Дунець А. О., студентка

Кафлевська С.Г., к.е.н., доцент

Вінницький національний аграрний університет

ПЛАНУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНОГО СТИМУЛЮВАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ТА ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ

Оскільки мотиваційний процес відбувається всередині суспільно-економічних відносин, то його необхідно розглядати на фоні економічного стану галузі. На етапі входження України у ринкове середовище проблеми мотивації праці в аграрній сфері набули пріоритетного значення [1]. В теперішніх умовах матеріальна мотивованість працівників сільського господарства є домінуючою для основної маси трудових ресурсів, особливо відчутним фактором вона є для молодих кадрів [2]. Рівень заробітної плати в сільському господарстві, хоч і має позитивну динаміку росту, проте дуже низький, порівняно із іншими галузями, що не сприяє закріпленню кваліфікованих і молодих кадрів на селі, не створює можливості для підвищення продуктивності праці.

Наприклад, на підприємстві ТОВ СОП ,,Михайлівське’’ Вінницького району Вінницької області, планування оплати праці здійснюється відповідно до встановлених державою мінімальної заробітної плати, тарифних ставок і коефіцієнтів. Хоч протягом останніх трьох років у ТОВ СОП ,,Михайлівське’’ помітно зростають показники оплати праці постійних працівників, але для повноцінного забезпечення рівня життя працівників цього недостатньо. У 2010 р. оплата праці в ТОВ СОП ,,Михайлівське’’ підвищилася у 1,93 рази порівняно з 2008 р. і становить 1304,6 грн, що, безумовно, мало би вплинути на мотивацію працівників, але, порівняно з прожитковим мінімумом, це зростання неістотне. Порівнюючи динаміку матеріального стимулювання із динамікою продуктивності праці в господарстві (табл.1), можна дійти висновку, що заробітна плата в господарстві має тенденцію до зростання, і це позитивне явище. На підприємстві відбувається збільшення продуктивності праці на 1 середньорічного працівника. Збільшення продуктивності праці в розрахунку на 1 середньорічного працівника позитивно позначилось на зростанні середньомісячної оплати праці одного працівника у 2010 році порівняно із 2008 роком - на 93,3 %. Так, в 2008 р. продуктивність праці на 1 середньорічного працівника складала 18385,2 грн., а в 2010 р.- 33275,8 грн., або в 1,8 рази. Тобто, умовно 1% підвищення продуктивності праці спричинив зростання заробітної плати на 1,07 %, що не відповідає економічним законам розвитку. Такі показники пов’язані з підвищенням оплати праці, але це не єдиний фактор впливу на продуктивність праці. Розмір заробітної плати є мізерним порівняно із прожитковим мінімумом, позитивним показником є лише тенденція до її зростання. Оплата праці має бути врахована в плануванні собівартості перш за все, особливо позитивним елементом стимулювання може бути участь працівників в розподілі прибутку. У випадку, якщо оплата праці буде надто низькою, стимулів до праці також не буде.

Таблиця 1

Показники продуктивності праці та матеріального стимулювання трудових ресурсів в ТОВ СОП ,,Михайлівське’’, 2008-2010 рр.

Показники	Роки			Відхилення (+,-) 2010 р. від 2008 р.
	2008	2009	2010
				+ /-	%
Продуктивність праці в розрахунку на 1 середньорічного працівника, грн.	18385,2	25794,5	33275,8	14890,6	180,9
Середньомісячна оплата праці одного працівника, грн.	868,0	977,3	1304,6	436,6	193,3

Отримані результати доводять, що взаємозв’язок між продуктивністю праці та матеріальним стимулюванням праці існує. Він має подвійний характер. По-перше, продуктивність праці зумовлює зростання розміру матеріального стимулювання, якщо система оплати праці містить відрядний або преміальний принцип. По-друге, існує рівень матеріального стимулювання, нижче якого продуктивність праці різко знижується, оскільки працівники вважають, що за свою роботу вони повинні отримувати вищу винагороду.

Вже більше десяти років існує, але не виконується «Концепція реформування оплати праці в Україні». В ній ставиться завдання відновлення функцій заробітної плати у галузі з розширеного відтворення робочої сили і поетапне наближення її рівня до реальної вартості робочої сили на ринку праці [3].

Важливо дотримуватися однієї з найпростіших, але важливої теорії – теорії справедливості. Працівники завжди порівнюють власний внесок в колективний результат з внеском своїх колег по праці, і винагороду за свою роботу обов’язково порівнюють з винагородою інших. Причому за стану швидкого поширення інформації це порівняння може виходити далеко за межі підприємства. Психологічна дія даного фактора полягає у відносній цінності винагороди та задоволенні потреби в справедливості. Якщо працівник вважає винагороду адекватною своїм трудовим зусиллям і справедливою, це сприяє росту інтенсивності його праці. І навпаки, відчуття несправедливості обурює його і стримує активність. Тому раціональний моральний напрямок стимулювання праці є важливим елементом мотивації як функції менеджменту.

Отже, одним із вирішальних елементів планування успішного трудового процесу і зростання продуктивності праці як в галузі, так і в досліджуваному господарстві, є мотиваційний процес менеджменту, особливо матеріальне стимулювання у формі оплати праці, оскільки її наявний рівень не забезпечує достатнього задоволення потреб працівників і значного підвищення продуктивності праці. Процес планування матеріального стимулювання на підприємстві має бути комплексним, і включати в себе як планування оплати праці, так і преміювання. Для вдосконалення планування матеріального стимулювання працівників потрібно відштовхуватися від розрахунку рівня рентабельності, а зважаючи на фінансовий стан підприємств, потрібно в загальнодержавному масштабі здійснити трансформацію аграрних підприємств країни та підвищити рівень життя населення сільських територій.

Література:

1. Гапоненко Н. Мотивація та стимулювання аграрної праці / Н. Гапоненко // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2006 р. – №6 (159). – С. 14 – 16.

2. Горобець Н. М. Проблеми мотивації трудової діяльності в аграрній сфері / Н. М.Горобець // АгроСвіт. – 2010 р. – №5. – С. 14 – 19.

3. Петрович Й., Леськів М. Формування потреб розвитку та джерела виникнення мотивації персоналу / Й. Петрович, М. Леськів // Регіональна економіка. – 2009 р. – № 4 – С. 264 – 270.

4. Шкурін Г.Т., Юдіна В. А. Мотивація аграрної праці: стан і перспективи розвитку. / Г.Т. Шкурін, В. А. Юдіна // Економіка АПК. – 2009 р. – №9. – С. 139-144.

5. Шкурін Г.Т., Юдіна В. А. Організаційно-трудові та соціально-економічні фактори підвищення мотивації аграрної праці. / Г.Т. Шкурін, В. А. Юдіна // Україна: аспекти праці. – 2008 р. – №5. – С. 46-50.