Холунжа Ю.А. студ. ОКР « Бакалавр»,

К.э.н. Пономаренко С.Ю.

Донецький державний університет управління

ПРОБЛЕМАТИКА ФІНАНСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

Сьогодні практично всі сфери господарювання в Україні вимагають значних обсягів капіталовкладень. Однак проблема фінансування інноваційної діяльності залишається невирішеною, тому що внутрішні інвестори не мають достатньої кількості коштів, або не можуть забезпечити суб'єктів господарювання необхідним обсягом інвестиційних ресурсів, у зовнішніх інвесторі недостатньо мотивації для фінансування проектів. Тому в сучасних умовах актуальним є питання дослідження проблем і можливих шляхів їх вирішення в сфері фінансування інноваційної діяльності в Україні.

Проблемам забезпечення інноваційного розвитку держави та окремих суб'єктів господарювання присвячені праці провідних вітчизняних вчених, серед яких В. Денисюк, Л. Федулова, М. Шарко та інші. [3]. Також вирішальне значення у підвищенні економічної ефективності і технічної досконалості суспільного виробництва відіграє взаємопов’язаний процес розвитку науки, техніки і технології. Великого значення НТП надавали вчені-економісти, які вивчали проблеми економічного зростання І. Шумпетер, М. І. Туган-Барановський, Р. Солоу, Б. Твісс та інші.

Метою статті є визначення особливостей побудови національної інноваційної системи та джерел фінансування інноваційної діяльності, виокремлення основних проблем фінансування інноваційної діяльності підприємств в Україні та обґрунтування можливих шляхів їх вирішення.

Для реалізації поставлених завдань необхідно забезпечити якомога більший перелік джерел надходження грошових коштів, механізм їх акумулювання та вкладання в інноваційні проекти, а також систему контролю за ефективністю використання та повернення коштів. [2]

Враховуючи практично повну відсутність підтримки з боку держави, більшість інженерних і технічних проектів можуть так і не втілитися в життя. Тому фінансування інноваційної діяльності в цілому повинно здійснюватися в таких формах: доопрацювання вже існуючих технологій на працюючому виробництві; утворення нових підприємств; утворення великомасштабних інвестиційних проектів загальнодержавного значення. [1]

Виходячи з цих положень, має існувати державна система фінансування інноваційної діяльності, головним об'єктом якої повинні бути інвестиційні проекти. Основним завданням є: пошук шляхів як зробити так, щоб державних інвестиційних проектів було якомога більше, а так само щоб вони були застосовні для різних галузей народного господарства. [6]

Як відомо інноваційні проекти формують декілька чинників: інноваційна пропозиція; виконавець інвестиційного проекту; джерела фінансування інвестиційного проекту. Лише за умови злиття цих трьох компонентів інноваційний проект здатний перетворитися на гідний інвестиційний проект. А для цього слід саме на державному рівні приділяти якомога більше уваги кожному з цих пунктів, але особливу увагу - розробці інноваційних пропозицій.

Слід зазначити, що розвиток інноваційної діяльності як на рівні підприємства, так і на рівні всієї держави, передбачає створення добре збалансованої системи фінансування.

Вихідними принципами, на основі яких має будуватися система фінансування інновацій, є: ув'язка системи із задачею швидкого та ефективного науково-технічного досягнення; обґрунтованість та юридична захищеність прийомів та механізмів; множинність джерел фінансування; адаптивність та гнучкість реакцій системи фінансування на змінні умови зовнішнього середовища з метою максимальної підтримки ефективності.[4]

Цілі фінансування інноваційної діяльності наступні : необхідність збереження наукової бази і кадрового потенціалу; збереження відповідного рівня проведення наукових досліджень; розробка і освоєння наукоємної конкурентної продукції, випуск якої може підвищити експорт чи понизити імпорт аналогічної продукції.

Тенденція інноваційної діяльності останніх років засвідчує необхідність державної підтримки фінансової політики у виробничій сфері та спрямування її у наслідку стратегічних структурних пріоритетів на формування сучасних чинників конкурентоспроможності національної економіки[5].

На основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що результат розвитку інноваційної діяльності в Україні недостатньо високий, і ступінь його впровадження на підприємствах незначний, тому для підприємств необхідно провести аналіз показників їх діяльності, виявити ті сфери діяльності, які мають найгірші показники і покращувати їх, а також вдосконалювати свою виробничу сферу шляхом впровадження нових технологій виробництва.

Література:

1. Кузнєцова І.С. Інститут венчурних інвестицій: стан та перспективи розвитку в Україні /Наука та інновації, 2008.– Т4. – №1. – С. 87-95

2. Розвиток ринку спільного інвестування в 2006 році (Аналітичний огляд УАІБ). / Українська асоціація інвестиційного бізнесу., /Ел. доступ.

http://www.uaib.com.ua/files/articles/242/19_4.pdf

3. Денисюк В.М. Інноваційна активність національної економіки: вдосконалення методології, показники промислових підприємств, державна підтримка / Економіст. - 2005. - № 8. - С. 45-49.

4. Семенов І.П. Розвиток інноваційної діяльності на підприємствах України / Актуальні проблеми економіки - 2008. - № 3(81) - С. 102-108.

5. Гуржій А.М., Каракай Ю.В., Петренко З.О., Вавіліна Н.І., Куранда Т.К. Інноваційна діяльність в Україні: Монографія. — К.: УкрІНЕІ, 2007. — 144 с.

6. Регіональні перспективи розвитку технопарків./ Ел. доступ. http://www.raexpert.ru/researches/technopark/part4/