Економічні науки/Державне регулювання економіки

Головач М. А.

Національний університет ДПС України

Вплив оподаткування прибутку на інвестиційну діяльність

Одним із найважливіших інструментів держави, що має значний вплив на розміри інвестиційної діяльності суб’єктів економіки варто відзначити податкову політику. Саме від неї, напряму залежить величина всіх джерел фінансування інвестиційної діяльності. Насамперед, слід зосередити увагу на тому, яким чином держава може впливати на інвестиційну діяльність у механізмі стягнення податку на прибуток підприємств.

Податкове регулювання інвестиційної діяльності – це здійснення державою з допомогою механізмів оподаткування певних заходів, спрямованих на поліпшення умов інвестування, зокрема на впорядкування обсягів, якості й напрямів інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання всіх форм власності.

Податкове регулювання інвестиційної активності здійснюється з допомогою комплексу спеціальних інструментів. Традиційними підоймами регулювання податку на прибуток вважається два основних інструменти податкової системи – ставки і пільги. Якщо їх порівняти між собою як податкові підойми, то можна стверджувати, що ставки здійснюють загальний (прямий) вплив на економіку, а податкові пільги – цільовий стимулюючий (непрямий) вплив.

Ставка податку є одним із основних інструментів впливу на інвестиційні

процеси. Вона визначає , яку частину прибутку необхідно вилучати на користь бюджету, ставка податку на прибуток не призводить до викривлення ринкового розподілу ресурсів, стимулює зростання підприємницької ініціативи, заощаджень та інвестицій.

Маніпулювання податковими ставками зазвичай веде до поліпшення умов і результатів діяльності, підвищення інвестиційної активності. Такий інструмент податкового регулювання інвестиційної діяльності неодноразово застосовувався в Україні. Так, у 2004 році ставку податку на прибуток підприємств було знижено з 30% до 25%, з 1 квітня 2011 р. ставка податку становить – 23%, з 1 січня 2012 р. – 21%, з 1 січня 2013 р. становитиме 19% і з 1 січня – 2014 р. – 16% . Перевагами такого інструменту є те, що інвесторів приваблюють країни з низькими ставками податку, а також низькі податкові ставки самі по собі є стимулом і залишають інвесторам значну частину прибутків.

Диференціація ставок податку вирішує такі проблеми:

- нерівномірності територіального розподілу;

- зниження податкового навантаження на тих субєктів економіки, що здійснюють конкретні види діяльності на пріоритетних територіях;

- стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу;

- розвитку фондового ринку;

- регулювання рівня рентабельності.

На противагу податковим ставкам, податкові пільги мають більш довгостроковий ефект – зменшують податкове навантаження на прибуток протягом строку їх дії. Тому перед податковою політикою стоїть завдання впровадження комплексу ефективних податкових пільг інвестиційного призначення, право на отримання яких надається автоматично при виконанні об’єктивно встановлених критеріїв і не обмежується певним колом суб’єктів господарювання.

Податкові пільги – це інструменти податкового регулювання, що закріплені в нормативних актах як винятки із загальної схеми обчислення конкретного виду податку і стосуються складових оподаткування.

Інвестиційні податкові пільги вважаються найприйнятнішим видом пільг, оскільки є інструментами стимулювання тих процесів, від яких залежать перспективи економічного зростання в країні.

Існують наступні види пільг з податку на прибуток:

- податкові канікули;

- інвестиційний податковий кредит;

- інвестиційна податкова знижка;

- прискорена амортизація;

- неоподатковувані резерви.

Таким чином, вищезазначений перелік інструментів податкової системи, зокрема ставки та пільги, можуть застосовуватися державою з метою стимулювання інвестиційного розвитку в країні. Як бачимо, оподаткування прибутку має досить суттєвий вплив на інвестиційну діяльність, оскільки визначає обсяги перерозподілу коштів між державою та суб’єктами економіки.

На жаль, в Україні податок на прибуток функціонує скоріше як інструмент наповнення дохідної частини бюджету, тоді як стимулююча функція займає другорядні позиції. Застосування вищезгаданих податкових інструментів в механізмі оподаткування інвестиційної діяльності мають на меті заохочення вкладення інвестицій в економіку, підвищення конкурентоспроможності суб’єктів економіки. Поліпшення інвестування залежить як від здійснення державою комплексу заходів, так і від готовності суб’єктів економіки спрямовувати додатково отримані фінансові ресурси на інвестиційні цілі.

Нами з’ясовано, що інвестиційна діяльність – це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави з вироблення та реалізації інвестиційних рішень, спрямованих на отримання прибутку чи іншого ефекту, залежно від цілей суб'єктів інвестиційної діяльності.

З метою забезпечення ефективності вкладень необхідно враховувати принципи інвестиційної діяльності, серед яких варто виділити: принцип незалежності, добровільності, рівноправності, прозорості, відповідальності, ефективності, захищеності, принцип обмеження свободи дій та адаптаційних витрат.

Спираючись на законодавство, наукові праці, досліджено, що інвестиційну діяльність класифікують на певні види в залежності від суб’єктів, що її здійснюють, від форм здійснення та за джерелами фінансування.

Головним джерелом інвестицій, вже довгі роки є прибуток підприємств. Проте, слід зазначити, що у сучасних умовах розвитку економіки України в цілому прибуток не відіграє належної ролі у формуванні фінансового потенціалу інвестиційної діяльності. Часто це джерело не ефективно використовується при фінансуванні інвестиційної діяльності, що пов’язано із низьким рівнем фінансового менеджменту. А також не слід забувати про те, що значна частка прибутку стягується до бюджету, у вигляді податку на прибуток та сплачується у вигляді дивідендів власникам, а це у свою чергу обмежує суб’єктів економіки у реалізації інвестицій за рахунок прибутку.

При проведенні інвестиційної політики держава має важливий інструмент економічного впливу – податкову систему. Вплив оподаткування на інвестиційну діяльність здійснюється шляхом зменшення податкових ставок та надання податкових пільг: запровадження податкових канікул, застосування інвестиційної податкової знижки, інвестиційного податкового кредиту, прискореної амортизації основного капіталу та неоподатковуваних резервів. Однак, необхідно враховувати, що використання таких інструментів має бути обґрунтованим і їх застосування сприятиме нарощуванню інвестицій, тим самим підвищуватиметься конкурентоспроможність національної економіки.

Література:

1. Податковий кодекс України: чинне законодавство зі змін. та допов. станом на 1.11.2011р.:(ОФІЦ. ТЕКСТ). – К.: ПАЛИВОДА А. В., 2011. – 536.

2. Господарський кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15

3. ЗУ «Про інвестиційну діяльність» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1560-12

4. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/334/94-вр

5. Податкове стимулювання розвитку інвестиційної діяльності: автореф. дис... канд. екон. наук / В.В. Колесник; Н.-д. центр індустр. пробл. розвитку НАН України. — Х., 2008. — 20 с.