К.е.н. Матвієнко С.В., Богданов Д.О.

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини

ВНЗ ВМУРоЛ „УКРАЇНА”, Україна

Економічний зміст фінансових ресурсів та їх класифікація

У сучасних умовах становлення економіки України розвиток вітчизняного бізнесу набуває особливої динамічності. Вона пояснюється наявністю досить жорсткої конкуренції як із боку українських, так і зарубіжних компаній, підвищенням вимог споживачів до товарів і послуг, що пропонуються на ринку. З іншого боку, підприємство є також споживачем різного роду ресурсів.

Отже, воно у процесі своєї господарської діяльності стикається з багатьма контрагентами (кредиторами, дебіторами). Тому, аби посісти своє місце на ринку й успішно працювати, підприємство має враховувати багато чинників, що впливають на його діяльність, планувати й прогнозувати власні кроки. Звичайно, досить важливе значення має професійна робота маркетингової служби підприємства. Однак на сучасному етапі розвитку дедалі вагомішого значення набуває саме управління фінансовою системою підприємства, оскільки фінансові ресурси є базисним ресурсом, без якого неможливе функціонування й розвиток підприємства.

Така значущість категорії фінансові ресурси в організації та розвитку будь-якого підприємства потребує чіткого визначення цього терміна. На жаль, на сьогодні в економічній думці існує багато визначень фінансових ресурсів, але до цього часу немає загальноприйнятої думки. Деякі визначення фінансових ресурсів, що подаються в словниках та науковій літературі не відповідають їх сутності, або розкривають її не повністю.

Аналіз сутності фінансових ресурсів слід розпочати з визначення, яке наводиться у фінансово-кредитному словнику: “Фінансові ресурси — це грошові кошти, які перебувають у розпорядженні підприємств, господарських організацій та установ”. Як бачимо, у наведеному значенні фінансові ресурси прирівнюються до коштів. Але кошти, які перебувають на поточному, валютному рахунках, у касі підприємства знеособлені й не мають цільового призначення. Отже, відбувається ототожнення фінансових ресурсів із грошовими, тоді як перші є специфічнішим явищем.

На думку А.Г. Загороднього, “фінансові ресурси - це сукупність коштів, що є в розпорядженні держави та суб'єктів господарювання”. Знов-таки, це визначення не точне й не повне, оскільки зводить поняття “фінансові ресурси” до сукупної маси коштів на підприємстві. На противагу цьому фінансові ресурси характеризують грошові нагромадження, грошові фонди, які формуються в процесі розподілу створеного на підприємстві продукту.

Сичов М.Г., Поддєрьогін А.М. та Опаріна В.М. вважають, що “фінансові ресурси - це грошові нагромадження і грошові фонди, що створюються підприємствами, об'єднаннями в процесі розподілу і перерозподілу суспільного продукту і національного доходу”, спрямовані в основні засоби та обігові кошти підприємства. Це авансовані кошти, які вкладаються в обіг і повинні обов'язково повертатись.

Однак, не всі грошові фонди підприємства можна віднести до фінансових ресурсів. До фінансових ресурсів належать грошові фонди і та частина грошових коштів, яка використовується не у вигляді фондових інструментів. Однак не можна ототожнювати фінансові ресурси і грошові кошти, оскільки грошові кошти - самостійна економічна категорія (це кошти підприємства, що знаходяться на рахунках в банківських установах и т. ін.) Фінансові ресурси — це сукупність коштів підприємства, що спрямовуються на формування активів. Окрім того, у наведених визначеннях автори не вказують джерело створення фінансових ресурсів.

Бочаров В.В. та Сенчагов В.К. підкреслюють, що розподіл та перерозподіл вартості виробленого продукту (доходу) за допомогою фінансів обов'язково супроводжується рухом грошових коштів, які приймають форму фінансових ресурсів, котрі складають матеріальну основу фінансів. При цьому фінансові ресурси є джерелом утворення цільових грошових фондів підприємств та корпорацій і являють собою сукупність грошових нагромаджень, амортизаційних відрахувань та інших грошових засобів, які формуються в процесі створення, розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту [].

Можна погодитись з вітчизняним вченим Коробовим М.Я., який при визначенні поняття “фінансові ресурси” виходить з наступних міркувань: 1) треба мати на увазі саму сутність фінансів як складової виробничих відносин у суспільстві; 2) фінансові ресурси створюються і використовуються в процесі реалізації фінансових відносин (які не можуть не включати кредитних відносин як підсистему); 3) саме поняття “ресурси” зазвичай трактується як щось таке, що може бути використане на певні цілі (запаси, кошти тощо).

Розглядаючи фінансові ресурси треба мати на увазі всі грошові кошти, які акумульовані у фонди цільового призначення для здійснення певних витрат. Тобто не можна виключати зі складу фінансових ресурсів наявні у розпорядженні підприємства власні основні та оборотні кошти, кредити банків, інші позикові кошти, оскільки це значно обмежує і збіднює уявлення про фінансову діяльність господарюючих суб'єктів.

Отже, у результаті проведених досліджень можна виділити найбільш поширені в економічній літературі шість підходів до визначення сутності фінансових ресурсів. У першому підході фінансові ресурси розглядаються на макрорівні і об’єднують фінансові ресурси господарюючих суб’єктів і держави. У другому – визначення змісту фінансових ресурсів підприємств зводиться різними авторами до грошових доходів та нагромаджень, зосереджених у фондах. Для третього підходу характерним є те, що до фінансових ресурсів відносять ті грошові кошти, які залишаються в розпорядженні підприємства після виконання всіх зобов'язань за платежами і внесками, відрахуваннями і фінансуванням поточних витрат. До четвертого підходу віднесено визначення, в яких наголос ставиться на виконанні фінансових зобов’язань, до п’ятого – в яких фінансові ресурси підприємства визначають активом. І в шостому підході акцентується увага на найважливішій суттєвій ознаці фінансових ресурсів як активу – ліквідності, яка проявляється при погашенні поточних фінансових зобов’язань.

Сучасне теоретичне осмислення поняття фінансових ресурсів має синтезувати усе найбільш раціональне, запропоноване економічною думкою минулого з урахуванням сучасних характеристик ринкової економіки та надбань практичної діяльності. Таким чином, фінансові ресурси підприємства – це самостійна економічна категорія, яка являє собою сукупність усіх високоліквідних наявних його активів, що перебувають у постійному русі й призначені для виконання поточних фінансових зобов’язань і розширеного відтворення з метою досягнення головної мети функціонування підприємства – підвищення його прибутковості. Таке визначення економічної сутності фінансових ресурсів з позицій розгляду їх як високоліквідних активів підприємства, створює можливості для вичерпного достовірного аналізу їх складових, об’єктивного визначення необхідних обсягів для ефективного господарювання з метою виявлення резервів впливу фінансових ресурсів на відтворювальний процес та підвищення прибутковості виробництва.

Фінансові ресурси підприємства – це динамічна категорія, яка змінює свої кількісні та якісні параметри залежно від характеру їх використання і потреб у них на певний момент часу.

В умовах ринкової економіки та з прийняттям Національних П(С)БО фінансисти, економісти та бухгалтери-практики замість поняття “фінансові ресурси” дедалі частіше використовують поняття “капітал”. Деякі науковці навіть ототожнюють фінансові ресурси і капітал, а іноді й підміняють одне поняття іншим. Принципова різниця між капіталом і фінансовими ресурсами полягає в тому, що на будь-який момент часу фінансові ресурси більші або дорівнюють капіталу підприємства. При цьому, якщо “фінансові ресурси” дорівнюють “капіталу”, то це означає, що у підприємства немає ніяких фінансових зобов’язань.