та Сумській областях було застраховано 12-18% всіх посівів.

Є претензії і до страхових компаній щодо забезпечення довіри сільгоспвиробників до страхування, стабільності і своєчасності розрахунків, має місце дуже велика амплітуда застосування ставок страхових премій та інше.

Аналіз активності страхових компаній у регіонах показує, що страховики нерівномірно представлені в областях. Так у Сумській, Луганській і Одеській областях працювали 9-11 компаній (так само як і в 2005 році), а в АР Крим і Закарпатської області не було підписано жодного договору страхування сільськогосподарських культур (також як в 2005 році). При невеликих площах під сільськогосподарськими культурами в Закарпатській області відсутність договорів страхування культур можна пояснити деякими причинами, однак відсутність договорів в АР Крим вимагає аналізу сформованої ситуації. АР Крим є одним з основних регіонів, де вирощуються озимі культури (7% від усієї площі в Україні).

Слід зазначити, що в більшій частині регіонів працювало по 2 страхові компанії. У третині регіонів працювало всього 7 компаній, що становить 19% від усього кількості страховиків, що страхували культури в 2005-2006 роках. Аналіз даних показує, що послуга страхування недостатньо пропонується виробникам сільськогосподарської продукції. Більшість компаній не мають розвиненої регіональної мережі й тільки починають розвивати напрямок агарного страхування. Більшість компаній випробовують недостачу фахівців. На ринку існує проблема з якісним перестрахуванням аграрних ризиків.

25 компаній, які працювали тільки в одній області (Міська страхова компанія, Оранта- Лугань, Страховий Союз, СК Миколаїв, Гарант- Авто, СК Теком, СК Примор'я, Саламандра- Лтава, Пзу-Україна й інші) зібрали 29,67% премій [25]. Частка цих компаній за результатами роботи із програми субсидованого страхування склала 21,39% по договорах комплексного страхування й 60,3% по договорах індексу врожайності. Усього компанії уклали 78 договорів, що становить 5% від загальної кількості договорів. Деякі з перерахованих вище компаній стали лідерами ринку (за технічними показниками) застрахувавши тільки однієї сільськогосподарське підприємство (СК Миколаїв, Охоронно-страхова компанія).

Показники значної групи страхових компаній деяких регіонів на страховому ринку України не перевищують 1% як за страховими платежами, так і за страховими виплатами. До таких регіонів належать: Закарпатська, Рівненська, Івано-Франківська, Тернопільська, Сумська області.

В розрізі окремих областей потрібні окремі пропозиції щодо розвитку страхової діяльності, або такі рекомендації, що враховують насамперед регіональний чинник страхової діяльності.

На 01.01. 2011 року структура різновиду страхування загалом по Україні та в Вінницькій області мала такий вигляд:

Таблиця 1. Структура різновиду страхування,%.

Різновид страхування	по Україні	в Вінницькій області
Особисте страхування (крім життя)	4,06	3,01
Майнове страхування	85,35	17,08
Страхування відповідальності	4,98	4,60
Обов’язкове (крім державного)	5,1	77

Джерело: розрахунки страхового рейтингу "INSURANCE TOP" за даними Мінекономіки, НБУ, Укрстрахнадзору, Мінфіну, Держфінпослуг.

З таблиці видно, що майнове страхування в регіонах, а отже і страхування сільськогосподарських ризиків, на відміну від показників по Україні має низький рівень.

Розвиток регіональних страхових компаній які займаються майновим страхуванням є чинником зростання довірливих стосунків між регіональними споживачами фінансових послуг зокрема підприємствами, та загальним фінансовим сектором економіки України.

Сьогодні продовжує рости фінансова стійкість страхового сектору України. Загальний об’єм власного капіталу страховиків станом на перше півріччя 2011 року склав близько 2,6 млрд.$. Згідно з результатами 1-го півріччя 2005р. загальний об’єм валових страхових премій склав близько 1,3 млрд. $. Серед добрих тенденцій при порівнянні піврічних показників 2010 та 2011 років, відстежується майже двохкратне збільшення об’ємів надходжень страхових платежів отриманих від юридичних осіб по майновому страхуванню. Це вказує на поступове відновлення довіри до фінансових інституцій. Також відмічається ріст сум страхового відшкодування.

Не дивлячись на добрі тенденції розвитку, які відбуваються за останні роки, стан розвитку страхування майна підприємств, як і взагалі страхування в Україні ще не відповідає рівню країн ЄС. В Таблиці 6 можна побачити долю страхування у ВВП за 2004-2011рр.,%.

Таблиця 2. Доля страхування у ВВП за 2004-2011рр.,%.

Рік	ВВП, Млрд. грн.	Чисті страхові платежі млрд грн	Удільна вага чистих страхових платежів у ВВП,%	Інфляція%	Чисті страхові платежі з урахуванням інфляції, млрд. грн.
2005	345,1	1,0	0,8	1,4	0,8
2006	544,1	1,7	1,0	1,7	1,3
2007	720,7	2,5	1,2	1,5	2,3
2008	949,8	3,6	1,6	0,2	3,6
2009	912,2	6,9	2,6	0,1	6,3
2010	1032,4	9,7	2,8	0,09	8,5
2011	1140,5	3,5	2,0	0,08	3,3

Джерело: розрахунки страхового рейтингу "INSURANCE TOP" за даними Мінекономіки, НБУ, Укрстрахнадзору, Мінфіну, Держфінпослуг, http://www. insurancetop. com/.

У розвинених країнах страхування є одним із найважливіших секторів національної економіки і забезпечує перерозподіл 8—12% валового внутрішнього продукту. Загальний обсяг надходжень до бюджетів цих країн від страхової галузі порівнянний з обсягом відповідних надходжень від банківської системи. Акумульовані через страхування грошові кошти є джерелом великих інвестицій. Український страховий ринок порівняно з провідними країнами де він розвивається протягом кількох століть, ще молодий і перебуває у стадії формування.

Тому його частка у вітчизняній економіці ще доволі мала. Страхова галузь забезпечує перерозподіл лише 2-3 відсотків валового внутрішнього продукту (цей показник у розвинутих країнах становить 8 - 12 відсотків), що свідчить про потенційні можливості її подальшого розвитку та про те, що страховий ринок не акумулює значного обсягу інвестиційних ресурсів та не справляє відчутного впливу на процес перерозподілу валового внутрішнього продукту.

Література:

1. Електронне видання "Аграрний Тиждень" a7d. com. Ua.

2. Розрахунки страхового рейтингу "INSURANCE TOP" за даними Мінекономіки, НБУ, Укрстрахнадзору, Мінфіну, Держфінпослуг, http://www. insurancetop. com.

3. Сайт Міністерства Арарної політики.