Экономические науки/4.Инвестиционная
деятельность и фондовые рынки
Корчак
А.С., наук.кер., к.е.н. Ворошан А.Д.
Буковинський
державний фінансово-економічний університет, Україна
Інвестиційний клімат в Україні: проблеми та
шляхи забезпечення
Забезпечення
сприятливого інвестиційного клімату в Україні залишається питанням стратегічної
важливості, від реалізації якого залежать динаміка соціально – економічного
розвитку та можливість модернізації на цій основі національної економіки.
На сьогодні для економічного розвитку
нашої держави обсяг внутрішніх фінансових ресурсів є недостатнім. У
зв’язку з чим привабливими стають кошти іноземних інвесторів.
Потенційно Україна може бути однією з
провідних країн Європи, де вкладають прямі та портфельні іноземні інвестиції.
Цьому сприяє її великий внутрішній ринок, значний промисловий і
сільськогосподарський потенціал, а також вигідність геополітичного розташування
України на перехресті торговельних шляхів Європи та Азії [1].
Інвестиційний клімат безпосередньо
впливає на основні показники соціально – економічного розвитку країни.
Позитивний інвестиційний клімат сприяє вирішенню соціальних проблем, забезпечує
високий рівень зайнятості населення, дозволяє оновлювати виробництво,
проводити модернізацію й нарощування основних фондів підприємств, впроваджувати
новітні технології тощо. Отже, в даний час стабілізація інвестиційного клімату
є найважливішим завданням для України [4].
В
сучасних умовах досягти сталого економічного розвитку можна лише здійснивши
структурні зрушення у господарському комплексі України. Враховуючи, що
інвестиції виступають дієвим важелем здійснення структурної перебудови
економіки, розв'язання соціальних і економічних проблем, то ключовими
завданнями державного управління є покращення інвестиційного клімату,
активізація інвестиційної активності, накопичення інвестиційних ресурсів та їх
концентрація на пріоритетних напрямах розвитку економіки [2].
За даними Держкомстату України за січень – жовтень 2011
р. обсяг інвестицій в основний капітал зменшився порівняно з аналогічним
періодом 2010 р. на 2,9% - до 83 млрд. 852,3 млн. грн.
За вказаний період освоєно 103
млрд 294 млн грн. Інвестиції в матеріальні активи склали 99 млрд 151,8 млн. грн., нематеріальні активи - 4 млрд. 142,9 млн.грн.
За рахунок держбюджету інвестиції
склали 4 млрд. 644,9 млн. грн.
Більш всього інвестували в переробну промисловість - 21 млрд. 141,3 млн. грн.,
що складає 22,2% від загальної кількості інвестицій. У будівництво за вказаний період було інвестовано
лише 3 млрд. 472,6 млн. грн., що складає
3,6% від загальної кількості [3].
Україна в першому кварталі
2011 року направила в економіку інших країн світу $587,8 млн. прямих інвестицій, що в 8,4 рази перевищує показник
за весь 2010 рік.
Обсяг прямих українських інвестицій в
економіку країн світу, з врахуванням курсової різниці, на 1 жовтня 2011 року
досяг $6793,2 млн., у тому числі до країн ЄС - $6475,7 млн. (95,3% загального
обсягу), країн СНД - $222,4 млн., інші країни світу - $95,1 млн. (1,4%).
Прямі
інвестиції з України здійснювалися в 47 країн світу, переважна їх частина
направлена на Кіпр (93,4%) [5].
Згідно
з підрахунками Державного комітету статистики станом на 1 січня 2011 року
загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну (кумулятивно), з
урахуванням його переоцінки, втрат, курсової різниці, склав 44,7 млрд. дол. США
(в розрахунку на одну особу становить 978,5 дол. США). Інвестиції надійшли із 124
країн світу. До найбільших країн – інвесторів входять: Кіпр - $9579,1 млн.,
Німеччина - $7005,7 млн., Нідерланди - $4082,7 млн., Російська Федерація -
$2956,3 млн. На основі цих даних побудуємо кругову діаграму часток іноземних
інвестицій в Україну на 1 жовтня 2011 р. (рис.
1).
Рис. 1. Структура надходжень іноземних інвестицій в Україну [5]
Отже,
можна зробити висновки, що за даний період найбільший обсяг інвестицій в
Україну надійшов з Кіпру, що свідчить про тісну економічну співпрацю цих двох
країн.
Приріст
іноземного капіталу у 2010 році спостерігався на підприємствах, що здійснюють
фінансову діяльність, у сумі 2,6 млрд. дол. США, промисловості – 0,8 млрд. дол.
США, операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг і надання послуг
підприємцям, - 0,5 млрд. дол. США, а також на
підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів
особистого вжитку, – 0,4 млрд. дол. США. Загальний обсяг інвестицій до України за станом на 1 жовтня 2011 року досяг $42,512 млрд., що на 6,4% перевищує їх значення на початок року.
Дана тенденція сприяє підвищенню конкурентоспроможності
вітчизняних підприємств, оскільки інвестиції спрямовуються на оновлення
основних фондів та започаткування нових технологій виробництва[5].
Щодо
загальної оцінки інвестиційного клімату в Україні на макроекономічному рівні,
то тут слід відзначити, що в економіці продовжується спад виробництва,
зменшується частка надходжень від податків, накопичуються неплатежі, знижується
частка банківського кредитування у ВВП, зростає сума внутрішнього і зовнішнього
боргу, зростає рівень тіньової економіки, знижується частка державних капіталовкладень
(щороку в цілому на 5 – 10 %). Крім цього, на
інвестиційний клімат держави суттєвий вплив мають:
- приховане безробіття;
- неможливість виконання державою своїх обов’язків щодо соціального захисту
громадян;
- відсутність ефективних процедур банкрутства, захисту прав власників;
- високий рівень злочинності;
- слабка
дисципліна виконання законодавчих актів [4].
Недостатній обсяг інвестицій в українську економіку позначається
технологічним відставанням виробництва, зростаючою зношеністю основних фондів.
В умовах збиткової діяльності і низької рентабельності промислової сфери,
значного податкового тиску та відсутності впродовж багатьох років дієвої
підтримки реального виробництва, підприємства не здатні здійснити модернізацію
та інноваційне оновлення основних фондів.
Основним завданням
регулювання інвестиційної діяльності має стати:
1) створення сприятливого інвестиційного
середовища, шляхом стимулювання національних інвесторів
здійснювати інвестиції;
2) концентрація грошових потоків на
пріоритетних напрямах розвитку економіки;
3) акумуляція достатнього обсягу
фінансових ресурсів у провідних банках країни;
4) забезпечення доступності кредитів для
позичальників шляхом зниження їх вартості;
5) забезпечення пріоритетного виділення
кредитних ресурсів на пільгових умовах рефінансування банкам, які кредитують
високоефективні інвестиційні проекти тощо[6].
Отже, не зважаючи на незначне пожвавлення
інвестиційної діяльності, інвестиційний клімат залишається несприятливим через
політичну та економічну нестабільність, криміногенну ситуацію в державі,
недосконалу податкову систему, відсутність належних гарантій інвесторам,
корупцію, низький рівень використання новітніх технологій та
конкурентоспроможності вітчизняних товарів, який відвертає увагу іноземних
інвесторів і значно перевищує значимість багатих природних ресурсів, науково – технологічного
потенціалу, кваліфікованої і відносно дешевої робочої сили та інших факторів в
очах іноземних інвесторів, які, перш за все, керуються власними інтересами і ставлять собі за мету
отримати максимальний прибуток. Тому Україна має зробити все можливе для того,
щоб покращити своє загальне становище і зайняти гідне місце розвиненої
європейської держави на ряду з провідними країнами світу.
Література:
1.
Шабліна Я.В. Інвестиції ТНК - запорука розвитку економіки України / Я.В. Шабліна // Формування ринкових відносин в Україні. - 2011. - №
1. - С. 47-53.
2.
Матвієнко П.В. Покращення інвестиційного клімату - пріоритетне завдання
державного управління / П.В. Матвієнко // Інвестиції: практика та досвід. –
2010. - №10. - С. 9 – 12.
3.
Державна підтримка українського експорту [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ukrexport.gov.ua
4.
Абрамович Г.В. Напрями активізації державної політики щодо залучення
іноземних інвестицій в економіку України / Г.В. Абрамович // Інвестиції:
практика та досвід. - 2010. - №1. - С. 16.
5.
Сайт Державного комітету статистики України [eлектронний ресурс]. - Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua.
6.
Романюк Т.Ф. Економічна сутність інвестицій / Т.Ф. Романюк // Формування
ринкових відносин в Україні. - 2009. - №8. - С. 25.