УДОСКОНАЛЕННЯ
СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ НА ПРИКЛАДІ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОГО
КАЗНАЧЕЙСТВА
The article is devoted to a problem of
improvement of the organization of the financial control over a level of region
and introduction of a control system by the rests of money resources on
accounts of managers.
Стаття присвячена питанню удосконалення організації
фінансового контролю на рівні регіону та впровадження системи управління
залишками коштів на рахунках розпорядників.
Для забезпечення виконання бюджету відповідно до прийнятих бюджетних рішень
та досягнення цілей бюджетної політики у кожний бюджетний системі має бути
встановлено чіткий порядок та правила використання бюджетних коштів.
Бюджетний контроль є системою заходів з перевірки законності та доцільності
створення, розподілу та використання грошового фонду місцевого самоврядування.
Актуальність
обраної теми пояснюється тим, що фінансовий
контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів є
невід’ємною і вкрай важливою складовою бюджетної системи та бюджетного процесу.
Наукові
пошуки у цьому напрямку ведуться такими фахівцями, як О.І. Барановський,
С.О. Булгакова, О.Д. Василик, О.С. Даневич, О.І. Кірєєв,
О.П. Кириленко, В.П. Кудряшов, В.М. Опарін, П.Г. Петрашко,
В.І. Стоян, Н.І. Сушко, О.О. Чечуліна, В.М. Федосов,
С.І. Юрій та іншими.
Предметом
дослідження є суть, призначення та функції системи державного фінансового
контролю та застосування зарубіжного
досвіду в його організації.
Об’єктом дослідження є система державного фінансового
контролю Франції.
Франція, ще
донедавна така далека і загадкова для українців, із року в рік все більше
розкривається для нас не лише розмаїттям культурно-мистецького надбання
світового рівня, а й великим і вельми актуальним нині для України європейським
досвідом державного управління.
Саме досвід
Франції, а не будь-якої іншої країни Європейського Союзу цікавить нас, оскільки
Франція та Україна майже
однакові за територією та кількістю населення; Франція, як і Україна, має трирівневу вибудову місцевого адміністративно-територіального устрою: регіон, департамент, комуна, — що відповідає нашим області, району, місцевій громаді; Франція вже понад двадцять
років здійснює реформу з
децентралізації місцевих бюджетів, що також актуально для бюджетної політики України; саме французький досвід казначейського обслуговування бюджету, зокрема й бюджетів місцевих громад, покладено в основу таких фінансових інструментів в Україні.
Місцеві бюджети Франції представлені 36679 бюджетами комун, 100 бюджетами
департаментів та 26 бюджетами регіонів.
В 2010році казначейство
забезпечило:
надходження
до бюджету – 205 млрд. євро.;
видатки
бюджету – 366 млрд. євро.;
в тому числі,
інвестиційні – 35 млн. євро.
Терміни здійснення платежів є одним із критеріїв
обслуговування розпорядників бюджетних коштів.
В процесі
розвитку казначейство досягло скорочення терміну оплати платежів. Так, у 2006році – термін
перерахування платежів становив 8 днів, а у 2009 році середній термін перерахування платежів складає 6,8
днів. Відповідно до законодавства Євросоюзу термін оплати рахунків складає до
45 днів після заключення угоди (рис. 1.1). Якщо термін 45 днів перевищено, то
на платіж нараховуються штрафні відсотки, який сплачує державний бухгалтер.
Рис. 1.1 Фази здіснення
платежу
Будь-який
платіж, що перевищує 750 євро може бути здійснений тільки безготівковим шляхом
(обов’язкова вимога), а платежі до 750 євро, на вимогу отримувача коштів,
можуть бути проведені у готівковій формі оплати.
На даний час проводиться модернізація засобів платежу з
метою забезпечення безпеки платежів та прискорення їх здійснення.
Державне казначейство Франції наділене особливими правами
на здійснення операцій з доходами та видатками державного бюджету та бюджетів
громад, на ведення бухгалтерської звітності, контролю за збереженням цінностей
та прийняття рішень про розпорядження коштами бюджетів. Казначейство звітує
перед регіональною рахунковою палатою про виконання бюджету [1].
Система державного фінансового контролю Франції є
найбільш прийнятною для України, з огляду на те, що структура цих органів і
виконуваних ними функцій контролю за використанням бюджетних коштів практично
ідентична, що видно з таблиці 1.1.
Таблиця 1.1
Системи державного фінансового контролю України та
Франції
Органи, що здійснюють державний фінансовий
контроль в Україні |
Органи, що здійснюють державний фінансовий
контроль у Франції |
Міністерство фінансів |
Міністерство фінансів, промисловості і економіки |
Рахункова палата |
Рахункова палата (діє з 1903 р) |
Головне контрольно-ревізійне управління |
Генеральна інспекція фінансів (діє з 1816р.) |
Державне казначейство |
Казначейство (діє з 1887 р.) |
Контрольно-ревізійні підрозділи галузевих міністерств
та відомств |
Фінансові контролери підприємств, адміністрацій,
державні бухгалтери |
контроль казначейства за державними коштами у Франції
здійснюється у трьох напрямах: фінансовий контроль, внутрішній контроль,
внутрішній аудит [5].
Фінансовий контроль здійснюється на двох рівнях.
На першому — контроль у розрізі бюджетних програм. Ця
робота проводиться напередодні бюджетного року, коли визначається, чи приведено
внесений до програми фонд оплати праці у відповідність із затвердженим штатним
розписом, а також як співвідносяться розподілені кошти оперативних програмних
бюджетів із загальним обсягом асигнувань за програмою.
Окрім того, перевіряється наявність у програмі резерву
для забезпечення її виконання (не більше 1,5 % від обсягу програми). Лише за
відсутності невідповідностей контролер звітує документ і далі передає його на
контроль оперативних програмних бюджетів
[2].
На другому рівні оперативних програмних бюджетів (апарату
і регіональних підрозділів міністерств) до початку бюджетного року
контролюється співвідношення між фондом оплати праці, внесеним до оперативного
програмного бюджету, та штатним розписом, визначеним для оперативного
програмного бюджету; обґрунтованість обов'язкових витрат (комунальні послуги,
зв'язок, транспортні послуги і т.д.). За відсутності зауважень контролер цього
рівня візує прогнозний кошторис, а за їх наявності — робить негативний письмовий
висновок. Проте керівник установи може не погодитись із висновком контролера. В
такому разі рішення приймає відповідний керівник Міністерства фінансів.
Протягом року контролер забезпечує на двох рівнях
поточний контроль видатків на предмет їх відповідності виділеним асигнуванням.
Особливістю фінансового
контролю на цьому етапі є і те, що всі за переліком підтверджувальні документи
обов'язково залишаються на збереженні у казначействі.
Внутрішній контроль визначений законом LOLE як комплекс заходів із
забезпечення достовірності бухгалтерського обліку. Методологічні засади такого
контролю являють собою систему управління ризиками, вбудовану у внутрішню
діяльність державної установи для досягнення мети її діяльності. Вони реалізуються
у таких формах, як самоконтроль працівника на своїй ділянці роботи,
взаємоконтроль працівників одного рівня посад, контроль керівника над
підлеглими. Форма контролю залежить від ступеня ризиків: низький ступінь -
самоконтроль, високий — можливе застосування усіх форм контролю. Об'єктом
внутрішнього контролю законодавство визначає відповідність бухгалтерського
обліку державної установи таким критеріям: достовірність сум амортизації та
резервів; точність відображення в обліку активів; вичерпність, повнота і
відокремленість (незгортання дебетових та кредитових залишків); точність
рознесення операцій по рахунках; належність операції до певного бюджетного року
[3].
Внутрішньому бюджетному контролю законодавство Франції
надає пріоритетного значення.
Внутрішній аудит як незалежний та об'єктивний вид
діяльності Державного казначейства Франції, який підпорядкований першому
керівнику органу казначейства на відповідному рівні. Внутрішній аудит -
дослідження учасниками бюджетного процесу ефективності та законності виконання
покладених функцій, діагностування і оцінка методології селекції та управління
ризиками, чинної системи внутрішнього контролю та управління державною
установою. Результати такого дослідження формалізуються в доброзичливі
пропозиції та рекомендації. На відміну від перевірок внутрішній аудит не
констатує факти порушень, а з'ясовує причини їх виникнення, визначає тенденції. Підсумком аудиторського дослідження є звіт [4].
Як визнають самі французи, ця система не є "еталоном
досконалості" і тому перебуває у постійному реформуванні, про що свідчить
низка регулярних змін і доповнень до законодавчої та нормативної бази. Проте,
незаперечним є той факт, що чинна система організації та управління коштами
місцевих громад значно ефективніша від нашої вітчизняної.
Узагальнюючи досвід Франції з питання організації та
управління місцевими бюджетами, можна зробити
висновок про те, що попри значні кроки в напрямі демократизації та
децентралізації влади, а також бюджетних відносин, держава залишила ключові
блоки цих відносин за собою, зокрема:
держава зберігає єдність бюджетної каси через виключне
зосередження коштів бюджетів усіх рівнів на єдиному казначейському рахунку;
держава є основним платником місцевих бюджетів, оскільки
формує в середньому до 50 % їх доходів;
держава є збирачем податків для місцевих бюджетів,
виконуючи ці функції через казначейські органи;
держава є короткочасним позичальником для місцевих
бюджетів через депозитарій казначейства;
держава є бухгалтером місцевих бюджетів через взяття на
себе виконання місцевих бюджетів з видатків за допомогою казначейства;
держава є консультантом місцевих бюджетів усіх рівнів.
Досвід Франції у становленні системи Державного
казначейства та організації державного фінансового контролю безумовно не тільки
становить інтерес для вітчизняної практики а й має служити наглядним прикладом
для України.
В Кременчуцькому Управлінні Державного казначейства УДКСУ
в Полтавській області організація
управління наявними коштами Державного бюджету та діюча система видатків є
безперечно недосконалою, що обумовлює необхідність запровадження наступних
заходів:
необхідно передати повністю касове виконання бюджету за
доходами казначейству, щоб воно самостійно контролювало надходження доходів до
бюджету регіону;
необхідно передати казначейству контроль за прийняттям
рішень на повернення зайво внесених платежів не тільки по платежах по яких
Державна податкова інспекція не веде особових рахунків, а й по основних
податках і зборах;
на рівні регіонального управління передати Державному
казначейству контроль за виконанням зведеного бюджету України. Для цього
регіональні управління Державного казначейства повинні складати прогнозні
надходження доходів по видах податків і зборів. Саме при такій організації
роботи уряд має можливість володіти ситуацією розвитку економіки і відповідно
надходження податків і зборів по зведеному бюджету України;
створення системи управління залишками коштів на рахунках
установ і організацій, що фінансуються з бюджету, залучення їх до поточного
фінансування. Такий захід дозволить збільшити фінансові ресурси держави у
конкретно визначений термін для стратегічно важливих видатків. А також буде
забезпечено зворотний зв’язок з контролю за достовірністю затверджених
кошторисів за конкретними споживачами бюджетних коштів. Це в свою чергу
дозволить Головному управлінню казначейства впливати на підвищення ефективності
роботи Головних розпорядників коштів з використання виділених державним
бюджетом коштів;
для усунення негативної тенденції щодо зростання залишків
бюджетних коштів необхідно розробити проекти розпорядчих документів, якими було
б передбачено систему контролю за поточним фінансуванням з урахуванням
наявності у головних розпорядників фактичних залишків невикористаних коштів,
які було надано з державного бюджету в попередніх періодах, запровадити систему
управління залишками бюджетних коштів на рахунках розпорядників для поточного
фінансування і корекції затверджених кошторисів.
Запропоновані заходи безперечно сприятимуть удосконаленню
системи видатків Кременчуцького Управління Державного казначейства УДКСУ в Полтавській
області, підвищать оперативність і ефективність управління наявними фінансовими
ресурсами регіону.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Александров
В.Т. Планування, Облік, Звітність. Контроль у бюджетних установах, Київ: «АВТ»
- 2004
2.
Василик
О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України: Підручник. — К.: Центр навчальної
літератури, 2004. — 544 с.
3.
Чечуліна О.О., Александров В.Т. Казначейська справа. У
2-х т. – Т.2. – Київ: НВП, 2004. – 296 с.
4.
Булгакова С.О. Бюджетна система України, К.:КНТЕУ, 2003 –
288 с.
5.
Германчук П.К. Державний фінансовий контроль: Ревізія та
Аудит, Київ: НВП «АВТ», 2004 – 424 с.
Науковий керівник викладач |
І.І.Алексєєнко |
Виконала Студентка ФФ, 4курсу, 6групи |
Намейко М.О |