Економіка

Роскрут Н.О., Вікнянська О.М.

Науковий керівник: Господінова О.І.

Буковинський державний

фінансово – економічний університет

м. Чернівці,Україна

ВПЛИВ ДЕМОГРАФІЧНИХ ЧИННИКІВ НА РІВЕНЬ ТРУДОРЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Стаття присвячена сучасним тенденціям формування трудоресурсного потенціалу країни. Проаналізовано вплив демографічних чинників на трудовий потенціал. Запропоновано заходи щодо удосконалення соціально-демографічної ситуації на державному рівні.

The article deals with modern trends of trudoresursnoho potential of the country. The influence of demographic factors on the employment potential. The measures to improve the socio-demographic situation at the state level.

Трудоресурсний потенціал країни визначається як сукупність реальних та потенційних якісних та кількісних характеристик працездатного населення (або трудових ресурсів), які використовуються або можуть бути використані в процесі праці. Кількісні характеристики визначаються чисельністю працездатного населення, економічно активного населення, трудових ресурсів, обсягом приросту трудових ресурсів. Якісні характеристики робочої сили – це передусім стать, вік, освіта, професійна підготовка, кваліфікація, культурний рівень, стан здоров’я та фізіологічний стан, морально-психічні якості та відношення до праці.[2,20]

Трудовий потенціал – це сукупна суспільна здібність до праці, потенційна дієздатність суспільства, його ресурси праці. Але поняття «трудовий потенціал» значно ширше поняття «трудові ресурси». Якщо до складу останнього входять тільки люди працездатні по певних формальних ознаках, то поняття «трудовий потенціал» охоплює і тих, хто ще тільки готується до ефективної трудової діяльності (діти), і тих, хто вже вийшов з сфери зайнятості (пенсіонери). Тому трудові ресурси можна розглядати як ту частину трудового потенціалу носіями якої є люди, особистісний трудовий потенціал яких по своїх якісних характеристиках мав такий рівень, який дозволяє самостійно забезпечувати себе прибутком у сфері зайнятості. Всі ж інші категорії населення також мають певний рівень трудового потенціалу, але нижчий від мінімального рівня, необхідного для ефективної зайнятості.[7,34]

При цьому у одній частині формально непрацездатного населення цей потенціал має тенденці швидко зростати (учнівська та студентська молодь), в інших – знижуватись (люди пенсійного віку).

Науковим вивченням трудового потенціалу займалося багато вчених. Але єдиного трактування поняття «трудовий потенціал» досі не існує. Наслідком цього явища є те, що різні вчені підходили до вивчення цього поняття з різних позицій.

Основною характерною ознакою функціонування трудоресурсного потенціалу, яка виокремлює його з-поміж інших видів потенціалів є необхідність забезпечення постійного безперервного процесу відтворення у багаторівневій динамічній системі накопичення та трансформації якісних характеристик робочої сили.[2,23]

Формування, розвиток і відтворення трудоресурсного потенціалу країни відбувається під безпосереднім впливом наступних взаємопов’язаних чинників:

– демографічних (динаміка кількості працездатного населення, природний і механічний рух населення, статево-вікова структура та ін.);

– соціально-економічних (ринок праці, безробіття, структурні зміни в економіці, система оплати праці, охорона здоров’я, умови відновлення працездатності, житлові умови, організація побуту, оздоровлення, відпочинку та ін.);

– освітньо-культурних (інтелектуальний рівень, освіта, кваліфікація, набутий досвід, загальний рівень культури, ментальність, ставлення до праці та ін).

Одним з основних чинників який впливає на трудоресурсний потенціал це є демографічний.

Демографічні чинники безпосередньо впливають на формування кількісних ознак трудоресурсного потенціалу та опосередковано закладають підґрунтя для розвитку його якісних характеристик. Демографічна ситуація, яка склалася в Україні в цілому, в усіх її регіонах визначається як критична, як така, що здатна загрожувати національній безпеці, соціально-економічній та суспільній стабільності країни. Необхідно відзначити, що демографічна поведінка й установка населення безпосередньо залежить від соціально-економічного становища в країні й має виражений інерційних характер, що суттєво обмежує можливості для швидкої зміни демографічної ситуації.[6,67]

Наслідки демографічних процесів, які необхідно враховувати у програмах відтворення ринку праці.

1.Зниження та часткова втрата власного демографічного потенціалу для кількісного відтворення власної робочої сили в майбутньому, через тривалу депопуляцію та масову зовнішню міграцію. Так, тривала депопуляція населення за рахунок природного зменшення з суттєвим переважанням смертності над народжуваністю призвела до катастрофічних демографічних втрат. Серед країн Європи та СНД Україна має найвищий рівень смертності – 16,4‰. Надзвичайно високою порівняно з країнами ЄС є дитяча смертність як в середньому в Україні (11 ‰), так і в більшості регіонів. При низькій народжуваності висока дитяча смертність сприяє лише загостренню кризових явищ, тоді як її зменшення може розглядатися як потенційний резерв для поліпшення ситуації.

Починаючи з 2004 р. для України характерним є незначне позитивне сальдо міграції. У той же час значні масштаби зовнішньої трудової міграції протягом тривалого часу, залучення до неї все більшої чисельності сільського населення, молоді, жителів малих міст, поширення явища на всі регіони, зростання частки молоді, жінок серед трудових мігрантів призвели до суттєвих кількісних втрат населення працездатного віку. За попередні роки завдяки зовнішній трудовій міграції Україна втратила близько 3 млн осіб, 30% серед яких становлять кваліфіковані фахівці.[5, 261]

2. Потенційні та сучасні прямі втрати працездатного населення. Найбільшу загрозу для трудового і демографічного потенціалу становить зростання рівня смертності працездатного населення за рахунок погіршення стану здоров’я, поширення алкоголізму, наркоманії, паління, зростання смертності від нещасних випадків, травматизму як виробничого, так і побутового характеру, самогубств, інших зовнішніх причин. Основними причинами передчасної смертності працездатного населення в Україні є зовнішні фактори: масове поширення нездорового способу життя, нераціональне харчування, стреси, екологічні умови, погіршення умов праці. Рівень смертності від нещасних випадків в Україні перевищує відповідний показник в європейських країнах у 2-4 рази.

Зростання рівня смертності серед чоловіків працездатного віку через поширення нездорового способу життя, високого травматизму, вбивств, самогубств загрожує формуванням деформованої статевої та вікової структури трудового потенціалу.

Наслідками зовнішньої трудової міграції є незворотна втрата значної частини якісної, найбільш економічно активної національної робочої сили, у тому числі людського, наукового та інтелектуального потенціалу

Наслідками депопуляції та міграції є формування в Україні від’ємного показника приросту працездатного населення, коли чисельність осіб, які залишають працездатний вік значно більша, ніж чисельність вікової групи, що входить у цю вікову групу.

3. Демографічні обмеження для використання залишкової трудової активності пенсіонерів, зростання демографічного навантаження на працюючих, планомірне постарішання робочої сили. Загальне зниження тривалості життя не дає змогу підвищувати рівень ефективності використання власної робочої сили за рахунок суттєвого збільшення працездатного віку, що створює додаткову перешкоду майбутнього розвитку трудового потенціалу країни. Серед країн Європи Україна має найменшу середню тривалість життя – 67,1 роки (для чоловіків – 62,2 роки, для жінок – 74). За даними ВОЗ відставання України від країн ЄС за показником очікуваної тривалості життя становить майже 11 років.[4,273]

У майбутньому зберігатиметься тенденція до планомірного старіння робочої сили, що знижує мобільність робочої сили та можливість реалізації моделі інноваційного розвитку економіки. Сьогодні в середньому по Україні фактично кожна шоста економічно активна особа має вік більше 50 років, висока частка працюючих осіб пенсійного віку.

Постарішання населення за рахунок збільшення частки осіб пенсійного віку. Старішання населення протягом останніх років відбувалося виключно завдяки зниженню народжуваності. Деформація вікової структури веде до зростання рівня демографічного навантаження на працюючих, не дає можливості підвищити соціальні стандарти життя пенсіонерів та працюючих, є причиною зубожіння та бідності. Негативний вплив на відтворення трудоресурсного потенціалу, який буде спричинений у довгостроковій перспективі деградацією інституту сім’ї. Для України залишається характерним високий рівень розлучуваності, поширення цивільних шлюбів, народження дітей у неповних сім’ях, цивільних шлюбах. Причинами зниження суспільного статусу сім’ї, її ролі у вихованні дітей є неналежна соціальна захищеність, незадовільні житлові умови, високий ризик суттєвого зниження рівня життя з народженням 1-2 дітей.

Деградація інституту сім’ї буде мати довготривалі як безпосередні, так і опосередковані наслідки в майбутньому, які будуть пов’язані, у першу чергу, зі збільшенням кількості безпритульних дітей, проблемами виховання, формування трудової поведінки та установки, зростанням масштабів поширення підліткової наркоманії та алкоголізму, підліткової злочинності, що фактично призведе до ще більшої якісної та кількісної втрати трудового потенціалу, ніж від природного скорочення населення.[3,16]

На сьогоднішній день держава впроваджує різноманітні заходи щодо зростання населення, це насамперед це виплати певної суми грошей при народжуванні дитини.

Для виведення країни з глибокої демографічної кризи необхідно розробити і впровадити в життя ряд заходів спрямованих на стимулювання процесів відтворення населення як природної бази формування трудового потенціалу. В першу чергу, це:

1) Забезпечення належного рівня охорони здоровя і гарантування фінансування та виконання існуючих програм реформування системи здоровя населення. Належну увагу слід приділити як розвитку сімейної, так і страхової медицини, розробці і впровадженню спеціалізованих програм, спямованих на тпрофілактику будь-яких захворювань;

2) Підвищення розміру допомоги сімям на дітей до рівня мінімальної зарплати;

3) Розробку і здійснення комплексу заходів щодо поліпшення умов праці;

4) Розвиток соціальної інфраструктури села й сільського соціуму та закріплення молоді на сільських територіях і в аграрній сфері, підвищення соціальних стандартів проживання сільського населення;

5) Посилення контролю за правовим забезпеченням трудових відносин і дотриманням роботодавцями соціальних гарантій матеріального забезпечення працюючих;

6) Розробка регіональної міграційної політики, метою якої повинні стати конкретні заходи, спрямовані на збереження у кожному регіоні людського потенціалу.[2,264]

Література:

1. Концепція демографічного розвитку України на 2005-2015 р.р. проект.-К.: ІДСД НАН України, 2009

2. Коропатник Т. В. Демографічні чинники формування трудового потенціалу. Чернігів, 2011

3. Дорогунцов С.І. Структурні зрушення у сфері зайнятості // Україна: аспекти праці. – 2010. – с. 15-18.

4. Дулуб Л. М. Фактори формування та розвитку трудового потенціалу // Науково-технічний збірник Харківського національно економічного університету. – 2009. – с. 273-277

5. Гринкевич С.С. Мегафоктори і мезафактори формування і використання трудового потенціалу в умовах активізації глобалізацій них процесів.; Львівська комерційна академія, 2010

6. Д.В. Клиновий,Т.В.Пепа Продуктивні сили України: прогноз розвитку і розміщення на період до 2010 р. в 2-х томах. Том 1., К.- РВПС, 2000 р.,

7. Бевз О.П. Сучасні тенденції формування і використання трудового потенціалу м.Києва//Формування ринкових відносин Украйни, №11, 2011