Економічні науки / 1. Банки і банківська система

Борець А. М.

Харківський національний економічний університет

Огляд підходів до визначення банком кредитоспроможності позичальника

 

Сучасний стан діяльності банківської системи України характеризуються негативною тенденцією динаміки простроченої та безнадійної заборгованості, однією із головних причин чого є зниження або втрата позичальниками кредитоспроможності.

Теоретичні питання процесу кредитування досліджені у роботах таких вчених як В. В. Гончаренко, О. Т. Євтух, В. Д. Лагутін, А. М. Мороз, М. Д. Алек­сієнко, М. І. Савлук. Проте практичні питання оцінювання кредито­спро­можності юридичних осіб потребують подальших досліджень.

Метою роботи є огляд методичного забезпечення процесу оцінювання кредитоспроможності юридичних осіб.

Слід зазначити, що особливості розвитку української банківської системи мають велике значення для розуміння еволюції формування поняття кредитоспроможності. Економісти розглядають кредитоспроможність з різних точок зору, що переважають у той або інший момент часу. Автор додержується визначення кредитоспроможність позичальника як можливості щодо здійснення угод з надання фінансовою установою кредиту на умовах повернення,строковості та платності, тобто спроможність до здійснення кредитної угоди [1, с. 39], а під результатом процесу визначення банком кредитоспроможності позичальника розуміє комплексну якісну оцінку такої спроможності.

Критерії і показники оцінювання кредитоспроможності позичальника багато в чому визначаються економічними особливостями розвитку суспільства. Формування товарно-грошових відносин, розвиток підприєм­ництва і приватного сектора, еволюція форм і видів кредиту, державна політика в області кредиту виступають ключовими чинниками для пошуку актуальних показників кредитоспроможності.

Нині в банках України застосовується вельми широкий спектр методик визначення кредитоспроможності позичальника. Кожен банк розробляє власну систему оцінки, враховуючи певні особливості кредитної політики, технологічний потенціал, спеціалізацію, конкретні умови кредитного договору, пріоритети в роботі, позиціонування на ринку, стан взаємовідносин із клієнтами, рівень економічної та політичної стабільності в державі тощо [2, с. 50]. Водночас є методика НБУ щодо оцінки фінансового стану позичальників [3], яка також врегульовує  формування резервів під можливі втрати банків від ведення кредитної діяльності. Також при оцінці кредитоспроможності банки орієнтуються на міжнародний досвід щодо означеного питання. Найбільш поширеними є такі: правило «5С», PARTS, CAMPARI, коефіцієнтний підхід.

у практиці американських банків використовується Правило «5С», назва якого походить з абревіатури базових критеріїв кредитування: Character (характер) – зокрема під цим критерієм розуміють ділову репутацію підприємства, ступінь відповідальності юридичної особи тощо; Capacity (спроможності) – визначення фінансового стану підприємства та прогнозування показників на майбутній період, особливістю є те, що фактично позичальник має тільки три джерела для повернення кредиту: поточні грошові надходження, продаж активів або нова позика; Capital (капітал) – аналізується розмір і структура капіталу, проводиться співвідношення власного капіталу з іншими статтями; Collateral (забезпечення) – дослідження конкретних форм і видів забезпечення, визначення його достатності, якості, а також встановлення ринкової вартості та ступеня ліквідності кредитної; Conditions (умови) – загалні економічни умови ( податкова політика, конкуренція, механізм ціноутворення та ін.), що впливають як на банк, так і на позичальника.

У комерційних банках європейських країн застосовуються методики PARTS, CAMPARI назви яких також походять від перших літер слів – ключових принципів кредитування. Таким чином PARTS розшифровується як: 1) Purpose – цілі на які надається кредит; 2) Amount – сукупний розмір кредиту; 3) Repayment – механізм погашення кредиту; 4) Terms – строки кредитування; 5) Security – забезпечення кредиту.

Методика CAMPARI ґрунтується на вивченні найсуттєвіших факторів, що характеризують позичальника. CAMPARI розшифровується таким чином: Character – репутація позичальника; Ability – оцінка бізнесу позичальника; Means – аналіз необхідності звертання за позикою; Purpose – мета кредиту; Amount – обґрунтування мети кредиту; Repayment — можливість погашення;  Insurance – спосіб страхування кредитного ризику.

Щодо вітчизняної практики оцінювання кредитоспроможності позичальника, найрозповсюдженим є коефіцієнтний підхід.

Отже, банки використовують різні системи аналізу кредитоспроможності позичальника. Причинами такого різноманіття полягають у такому: різна міра довіри до кількісних і якісних способів оцінки чинників кредитоспроможності; особливості індивідуальної культури кредитування і практики оцінювання, що історично склалася; надання переваги певного інструменту мінімізації кредитного ризику; різною значущість  врахування чинників кредитоспромож­ності; різні форми результату оцінки кредитоспроможності – система фінансових коефіцієнтів, кредитний рейтинг, рівень кредитного ризику.

Таким чином, з огляду на зазначене, перспективним напрямом розвитку досліджуваного питання є розроблення єдиної рейтингової системи оцінювання кредитоспроможності позичальника – юридичної особи.

 

Література:

1. Лаврушин О. И. Банковское дело: современная система кредитования
/ О. И. Лаврушин. – М. : КНОРУС. – 2009. – 768 с.

2. Гідулян А. Актуальні питання поліпшення методики оцінки кредито­спроможності позичальників банками України / А. Гідулян // Вісник НБУ. – 2012 – № 1. – С. 50–53.

3. Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків : Постанова Правління НБУ № 279 від 06.07.2000 р. // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0474-00.