Экономические науки / 15. Государственное регулирование экономики

Топчій О.О.*, Пакуліна Г.С.**

*ДУ «ІЕПСР НАН України», **УкрДАЗТ

Процес моделювання розвитку соціально-економічних

систем

Соціально-економічні системи належать, як правило, до так званих складних систем, що мають певні властивостей, які необхідно враховувати при моделюванні, інакше неможливо говорити про адекватність побудованої економічної моделі. Найважливіші з цих властивостей такі:

– емерджентність як найбільш яскравий прояв цілісності системи, тобто наявність в економічній системі таких властивостей, що не притаманні жодному з елементів, які входять до неї, взятому окремо, поза системою. Емерджентність є результатом виникнення між елементами системи так званих синергічних зв’язків, які забезпечують зростання загального ефекту до величини, більшої, ніж сума ефектів елементів системи, що діють незалежно. Тому соціально-економічні системи необхідно досліджувати і моделювати в цілому;

– масовий характер економічних явищ і процесів. Закономірності економічних процесів не виявляються на основі невеликої кількості спостережень, тому моделювання в економіці повинно спиратися на масові спостереження;

– динамічність економічних процесів, що полягає в зміні параметрів і структури економічних систем під впливом середовища (зовнішніх чинників);

– випадковість і невизначеність у розвитку економічних явищ, у зв’язку з чим економічні явища і процеси носять в основному вірогідних характер, а для їх вивчення необхідно застосовувати економіко-економічні моделі на базі теорії вірогідності та математичної статистики;

– неможливість ізолювати явища і процеси, які протікають в економічних системах, від навколишньої середовища, щоб спостерігати і досліджувати їх у чистому вигляді;

а– ктивна реакція на прояв нових чинників, здатність соціально-економічних систем до активних дій, не завжди передбачуваних, залежно від ставлення системи до цих факторів, способів і методів їх впливу.

Виділені властивості соціально-економічних систем, природно, ускладнюють процес їх моделювання, однак їх слід постійно мати на увазі, розглядаючи різні аспекти економіко-математичного моделювання, починаючи з вибору типу моделі та закінчуючи практичним застосуванням результатів моделювання. Процес моделювання, у тому числі економіко-математичного, включає три структурних елементи: об’єкт і суб’єкт (дослідник) дослідження та модель, що опосередковує відношення між суб’єктом, який пізнає, та об’єктом, що пізнається.

Загальна схема процесу моделювання складається з чотирьох етапів.

Припустимо, існує певний об’єкт, який ми бажаємо дослідити методом моделювання. На першому етапі конструюємо (або знаходимо в реальному світі) другий об’єкт – модель вихідного об’єкт-оригіналу. Етап побудови моделі передбачає наявність визначених відомостей про об’єкт-оригінал. Пізнавальні можливості моделі визначаються тим, що вона відображає лише окремі суттєві ознаки вихідного об’єкта, тому будь-яка модель заміщує оригінал в суворо обмеженому розумінні. З цього випливає, що для одного об’єкта може бути побудовано кілька моделей, які відображають його певні аспекти – досліджуваного або таких, що характеризують його за різним ступенем деталізації.

На другому етапі процесу моделювання модель відіграє роль самостійного об’єкта дослідження. Наприклад, однією із форм такого дослідження є проведення модельних експериментів, у процесі яких цілеспрямовано вимірюються умови функціонування моделі та систематизуються дані про її поведінку. Остаточним підсумком цього етапу є сукупність знань про моделі щодо суттєвих сторін об’єкта-оригіналу, які в ній відображені.

Третій етап полягає в перенесенні знань із моделі на оригінал, у результаті чого формується сукупність знань про вихідний об’єкт і відбувається перехід з мови моделі на мову оригіналу. З достатньою підставою переносити будь-який результат з моделі на оригінал можна лише в тому випадку, якщо цей результат відповідає ознакам їх подібностей (іншими словами, ознакам адекватності).

На четвертому етапі здійснюється практична перевірка отриманих за допомогою моделі знань та їх використання як для побуди узагальнюючої теорії реального об’єкта, так і його цілеспрямованого перетворення або управління ним. В остаточному підсумку ми знову повертаємося до проблематики об’єкта-оригіналу.

Моделювання являє собою циклічний процес, тобто за першим чотири-етапним циклом може йти другий, третій і так далі. При цьому знання про досліджуваний об’єкт розширюються та уточнюються, а первісно побудована модель поступово вдосконалюється. Таким чином, у методології моделювання закладені великі можливості самовдосконалення.

Перейдемо тепер безпосередньо до процесу економіко-математичного моделювання, тобто опису економічних і соціальних систем і процесів у вигляді економіко-математичних моделей. Цей різновид моделювання має суттєві особливості, пов’язані як з об’єктом моделювання, так і застосовуваним апаратом і засобами. Тому доцільно більш детально проаналізувати послідовність і зміст шести етапів економіко-математичного моделювання:

– постановка економічної проблеми, її якісний аналіз;

– побудова математичної моделі;

– математичний аналіз моделі;

– підготовка вихідної інформації;

– цифрове розв’язання;

– аналіз цифрових результатів та їх застосування.

Ефективність роботи підприємств, що визначають ефективність соціального розвитку, у сучасних умовах господарювання обумовлюється не тільки отриманням прибутку, а й активізацією роботи з планування, виконання й контролю господарських програм, якісної оцінки ризиків, застосування діючих системних методів управління, вирішення різноманітних управлінських завдань.