УДК 336.76(477):330.3 Бакалавр Страшевський Сергiй

Науковий керівник: Жукова О.А.

Особливості розвитку фондового ринку України

Для формування ринку цінних паперів Україна використовувала світову практику й почала створювати свою історію розвитку цивілізованого ринку. Дана історія починається з моменту прийняття в 1991 році Закону України "Про цінні папери й фондову біржу".

1992-1993 рр. - період появи перших українських акцій і перших торговців цінними паперами, а також Української фондової біржі (УФБ) (1991р.). До травня 1995 р. УФБ була єдиною офіційно зареєстрованою біржею цінних паперів в Україні, однак розвиток інфраструктури фондового ринку тривав за рахунок відкриття філій УФБ (в 1992 р. працювало 22 філії, 1994 р. - 27 філій, 2 регіональних центри). Учасниками торгівлі цінними паперами були фінансові посередники, які на фондовому ринку України представлені довірчими товариствами, інвестиційними фондами й компаніями, а також комерційними банками. За станом на початок 1995 р. в Україні функціонувало 228 комерційних банків, 500 довірчих товариств, і 500 інвестиційних компаній і фондів.

Дослідженню функціонування ринку цінних паперів присвячені роботи В.В. Корнєєва, О.А. Білоус, М.О. Бурмаки, Д.М. Гапчича, Є.П. Григоренка, А.С. Криклія, О.М. Мозгового, В.В. Оскольського, О.А. Охріменка, О.І.  Розинки, Г.М. Терещенка та ін.

Існує ціла низка проблемних факторів, які негативно впливають на розвиток вітчизняного фондового ринку. До них, зокрема, належать:

1) низький рівень захисту прав власників і покупців цінних паперів;

2) недосконалість чинного законодавства України з питань захисту власності, що призводить до виникнення численних конфліктних ситуацій між учасниками ринків ЦП, які дуже складно і довго розглядаються в судових органах, що призводить до зниження активності фінансових операцій на ринках ЦП [1, 19];

3) низький рівень нормативного та інформаційного забезпечення учасників ринків ЦП, що за відсутності відповідних законів з питань захисту інтересів власників ЦП призводить до нецивілізованих механізмів їх обігу - можливості існування тіньових фінансових операцій з цінними паперами;

4) відсутність рівних умов для всіх реальних і потенційних учасників фондового ринку щодо операцій, пов'язаних із купівлею і продажем ЦП;

5) не розробленість організаційних та фінансових механізмів, дія яких має забезпечувати прозоре та справедливе ціноутворення;

6) обмеженість асортименту цінних паперів, які реально використовуються на вітчизняних ринках ЦП, порівняно з аналогічними ринками розвинутих держав;

Слід зазначити, що в Україні організований фондовий ринок складають вісім бірж і дві торговельно-інформаційні системи. Суттєвим недоліком організованого фондового ринку України є наявність великої кількості бірж, реєстраторів, зберігачів, що суперечить міжнародним стандартам. У той час як досвід європейський держав переконливо свідчить на користь централізації обігу цінних паперів на організаторах торгівлі – фондових біржах. У Європі іде процес об’єднання найкрупніших бірж, що має принципове значення для функціонування фондового ринку. Зокрема, для підвищення його відкритості і прозорості, ліквідності, інвестиційної ефективності, визначення об’єктивної і справедливої вартості цінних паперів.

До найважливіших заходів розвитку відносять розробку "Концепції функціонування й розвитку фондового ринку України" і Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", а також рішення про випуск державних цінних паперів, емісія яких повинна була стати одним з діючих важелів фінансування дефіциту державного бюджету. Таким чином, до кінця 1994 р., в основному були закладені основи організаційної й законодавчої діяльності фондового ринку України.

Наступним етапом розвитку українського ринку цінних паперів стала масова приватизація 1994-1996рр.

Важливим кроком на шляху розвитку ринку цінних паперів в Україні стало створення в 1995 році Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР), що виконує функції координуючого органа, почала здійснення єдиної державної політики по регулюванню складових національного ринку цінних паперів. І поява в 1996р. Закону ''Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні'', покликана забезпечити проведення єдиної державної політики з розвитку фондового ринку України, його адаптації до міжнародних стандартів, координації діяльності центральних органів влади в сфері державного регулювання ринку цінних паперів. Державне регулювання дозволило деякою мірою впорядкувати діяльність учасників ринку.

Основними ініціативами влади щодо забезпечення розвитку фондового ринку в Україні є такі.

· Указ Президента України від 28.10.2005 № 1513/2005 “Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні”. Указом визнано за необхідне забезпечення захисту прав власності, вдосконалення законодавчого регулювання прав акціонерів, реформування податкової системи держави, підвищення ефективності боротьби з корупцією, вдосконалення законодавства з питань підприємницької діяльності.

· Указ Президента України від 24.11.2005 № 1648/2005 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 червня 2005 року "Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні" та від 28 жовтня 2005 року "Про заходи щодо утвердження гарантій та підвищення ефективності захисту права власності в Україні" ” Указом затверджено:

- заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні;

- основні напрями розвитку фондового ринку України на 2005-2010 роки;

- план заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні, серед яких розробка законопроектів “Про внесення змін до Закону України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”; “Про похідні (деривативи)”;

На даний момент якщо розглянути сучасні макроекономічні процеси, так вони характеризуються нестабільністю, фондовий ринок України протягом 2007 року нарощував свій потенціал і демонстрував сталу тенденцію до зростання. Звичайно, що світова криза, яка розпочалася в 2008 році значно вплинула на стан ринку цінних паперів.

У січні-вересні 2009 р. обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі дорівнював 15,18 млрд. грн., що на 39,7% менше за показник аналогічного періоду минулого року. Найбільші обсяги торгів було зафіксовано з акціями (6,59 млрд. грн.) та корпоративними облігаціями (6,11 млрд. грн.) [2, 28]. У 2010 році венчурні ІСІ(інститути спільного інвестування ), які станом на 30.09.2010 акумулювали 90 888.99 млн. грн., традиційно, мали найбільшу частку на ринку спільного інвестування і за вартістю активів. Таким чином, сукупні активи усіх типів та категорій ІСІ на кінець 3-го кварталу склали 99 726.52 млн. грн., що на 4.05% (3 880. 73 млн. грн.) більше, ніж у попередньому кварталі.

Для забезпечення стабільного розвитку ринку цінних паперів в Україні головною метою, повинно стати залучення інвестиційних ресурсів для спрямування їх на оновлення виробничого потенціалу та забезпечення подальшого зростання виробництва. Цього можна досягти шляхом вирішення наступних завдань:

1) залучення через фондовий ринок інвестицій в реальний сектор економіки в обсягах, які б забезпечували його потреби (на рівні розширеного відтворення), хоча на даному етапі економічною розвитку держави, швидше треба вирішувати не суто інвестиційні питання, пов'язані з наступними грошовими виплатами, а більшу увагу приділяти інноваційним проектам, що сприяли б підвищенню ринкової капіталізації за умов зниження рівня ризиків;

2) сприяння зростанню питомої ваги корпоративних цінних паперів, розвиток ринків нових фінансових інструментів, зокрема інноваційного ринку деривативів [3, 33];

3) підвищення ролі внутрішніх інвесторів – громадян та реституційних інвесторів (пенсійних та інвестиційних фондів, страхових компаній тощо);

4) подолання домінування неорганізованого ринку над організованим, виведення організованого ринку на провідні позиції;

5) створення нормальних умов для реалізації національних інвестиційних можливостей і сприяння залученню зовнішніх інвестицій;

Таким чином, актуальною є проблема оптимізації діяльності формалізованого ринку цінних паперів відповідно до реальних потреб національної економіки. Необхідно акцентувати увагу державної влади на пріоритетний розвиток первинного ринку цінних паперів (насамперед виходячи із досвіду США необхідно розвинути ринок облігацій перспективних компаній з інноваційною спрямованістю, але під жорстким контролем держави). Важливо підвищити обізнаність населення про необхідність та спосіб залучення заощаджених ними коштів в економіку країни через фондовий ринок.

Список використаної літератури:

1. Возний О.Л. Фондовий ринок та його роль у формуванні інвестиційного капіталу України / О.Л. Возний // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. – № 10. – С. 17-21.

2. Румянцев С.І. Тенденції розвитку фондового ринку / С.І. Румянцев // Цінні папери України. – 2009. – № 45. – С. 28-29.

3. Тимчишин Л.В. Основні  проблеми розвитку фондового ринку в Україні / Л.В. Тимчишин // Економіка та держава. – 2009. – № 4. – С. 28-34.