Економічні науки/3. Фінансові відносини

студенти Захарчук П.П., Шарук О.Г.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Інструменти забезпечення сталого розвитку економічної системи України

Соціально-економічне становище сучасної України вимагає від наукової спільноти розроблення нових та удосконалення існуючих інструментів для забезпечення сталого розвитку держави та його стимулювання. На даний момент науковою спільнотою було розроблено чимало інструментів, зокрема, адміністративних, ринкових, еколого-економічних, які використовуються для досягнення цілей держави в цілому або її регіонів в інтересах сталого розвитку. Відсутність динамічного розвитку соціальної та економічної сфери життєдіяльності суспільства обумовлює необхідність поглибленого аналізу інструментів забезпечення сталого розвитку та актуальність даного дослідження.

Основні аспекти даної проблематики ґрунтуються на наукових працях та розробках таких вітчизняних науковців, як О.Ф. Балацький, Б.В. Буркинський, О.О. Веклич, Б.М. Данилишин, М.І. Долішній, Л.Г. Мельник, Н.В. Пахомова, І.М. Синякевич та ін.

Метою дослідження є проведення теоретичного аналізу існуючих інструментів забезпечення (стимулювання) сталого розвитку та визначення пріоритетних напрямків удосконалення економічних інструментів сталого розвитку України.

Під інструментальним забезпеченням сталого розвитку економічної системи України розуміється взаємозалежна сукупність засобів, за допомогою яких досягаються пріоритетні цілі сталого розвитку: закріплення результатів кожного циклу відтворення, забезпечення ефективного взаємозв'язку між фінансовими ринками та ринками реального сектора території; відтворення системної якості зв'язків елементів регіональної системи та її здатності до подальшого саморозвитку [1].

Розглянемо більш детально економічні інструменти сталого розвитку.

Л.Г. Мельник виділяє три взаємопов'язані та взаємообумовлені групи економічних інструментів [6]:

- ціни ресурсів, тобто кількість благ (зокрема, грошей, товарів, послуг), які повинні сплатити економічний суб'єкт за право користування певним товаром (природним ресурсом/благом, предметом, послугою) або володіння ним;

- економічні вигоди, тобто додатковий дохід (прибуток) або отримання певних переваг, які можуть бути втілені в додатковий дохід (прибуток);

- перерозродільні платежі/виплати, тобто система вилучення частини доходів в одних економічних суб'єктів з метою передачі іншим економічним суб'єктам (див. Таблиця 1).

На думку Карпінського Б.А. до фінансово-економічних інструментів необхідно віднести: прямі платежі за забруднення понад встановлені ліміти, екоподатки, ринкові механізми, ресурсні платежі тощо. Також Карпінський Б.А. визначив склад інструментів стимулюючого впливу на сталий розвиток регіонів, до яких відносяться: податки та платежі; інновації та технології; інвестиції (державні та прямі іноземні); кредити, позики, гранти; бюджетні інструменти (субсидії, дотації) [7].

Ю.М. Мельник, вважав пріоритетними напрямками розвитку економічних інструментів управління є удосконалення системи екологічних податків і платежів, програмно-цільового методу фінансування, пільгового банківського кредитування, стимулювання екологічного підприємництва. А центральною ланкою економічного механізму природоохоронного управління є платежі за природні ресурси і забруднення навколишнього середовища [2].

Таблиця 1.

Інструменти забезпечення сталого розвитку

Автор, джерело	Вид інструментів	Групи інструментів
	Економічні	Ціни ресурсів, економічні вигоди, перерозподільні платежі/виплати
Л.Г. Мельник [6]	Еколого-економічні	Адміністративний перерозподіл засобів, фінансові трансферти, вільні ринкові механізми перерозподілу засобів, сприяння на ринку
	Адміністративно-контрольні	Екологічне законодавство, екологічний моніторинг, екологічні стандарти і нормативи, екологічна сертифікація та інші.
Н.В. Пахомова [5]	Економічні (ринковоорієнтовані та фінансово-кредитні)	Природно-ресурсні платежі, платежі за забруднення довкілля, екологічні податки, страхування екологічних ризиків та інші
	Морально-етичного впливу та переконання	Освіта й виховання, навчання, переговорні процеси та інші
	Правові	Конституція, закони, постанови та інші
І.М. Синякевич [4]	Економічні	Трактування див. Н.В. Пахомова
	Адміністративні
	Соціально-психологічні
	Адміністративні	Прямого впливу, опосередкованого впливу
Ю.М. Мельник [2]	Ринкові	Методи конкуренції, екологічно орієнтовані товари та послуги, екологічний маркетинг, екологічно орієнтований попит та культура споживання, екологічно орієнтоване підприємництво
	Фінансово-економічні	Прямі платежі за забруднення понад встановлені ліміти, екоподатки, ринкові механізми, ресурсні платежі
Лазебник Л.Л.	Фінансові	Податкові, трансфертні, інвестиційно-інноваційні

До перспективних фінансових інструментів стимулювання сталого розвитку економічної системи України, на думку Лазебника Л.Л., належать [8]:

-податкові інструменти стимулювання сталого розвитку (податковий науковий кредит, податковий інвестиційний кредит, податкові преференції для наукоємних та екологоорієнтованих підприємств регіону);

-трансфертні інструменти стимулювання сталого розвитку регіону (пряма дотація місцевим бюджетам на природоохоронні заходи і регіональну політику ресурсоспоживання, пряма дотація регіонам, що змушені притримувати промисловий розвиток);

-інвестиційно-інноваційні інструменти стимулювання сталого розвитку регіону (інноваційне інвестування регіональної науки та технологій, інновації на відновлення первісних якостей використаних ресурсів регіону).

Забезпечення сталого розвитку залежить від низки чинників і умов, серед яких чи не визначальною є умова екологізації і соціалізації економіки. Тому пошук механізмів та інструментів сталого розвитку повинен відбуватись у напрямі забезпечення збалансованості природних і соціальних систем.

Екологічна складова сталого розвитку зумовлює необхідність врахування під час формування фінансової політики сталого розвитку такі положення:

-фінансові ресурси повинні забезпечити екологічно орієнтовану перебудову структури виробничого потенціалу відповідно до вимог, необхідних для ефективного функціонування природонеруйнівної економіки;

-фінансова політика повинна стимулювати екологічно спрямовану зміну структури виробництва і споживання;

-за низьких цін на ресурси і спроможності підприємств виводити вартість екологічних збитків за межі фінансової звітності, їх зацікавленість в тому, щоб стати екологічно ефективними, знижується;

-низькі ціни на природні ресурси не сприяють їх ефективному використанню;

-сучасні системи фінансової звітності не відображають наявність екологічного ризику. Фінансові ринки змушені приймати рішення, засновані на необ'єктивній інформації, зумовленій відсутністю належної технології вимірювання вартості навколишнього середовища;

-фінансові ринки надають перевагу компаніям з високими поточними доходами, а не тим, чий фінансовий потенціал розрахований на майбутнє. Водночас компанії, спрямовані на екологічно збалансований розвиток, орієнтовані саме на майбутні переваги і скорочують поточні прибутки.

Провідну роль у фінансуванні сталого розвитку забезпечують внутрішні фінансові нагромадження та прямі іноземні інвестиції. Успіх у сфері використання внутрішніх фінансових ресурсів пов'язаний насамперед із стабілізацією економіки, лібералізацією торгівлі, реформуванням податкової системи. Цим процесам сприяє спрощення податкової системи, розширення асортименту фінансових ринкових інструментів (пенсійні, інноваційні фонди розвитку), скорочення субсидій екологічно небезпечного виробництва, впровадження енергетичних податків, систем депозитного рефінансування, екологічного страхування й екологічних облігацій.

Отже, за результатом здійсненого теоретичного аналізу існуючих інструментів забезпечення сталого розвитку, зокрема: адміністративних, правових, ринкових, еколого-економічних, соціально-психологічних та інших, було встановлено необхідність поглибленого вивчення соціально-економічних інструментів і визначено перспективні та пріоритетні напрямки розвитку соціально-економічних інструментів в контексті сталого розвитку.

Підводячи підсумок, зазначимо, що зараз ми знаходимося на такому етапі розвитку, що вимагає переосмислювати та змістовно розвивати коло усталених термінів, встановлювати взаємозв'язки між ними, адже сутнісне наповнення ряду понять дасть змогу сформувати новий сучасний стратегічний вектор розвитку. За нашим переконанням, сталість повинна розглядатися з позицій просторового підходу, що дасть змогу найбільш повно враховувати всі процеси та зв'язки на різних рівнях та адекватно оцінювати їх значимість для забезпечення загальної сталості. Наголосимо, що кожен елемент простору сприймається нами з одного боку як цілісний простір зі всіма притаманними йому властивостями, а з іншого - як елемент простору більш високого порядку. Нам необхідно одночасно забезпечувати сталий розвиток не тільки цілого, але й окремих частин. Розрив зв'язків, неможливість взаємодії, порушення цілісності кожного окремого елемента призводить до зменшення сталості всього простору. Таким чином, просторовий вектор розвитку потребує поглибленого вивчення проблеми сталості на всіх ієрархічних рівнях з урахуванням внутрішніх, зовнішніх факторів і цілісності існування підсистеми кожного рівня.

Література

1. Башнянин Г.І. Політична економія : навч. посібн. / Г.І. Башнянина, Є.С Шевчук. - Вид. 3-тє, [перероб. та доп.]. – Л. : Новий світ, - 2000., 2004. - 480 с.

2. Біла О.Г. Фінансове планування і прогнозування : навч. посіб. / О.Г. Біла. – Л. : Компакт-ЛВ, 2005. - 312 с.

3. Василик О.Д. Бюджетна система України : підручник / О.Д. Василик, К.В. Павлюк. - К. : Центр навч. літ-ри, 2004. - 544 с.

4. Вахович І.М. Фінансова політика сталого розвитку регіону: теоретико-методологічні та прикладні засади : монографія / І.М. Вахович. – Л. : ЛДТУ, 2007. - 496 с. -С. 478-493.

5. Герасимчук З.В. Фінансова політика сталого розвитку регіону : монографія / З.В. Герасимчук, І.М. Вахович, І.М. Камінська. – Л. : Надстир'я, 2006. - 220 с.

6. В.М. Гейця Економіка України: Підсумки перетворень та перспективи зростання / за ред. акад. НАН України В.М. Гейця. - К. : Форт, 2000. - 392 с.

7. Карпінський Б.А. Фінансова система : навч. посібн. / Б.А. Карпінський, О.В. Герасименко. - К. : Центр навч. літ-ри, 2003. - 184 с.

8. Лазебник Л.Л. Щодо теорії фінансової політики: дослідження в координатах організаційно-економічних відносин / Л.Л. Лазебник // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 9 (63). - С. 51-64.