Студентка 5 курсу, 569 групи спеціальності «міжнародна економіка»

Езгор В.В., науковий керівник – к.е.н. Січко С.М.

Миколаївський національний університет імені В.О.Сухомлинського,Україна

Уніфікації ставок ввізного мита в країну,як шлях входження України в Європейський економічний простір

Доцільним для України в процесі формування її митної політики та механізму використання інструментів митно-тарифного регулювання є використання світового досвіду – а саме досвіду тих країн, які мають подібний економічний стан.

Митно-тарифне регулювання експортно-імпортних операцій розвинутих країн світу в основному відповідає рекомендаціям міжнародних організацій. У країнах з ринковою економікою з метою заохочення припливу капіталу до країни митом оподатковується лише імпорт, а експортне мито не застосовується, а у США навіть заборонено законодавчо. Взагалі, більшість високорозвинених країн та країн з перехідною економікою застосовували на різних етапах свого розвитку схожу зовнішньоекономічну політику, що полягала у стимулюванні експорту готової продукції, обмеженні вивозу сировини та заохочення імпорту комплектуючих, матеріалів для розвитку власної промисловості.

Митний тариф застосовується як інструмент стимулювання виробництва та експорту продукції з високою часткою доданої вартості, що практикується на основі використання принципу тарифної ескалації, що полягає у тому, що ставки мита підвищуються відповідно до зростання ступеня обробки товарів, причому ця різниця може сягати навіть 10 разів. Зокрема, рівень митного обкладання імпортної готової продукції в Японії більший за рівень ставок мита на сировину в 10,8 разу, в ЄС – в 7,7 разу, США – в 7,1 разу. В країнах з перехідною економікою тарифна ескалація дещо менша: зі збільшенням ступеня обробки товару рівень тарифного захисту зростає в Польщі в 2,8 разу, Чехії – в 4,5 разу. Приблизно на тому ж рівні знаходиться й тарифна ескалація в Україні: у нас готова імпортована продукція обкладається митом, більшим у 3,2 разу, ніж для сировини. У країнах з менш розвиненою економікою тарифна ескалація тим менша, чим нижчий рівень розвитку країни: у Туреччині тарифи на готову продукцію більші, ніж на сировину, у 3,5 рази, Тунісі – приблизно в 1,5 рази. З вищевикладеного можна зробити висновок, що, безумовно, тарифна ескалація є дієвим методом захисту національного товаровиробника, проте застосування її у розвинених країнах спричиняє консервуванню технологічної відсталості країн, що знаходяться на шляху до ринкової економіки, адже унеможливлює доступ їх готової продукції на ринки таких країн.

Суттєва відмінність митно-тарифного регулювання в Україні від провідних країн світу полягає у надзвичайно розгалуженій товарній номенклатурі зовнішньоекономічної діяльності, що станом на 2011 рік нараховує 11058 позицій, в той час, як, приміром, у США ТНЗЕД складається з 10085 позицій, в Японії – 8964, а в Китаї – 6509 позицій. Така ситуація створює потенційну можливість для зловживань суб’єктів ЗЕД шляхом декларування товару не за своїм кодом з метою сплати меншої суми платежів.

На жаль, можливість гармонізації митного законодавства України за вимогами ЄС суттєво гальмується через надання пріоритету фіскальній функції митних органів, що надзвичайно ускладнює можливість тісної співпраці з країнами ЄС. У промислово розвинутих країнах мито виконує перш за все регулюючу функцію, а не фіскальну, і надходження від справляння ввізного мита складають не більше 0,3% ВВП, на відміну від України, митна служба якої відіграє важливу роль в процесі наповнення державного бюджету.     Перетворення митних органів України у фіскальні зменшує можливості реалізації інших їх функцій та створює перешкоди для міжнародного співробітництва та ефективної боротьби з митними правопорушеннями. Як наслідок, збільшуються масштаби ухилення від сплати податків, зменшується конкурентоспроможність вітчизняного товаровиробника, не приділяється належної уваги розвитку співробітництва на міжнародній арені тощо .

Для реалізації намагань України інтегруватися до Європейського Союзу та посилити співпрацю з провідними світовими економічними організаціями, слід аналогічно до країн Центральної Європи, які вже пройшли цей шлях, вносити зміни у національне законодавство та використовувати лише ті інструменти митно-тарифного регулювання, які не лише не суперечать принципам СОТ та ЄС, але і здатні захистити економічні інтереси України. Тобто слід взяти на озброєння досвід саме країн ЦСЄ, які нещодавно приєдналися до ЄС, а саме поступово зменшувати митні ставки відповідно до домовленостей із СОТ, при цьому не відмовляючись від захисту вразливих галузей економіки (АПК, машинобудування, харчова промисловість), а також продовжити подальше впровадження системи аналізу ризиків та пост-аудиту для запобігання митним правопорушенням. Щодо останнього, то тут корисним є використання досвіду США та Японії та скорочення товарної номенклатури, що зменшить зловживання при визначенні коду товару.

 На сьогодні також залишається ряд суттєвих проблем, які впливають на стан митно-тарифного регулювання, зокрема:

- надмірна деталізація та значна дифе­ренціація у розмірах ставок ввізного ми­та на однорідні товари;

- встановлення специфічних та комбіно­ваних ставок ввізного мита без ураху­вання специфіки поставок товару (при визначенні бази оподаткування за таки­ми ставками мита застосовується вага-брутто товару з урахуванням первинної тари);

- наявність значної кількості пільг зі спла­ти ввізного мита для окремих галузей та суб'єктів зовнішньоекономічної діяльно­сті;

- ігнорування галузевими міністерствами та відомствами основних принципів і підходів щодо підготовки законодавчих актів з питань митно-тарифного регулю­вання, зокрема підготовка ними пропо­зицій щодо деталізації товарів за коме­рційними назвами, маркою та призна­ченням для споживання в окремій галу­зі.

З метою вирішення існуючих проблем, перш за все, вважаємо за доцільне надання права Кабінету Міністрів України встанов­лювати та змінювати ставки ввізного й виві­зного мита. Запровадження такого порядку ґрунтується на необхідності оперативного реагування на зміни кон'юнктури як на внут­рішньому, так і на зовнішніх ринках, забез­печення захисту внутрішнього ринку та ви­конання міжнародних зобов'язань України. Крім того, це дасть змогу своєчасно реагу­вати на запити іноземних держав щодо та­рифних поступок під час проведення дво- та багатосторонніх переговорів і сприятиме інтеграції України до ЄС.

Висновок. Можна запропонувати внести зміни до чинного законодавства та передбачити: уніфікацію порядку справляння мита (ввізне/вивізне мито, особливі види ми­та (спеціальне, антидемпінгове, компен­саційне); посилення контролю органів державної влади над наданням митних пільг з ме­тою уникнення безпідставного звільнен­ня від оподаткування; створення чітко  регламентованого ме­ханізму застосування спрощеного по­рядку застосування  процедур  митного оформлення та розширення прав мит­них органів під час проведення митного аудиту; надання права Кабінету Міністрів Украї­ни встановлювати та змінювати ставки ввізного  й  вивізного  мита та  сприяти розширенню співпраці між міністерства­ми й відомствами, які займаються адмі­ніструванням   податків   і   контролюють цей процес;

Зменшення кількості митних процедур дозволить скоротити кількість дій (митних формальностей), які мають вчинити підприємство і митниця для митного оформлення товарів, що в свою чергу приведе до зниження фінансових витрат підприємств, пов’язаних із митним оформленням товарів, уникнення затримок транспорту.

Створення сприятливих умов митного оформлення перш за все спонукатимуть бізнес до розвитку та уникати порушень митного законодавства.

Література:

1.        Бобух І.М. Сучасна митна політика України та шляхи її вдосконалення / І.М. Бобух, В.І. Глухова, О.В.  Ковтун // Студ. вісник КДПУ імені Михайла Остроградського. – Вип. 6. - 2007. - С. 139-141.

2.        Буланий О.О. Світовий досвід сучасного митно-тарифного регулювання та застосування його в Україні // Актуальні проблеми економіки. – 2006. - № 9 (63). – С. 7-13.

3.        Гребельник О. П. Митна справа: Підручник. – 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 469 с.

4.        Державна митна служба України  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.customs.gov.ua/dmsu/control/uk/index.