Економічні науки/3.Фінансови відносини
Сімбірцева А.О.
студент ОКР «бакалавр», з напряму підготовки «Менеджмент виробництва»,
Вецепура Н.В.
науковий керівник, к.е.н., доц. кафедри «Оподаткування»
Донецький державний
університет управління, Україна
ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ
Головною передумовою формування соціально орієнтованої
економічної системи є чітке, динамічне функціонування фінансової системи,
потужність якої визначається обсягом фінансових ресурсів, що розміщуються в
реальному та фінансовому секторах економіки. Разом з тим, результативність
фінансової системи, її трансформація у контексті поглиблення ринкових засад
функціонування економіки нашої держави, потребує формування ефективної
фінансової політики [1]. Про необхідність формування ефективної фінансової
політики свідчать як відсутність належної законодавчої
регуляції бюджетних правовідносин та механізму відповідальності за порушення
бюджетного законодавства так і деякі макроекономічні показники.
Реальний ВВП зріс на
5,3% протягом 1кв. 2011 року і, як очікувалось, споживання домогосподарств
стало основним рушієм цього приросту, в той час як показник росту інвестицій
розчаровує. Інвестиції в основний капітал збільшились лише на 4,5%, але значна
частка яких забезпечена завдяки інвестиціями уряду в чемпіонат з футболу «Євро
2012». Домогосподарства збільшили свої витрати у реальному виразі на вражаючі
12,7%, переважно завдяки збільшенню витрат на продукти харчування та товари тривалого
використання. У свою чергу це збільшило реальний імпорт на 39%, що вдвічі вище
темпів росту реального експорту [2].
Слід зауважити, що
нинішній рівень капітальних видатків бюджету є низьким. Фінансування
капітальних вкладень обмежується головним чином об'єктами соціальної
інфраструктури.
Формування
фінансової політики яка визначає базові принципи й механізми організації та
регулювання руху фінансових ресурсів як на державному рівні, так і на рівні
регіону, галузі чи окремого економічного суб'єкту відбувається в умовах
посилення відкритості національної економіки.
Відповідно,
проблеми формування фінансової політики та її ефективності для поліпшення
фінансового стану реального сектора економіки України знайшли відображення в
працях вчених-економістів В. М. Опаріна [3], І. Ф. Родіонова [4], В.М. Федосова [5]та ін.
Метою дослідження є
теоретичне узагальнення питань відносно формування фінансової політики та
визначення заходів щодо підвищення її ефективності.
Фінансова політика держави являє
собою сукупність заходів щодо формування і розподілу фінансових ресурсів.
Фінансову політику розглядають і як спеціальну діяльність
державних органів, за допомогою якої регулюються фінансові відносини для
виконання державою своїх функцій.
В умовах стратегічної орієнтації розвитку національної
економіки метою державної фінансової політики є поліпшення соціального і
матеріального благополуччя в суспільстві. Щоб досягти поставленої мети держава
повинна забезпечити збалансований ріст фінансових ресурсів в усіх ланках
фінансової системи. Відповідно, державна фінансова політика повинна, по-перше,
виступати засобом вирішення соціально-економічних задач у державі. По-друге,
фінансова політика держави повинна враховувати інтереси всіх суб'єктів
фінансової системи, а не тільки органів державної влади або, ті чи інші
особисті інтереси.
Фінансова політика як самостійна сфера діяльності держави
в галузі фінансових відносин повинна бути спрямована на підвищення обсягу й
ефективності використання фінансових ресурсів, що є матеріальною основою
соціально-економічних і науково-технічних перетворень у суспільстві.
Таким чином,
фінансова політика це багатогранна і складна економічна категорія, найважливішими напрямками якої є:
фіскальна або
податково-бюджетна політика (у складі якої, у свою чергу, виділяють соціальну,
податкову, амортизаційну, інвестиційну та політику управління державним боргом
(боргову), фінансову політику державних підприємств);
грошово-кредитна політика або монетарна (у складі якої виділяються грошова (емісійна), валютна, валютно-курсова
(політика обмінного курсу), політика валютних обмежень, процентна (облікова,
дисконтна), кредитна та міжнародна кредитна політика; митна політика.
При цьому слід
зазначити, що всі напрямки реалізації фінансової політики знаходяться в тісному
взаємозв’язку та взаємовпливу, а отже дієздатність фінансової політики значною
мірою визначається узгодженістю її окремих складових. Разом з тим слід
зазначити, що будь-який напрям фінансової політики у своєму взаємозв’язку та
взаємозалежності має як внутрішню, так і зовнішню спрямованість.
При чому більшість
вчених-економістів виділяючи у складі фінансової політики фіскальну та
монетарну політику, вважають їх основними напрямками впливу на перерозподіл
фінансових ресурсів між державою, галузями, регіонами та суб’єктами
підприємницької діяльності. Маючи як внутрішню так і зовнішню спрямованість,
будь-який напрям фінансової політики забезпечує національні
фінансово-економічні інтереси, впливає на соціально-економічний розвиток в
країні та зростання суспільного добробуту
Проведенню
ефективної фінансової політики значною мірою шкодить непослідовність у
реформуванні податкової системи, її нестабільність. Перші кроки реформування
податкової системи зроблені. Але назвати їх вдалими навряд чи можна. Робота з
формування податкової політики ще попереду, її необхідно завершити якомога
швидше. Податкова політика має спрямовуватися на розв’язання таких двох
взаємопов’язаних завдань, як забезпечення збалансованості бюджету і пожвавлення
ділової активності, підтримки виробництва [6].
Так, однією із головних проблем фінансової політики для України
можна назвати проблему зростання державного боргу та видатків з його
обслуговування. Державний борг виникає зазвичай в результаті фінансування
дефіциту державного бюджету за рахунок запозичень, здійснюваних на зовнішньому
і внутрішньому фінансових ринках. Як показують статистичні дані, темпи
збільшення витрат з обслуговування і погашення державного боргу значно
випереджають темпи зростання економіки країни. Така ситуація свідчить про
системні прорахунки урядової фінансової політики щодо продовження фінансування
дефіциту державного бюджету за рахунок досить дорогих зовнішніх і внутрішніх
джерел коштів. Особливо негативні наслідки може викликати загрозлива динаміка
зовнішніх боргових платежів та їх значна питома вага, яка перебільшує частку
платежів із внутрішніх боргових зобов'язань [7].
Зараз основною метою
соціально-економічного розвитку більшості країн світу є поліпшення якості життя
населення. Йдеться про практичну реалізацію завдань
довгострокової стратегії, яка передбачає економічно обґрунтоване підвищення
базових соціальних стандартів і гарантій та буде сприяти інтегруванню України у
світовий економічний процес як країни з конкурентоспроможною економікою,
здатною вирішувати найскладніші завдання свого соціально-економічного розвитку.
Таким
чином, головне завдання фінансової політики, тобто забезпечення відповідними
фінансовими ресурсами реалізації тої чи іншої державної програми економічного і
соціального розвитку, повинно також забезпечувати захист національних інтересів
та національної безпеки України в політичній, економічній, соціальній,
екологічній та інших сферах. З метою підвищення
ефективності фінансової політики треба здійснити наступні заходи:
адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу;
підвищення ефективності адміністрування податків та зменшення обсягу
податкової звітності;
відновлення
кредитування реального сектору економіки та сприяння зменшенню вартості
кредитних ресурсів;
створення
сприятливих умов для залучення інвестицій та впровадження інновацій у
пріоритетні сектори (агропромисловий, оборонно-промисловий та
гірничо-металургійний комплекси, хімічну промисловість, машинобудування) та
реалізація місцевими органами виконавчої влади узгодженої регіональної
інвестиційної політики в реальному секторі економіки шляхом реорганізації
регіональних центрів з інвестицій та розвитку;
проведення активної
міжнародної політики України та ін.
Література:
2. Дехтяр Н.А.
Розвиток фінансової політики України та напрямки підвищення її ефективності
[Електронний ресурс] / Дехтяр Н.А., Школьник І.О., Крайніков І.М. [Електронний
ресурс] – Режим доступу: http://dspace.uabs.edu.ua/bitstream/123456789/7247/1/The%20development%20of%20financial%20policies.pdf.
3. Опарін В.М. Фінансова система України
(теоретико-методологічні системи) – К.: КНЕУ, 2005.
4. Родіонова І.Ф. Макроекономіка: теорія та політика. –
К.: Таксон, 2004.
5. Федосов В., Опарін В., Льовочкін С. Фінансова
реструктуризація в Україні: проблеми і напрямки. – К.:КНЕУ, 2002.
6. Ковальчук
А. Ефективність законодавчого забезпечення фінансової політики в Україні //
Право України. - 2006. - № 4. - С.44-48.
7. Запатріна І. Фінансова політика та її вплив на економічне
зростання// Економіст. - 2006. - № 3. - C. 27-31.