Экономические науки/16. Макроэкономика

Палагнюк К.М., к.е.н. Ворошан А.Д.

Буковинський державний фінансово-економічний університет

Економічне зростання і перспективи інноваційного

розвитку України

В сучасному світі відбувається переоцінка основних цінностей. Від економічної спрямованості суспільство переходить до інноваційної, від нагромадження матеріального багатства як основи особистого добробуту - до нагромадження інформації як основи суспільного прогресу. Не так володіння матеріальними благами, як володіння інформацією та інтелектуальним потенціалом визначають місце людини в сучасному суспільстві. Інвестиції в людський капітал і формування на цій основі інтелектуального капіталу суспільства перетворюються на пріоритетний загальнонаціональний інтерес [8].

Інноваційний тип економічного розвитку дедалі більше стає тим фундаментом, який визначає економічну міць країни та її перспективи на світовому ринку. Він притаманний всім розвиненим країнам світу, який є одночасно і чинником, і наслідком економічного піднесення країн.

Стан інноваційної діяльності в Україні більшістю експертів-науковців визначається як кризовий і такий, що не відповідає сучасному рівню інноваційних процесів у промислово - розвинених країнах та потребам інноваційного розвитку. Він свідчить про те, що за рівнем інноваційної активності Україна значно відстає від провідних країн світу [4]. А також дає змогу побачити не лише проблемні сторони, а й відслідкувати позитивні тенденції, що зводяться до наступного:

¾ створення сприятливих ринкових умов для впровадження інновацій у виробничу діяльність та побут населення;

¾ поступового зростання бюджетного фінансування потреб науково-технічного розвитку;

¾ формування потенційних передумов зростання попиту на інноваційну продукцію у вітчизняній економіці;

¾ зростання споживчого попиту суб'єктів національної економіки на інноваційні продукти, технології, знання;

¾ збільшенню частки іноземних замовлень українським науковцям на виконання досліджень, в тому числі з боку США та країн Євросоюзу, що є свідченням збереження ще не до кінця втраченого потенціалу фундаментальної науки тощо [3].

Якщо проаналізувати перелік позитивних тенденцій, то вони з'явилися не завдяки виваженій державній політиці по підтримці і розвитку інноваційних процесів, а завдяки саморегулюючим ринковим механізмам. Держава у даному процесі не займає провідних позицій. Саме відсутність тісної ефективної кооперації державних органів з наукою, бізнес-освітою та ринковими структурами не лише не дозволяє розв'язувати існуючі проблеми, а й сприяє породженню нових проблем, що ще більше ускладнює ситуацію з забезпеченням розвитку інноваційних процесів в Україні [7].

Такими проблемами є:

— відсутність науково-методологічної бази формування інноваційної системи;

— відсутність системності у здійснюваних державою заходах щодо реалізації інноваційного потенціалу національної економіки;

— державне управління інноваційною діяльністю здійснюється без чітко сформульованої стратегії науково-технологічного та інноваційного розвитку, алгоритму її реалізації, послідовної та виваженої зовнішньої та внутрішньої економічної політики [5];

— відсутність дієвої системи пріоритетів розвитку науково-технологічної сфери;

— неготовність апарату державного управління до предметної діяльності, спрямованої на інноваційний розвиток економіки;

— державне управління інноваційною діяльністю забезпечується за галузевим принципом;

— нескоординованість дій суб'єктів інноваційної діяльності;

— недостатність фінансових ресурсів для забезпечення наукових досліджень та впровадження інноваційних розробок;

— повільне формування в Україні сучасного і масштабного ринку інноваційної продукції тощо [6].

Основними шляхами розв'язання та вирішення зазначених проблем може стати:

— вдосконалення нормативно-правової бази для забезпечення розвитку інноваційної системи України;

— необхідність системного і послідовного впровадження функціональних принципів державного управління інноваційною діяльністю;

— органічне включення всіх окремих елементів інноваційного розвитку в єдину активно і цілеспрямовано функціонуючу національну інноваційну систему, що можливо лише за умови дії потужних системоутворюючих факторів (такими факторами могли б стати загальнодержавні пріоритети інноваційної політики за умови їх усвідомлення на всіх рівнях як основного засобу реалізації загальнонаціональної ідеї, досягнення єдиної і спільної для всіх мети) [2].

Таким чином, відсутність інноваційних імпульсів щодо економічного розвитку в Україні дає підстави стверджувати, що вітчизняна економіка дедалі більше закріплюватиметься на стадії стагнації. В той час як традиційні чинники економічного зростання, які спиралися переважно на мобілізацію ресурсів, нагромаджених за тривалий період економічного спаду, практично вичерпано, належних зрушень в структурі економічної системи, які перевели б національну економіку в режим зростання, яке ґрунтується на інвестиційно-інноваційному відтворенні ресурсів, поки що не відбулося [1].

Враховуючи це, нагальним постає вирішення проблеми модернізації української економіки. Саме на виконання цього стратегічного завдання має бути спрямована інноваційна політика України.

Тому питання подальшого інноваційного розвитку, прискорення науково-технічного прогресу розглядалося в Україні як надзвичайно актуальне протягом практично всього періоду економічних реформ.

В Україні на даний час в основному склалися необхідні передумови для переходу на інноваційну модель економічного розвитку, в т.ч. затверджено Стратегію інноваційного розвитку на 2010-2020 рр.

Найголовнішою умовою розвитку інноваційної сфери та становлення "нової економіки" є динамічне реагування економічного середовища на коливання попиту і пропозиції, зовнішньоекономічної кон'юнктури, зміни рівня прибутковості галузей і виробництв, акумулювання та перерозподілу фінансових ресурсів та коштів з урахуванням потреб технологічного оновлення держави [3].

Список літератури:

1. Геєць В. Економіка знань та перспективи її розвитку для України / В. Геєць // НАН України, Ін-т екон. прогнозує. - К., 2005. - 425 с.

2. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика // За ред. Л.І. Федулової. - К.: Основа, 2005. - 552 с.

3. Інноваційний розвиток економіки та напрямки його прискорення // За ред. В.П. Александрової. - К.: ІЕП НАН України, 2002. - 77 с.

4. Геєць В.М. Нестабільність та економічне зростання. - К.: Ін-т екон. прогнозував, 2000. - 344 с.

5. Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації. Монографія. - К.: КНЕУ, 2003. - 394 с.

6. Семиноженко В. Інноваційна стратегія українських реформ. - К.: Знання, 2002. – 205 с.

7. Лапко О.О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. - К.: ІЕП НАНУ, 1999, - 178 с.

8. Офіційний сайт Всеукраїнської спілки вчених-економістів [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.vsve.ho.ua