Економічні науки / Державне регулювання економіки

Нестеренко Ю. М.

Науковий керівник: Ховрак І. В.

КрНУ імені Михайла Остроградського, Україна

МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Міжнародна міграція робочої сили посідає чинне місце в системі міжнародних економічних відносин та дозволяє визначити вектор стратегічного розвитку кожної держави в умовах глобальності зовнішньоекономічних зв’язків між країнами. Для здійснення довгострокової програми розвитку Україні необхідно визначити головні принципи цієї стратегії й засоби її здійснення з метою реалізації відповідної зовнішньоекономічної доктрини. Тому метою дослідження є розкриття особливостей міжнародної міграції робочої сили в умовах глобалізації та аналіз участі України в цих процесах.

Історично явище міграції робочої сили є необхідним та природним атрибутом міжнародних відносин, спільного існування різних народів, етнічних і соціальних груп населення та країн. Міжнародна міграція робочої сили ґрунтується на можливостях, умовах і прагненні працездатного економічно активного населення працювати у будь-якому регіоні чи країні з метою задоволення своїх життєвих потреб. Основні причини, які зумовлюють міжнародну міграцію робочої сили, вказані на рисунку 1.

Окрім загальних економічних аспектів трудової міграції існують специфічні, обумовлені трансформаційними процесами, що відбуваються в українській економіці: затяжна економічна криза супроводжується подальшим вивільненням працівників і зростанням диспропорції між пропозицією робочої сили і попитом на неї. Сучасний стан зайнятості працездатного населення характеризується тенденцією зниження її рівня. Так, за останні 10 років загальна чисельність зайнятих у галузях економіки зменшилась майже на 25 %, тобто майже кожен четвертий працівник за порівняно короткий термін залишив сферу суспільного виробництва.

Причини

соціально-економічні

пошук роботи, кращих заробітків з метою поліпшення умов життя, отримання достойного рівня медичного обслуговування та освіти

політичні

втеча від ідеологічних, расових та інших утисків, а також репатріація – повернення на батьківщину родин, народів, що були раніше депортовані

військові

евакуація, реевакуація, депортація, передислокація населення, пов’язані з військовими маневрами

сімейно-побутові

переселення для возз’єднання з членами родичами, різного роду гостьові поїздки тощо

екологічні

природні катаклізми, вищий рівень охорони навколишнього середовища в країнах імміграції

релігійні

масові переміщення населення у зв’язку з паломництвом до святих місць

Рис. 1 Причини міжнародної міграції робочої сили*

* складено авторами на основі джерел [1-2]

В переважній більшості випадків метою міждержавного переміщення трудового потенціалу є прагнення до поліпшення матеріального стану – залишається незмінною, як правило, в тривалій історичній перспективі. Щодо форм міграційних процесів, то вони змінюються залежно від багатьох обставин. Найзагальнішими є постійна і тимчасова форми міграції. Сучасна міграція набула тимчасового характеру: мігранти здебільшого мають намір по закінченні певного строку повернутися на батьківщину. Таким чином, істотною рисою сучасної міжнародної трудової міграції є ротаційний характер. Дослідники цієї проблеми відмічають, що ротація буває прискореною і уповільненою. У прискорену (до 3 років) потрапляє вся завербована і ретельно відібрана іноземна робоча сила, уповільнена триває довше і охоплює працівників, відібраних уже в процесі виробництва. На їхню частку, як правило, припадає не більше як 30 % усієї чисельності працівників-мігрантів [3, с. 139].

Для України, після проголошення її незалежності, характерні як постійна, так і тимчасова форми міждержавної міграції, серед яких переважає остання. У 2012 році міждержавна міграція в Україні: у межах Україні - прибуло – 37513 осіб, вибуло – 37513 осіб; зовнішня міграція – прибуло – 2811осіб, вибуло – 842 особи. Найбільше прибуло у Донецьку обл. (2670 осіб), найменше – у Закарпатську обл. (511 осіб). Найбільше вибуло з Донецької обл. (2839 особи), найменше – з Закарпатської обл. (509 осіб). Основними країнами, до яких мігрують українці, є: Італія, Чехія, Португалія, Великобританія та Франція. Розподілення трудових мігрантів за територіальними зонами та рівнем освіти наведено в табл. 1, а за територіальними зонами, статтю та місцем проживання до виїзду – в табл. 2.

Таблиця 1

Трудові мігранти за територіальними зонами та рівнем освіти, %*

Територіальні зони	Рівень освіти
	повна вища	базова або неповна вища	повна загальна середня	базова або початкова загальна середня
Північ	23,1	26,3	49,4	1,2
Центр	22,9	12,2	45,3	19,6
Південь	13,1	13,7	61,5	11,7
Схід	21,5	25,3	44,9	8,3
Захід	9,1	15,2	66,4	9,3

* складено авторами на основі джерел [4]

Таблиця 2

Трудові мігранти за територіальними зонами, статтю та місцем проживання до виїзду, %*

Територіальні зони	Жінки	Чоловіки	Міські поселення	Сільська місцевість
Північ	6,1	5,5	7,7	3,3
Центр	10,4	8,8	10,7	7,5
Південь	9,1	8,7	11,2	6,1
Схід	18,2	19,0	29,9	5,5
Захід	56,2	58,0	40,5	77,6

* складено авторами на основі джерел [4]

Нині Україна на європейському ринку праці переважно виступає як держава-експортер робочої сили, хоча відмічається тенденція до зростання числа іноземних громадян, які працюють в Україні. Як стверджують окремі науковці, чисельність останніх приблизно в 10 разів менша, ніж українців, які працюють закордоном. В цілому, міжнародна міграція робочої сили для України має переважно негативні наслідки, але вона все ж таки на даному етапі має і позитивні результати (табл. 1).

Таблиця 1

Наслідки міжнародної міграції

Позитивні наслідки	Негативні наслідки
частину зарплати емігранти переказують на батьківщину, що поповнює валютний запас країни, забезпечує достатній прожитковий рівень для їхніх сімей	масовий відплив продуктивної робочої сили, особливо вчених і спеціалістів, негативно впливає на трудовий та інтелектуальний потенціал країни та її регіони
розширення торгівлі, вкладання зароблених коштів в організацію бізнесу, виробництва, що певною мірою сприяє формуванню ринкових відносин	вимушений розрив, хоч нерідко й неостаточним, сімейних зв’язків, їх послаблення
зменшення рівня безробіття в країні	зменшуються: обсяг виробництва національного доходу, валового внутрішнього продукту, темпи розвитку НТП
отримання за кордоном освіти, професійної підготовки, досвіду роботи

Засоби і методи реалізації міграційної політики західноєвропейських країн Європи змінюються залежно від ситуації на ринку праці. Так, в умовах дефіциту трудового потенціалу уряди вживали заходів щодо заохочення імміграції, в тому числі й нелегальної. Сьогодні лідерами серед країн Європи з прийому іноземців є Німеччина, Іспанія, Великобританія, Італія та Франція.

Отже, міжнародна міграція робочої сили є складним і масштабним явищем, яке викликає неоднозначні наслідки: ліквідуючи дефіцит робочої сили в деяких галузях і регіонах, вона загострює конкуренцію на ринку праці; даючи можливість отримання надприбутків, створює додатковий тиск на соціальну сферу країн-реципієнтів. Еміграція, з одного боку, відкриває можливості для взаємозбагачення культур, а з іншого – створює проблему збереження національної самобутності як іммігрантів, так і місцевого населення. У країнах-донорах робочої сили трудова еміграція сприяє вирішенню проблеми безробіття і, водночас, призводить до втрати якісно кращої національної робочої сили.

Глобалізація економіки суттєво вплинула на формування нового підходу до міграційної політики. Цей підхід полягає в переході від контролюючих функцій держави до комплексного управління міграційними процесами, основу якого складає створення умов, що протидіють міграції. В умовах тісного взаємозв’язку й взаємозалежності національних економік стає можливим стимулювання економічного зростання, створення нових робочих місць, підвищення доходів, формування сприятливого клімату у країнах еміграції. Така можливість реалізується шляхом лібералізації торгівлі, залучення прямих іноземних інвестицій, активного включення національних валют у світову валютну систему. Отже, задля ефективного управління міграційними процесами в Україні вважаємо за необхідне комплексно здійснювати означені пропозиції.

Література

1. Куценко, В. Освітня міграція: соціально-економічні та професійні аспекти / В. Куценко // Регіональна економіка. – 2010. – № 1. – С. 123.

2. Герасименко, О. Сучасна українська еміграція до Італії та зародження нової української діаспори / О. Герасименко // Українознавство. – 2010. – № 1. – С. 198.

3. Ткач, В. Ю. Європейський ринок праці в системі міжнародної міграції трудових ресурсів / В. Ю. Ткач // Економіка АПК. – 2005. – № 2. – С. 138-143.

4. Матеріали Державного комітету статистики. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.