Ромаш О.В. студентка 4 курсу

факультету менеджмента та бізнесу

Полтавського національного технічного

університету імені Юрія Кондратюка

Науковий керівник Краус Н.М., к.е.н., доцент

Полтавського національного технічного

університету імені Юрія Кондратюка

Мотиваційні аспекти інноваційної діяльності персоналу на мікрорівні

Мотиваційне вчення викликає великий інтерес в сучасній економічній науці розвинутих країн, та значний акцент робиться саме на трудовій мотивації. Мотивація працівників потребує неабиякого уміння, наполегливості та розуміння людської природи. Мотивація трудової діяльності має розглядатися як постійно здійснюваний процес, який постає як сукупність взаємопов’язаних елементів, які обумовлюють один одного і в цілому тих, що характеризують мотиваційний механізм трудової діяльності [1, c. 9].

Необхідною умовою для інноваційного розвитку будь-якого підприємства є усвідомлення необхідності інновацій з боку керівництва та внутрішня готовність до їх впровадження. Тому, вітчизняним підприємствам та Україні в цілому для розвитку та підвищення інноваційної діяльності слід звернути увагу на досвід розвинутих країн щодо підтримки, розвитку та впроваджень інновацій, де головну роль відіграє саме державна підтримка [1, c. 10].

Нажаль, в Україні відсутні дієві механізми підтримки, стимулювання, розвитку інноваційної системи розвитку. Але не тільки державне фінансування впливає, податкові державні заходи також стимулюють підприємства до інноваційної діяльності підприємства [2, c.51].

За умов ринкової економіки досить актуально постала проблема дослідження методів мотивації персоналу на підприємствах. Тому перед багатьма науковцями постала потреба в їхньому дослідженні, згрупуванні та виокремленні тих методів мотивації, які будуть найбільш актуальні за ринкових умов господарювання.

Мотивація персоналу є складовою частиною управління фірми. Успіх управління будь-яким соціально-економічним об'єктом залежить від того, наскільки ефективна мотивація людей, які працюють у межах цього об'єкта [3, с. 457].

Існує велика кількість методик для оцінки мотивуючих факторів:

- включене спостереження. Це скоріше мистецтво, ніж метод. Менеджер, який зробив ставку на отримання інформації з спостережень і інтерпретації дій співробітників повинен як мінімум мати емпатію (здатністю емоційно відгукуватися на переживання інших людей), спостережливістю, вмінням розуміти та правильно трактувати патерни (поведінкові зразки), які демонструє співробітник.

- тести та опитування. Найбільш формальний інструмент. З його допомогою дослідник отримує індивідуальний або груповий мотиваційний профіль - схему, яка зображує структуру мотивуючих факторів.

- мотиваційна бесіда. Один з варіантів глибинного інтерв'ю, що дозволяє виявити фактори, що визначають співрозмовника.

- мотиваційний семінар. Комплексна методика, що включає багато інших інструментів - інтерв'ю, опитування, вправи та рольові ігри.[3 c.458]

Економічною основою активізації підприємницької діяльності, зацікавленості суб'єктів господарювання в інноваційному розвитку є відносини власності на засоби виробництва і результати своєї праці. Мотивація творчої активності і праці персоналу. Успіх інноваційного процесу залежить від того, якою мірою безпосередні учасники - персонал, зайнятий в інноваційному процесі, - зацікавлені у швидкому й економічно ефективному впровадженні результатів НДДКР у виробництво [4, c.106].

Розглядають мотивацію на мікрорівені управління інноваціями конкретизує варіанти дій окремих суб’єктів підприємницької (господарської) діяльності з пошуку шляхів розвитку ринкових можливостей, які спираються на безупинну і послідовну розробку і виведення на ринок різного роду новацій з метою забезпечення тривалого виживання і стійкого розвитку в конкурентному середовищі. Щоб організувати процес управління інноваційними процесами на мікрорівні, необхідно вирішити наступні завдання:

- привести у відповідність мету управління інноваціями із метою функціонування організації в цілому (наприклад, розробка якісно нового товару для захоплення певного сегменту ринку);

- виявити свої конкурентні переваги і недоліки (наприклад, кваліфікований дослідно-конструкторський персонал, але слабка інвестиційна база);

- визначити методи управління інноваціями (аналітичні, дослідно-експериментальні, прогнозування, економічні, соціально-психологічні, адміністративні і т. ін.).

Література

1. Білоброва Т.О Проблеми мотивації інноваційної діяльності: світова практика та українські реалії //Культура народов Причерноморья. - 2006. - №78 - С. 9-13.

2. Костюк Т.П. Мотивація інноваційної діяльності в сучасних умовах господарювання // Вісник ЖДТУ / Економічні науки. – 2010. - №1 (51),- с.50-54

3. Егоршин А. П. Управление персоналом : учебн. для вузов / А. П. Егоршин. –– [4-е изд., испр.]. –– Н. Новгород : НИМБ, 2003. –– 720 с.

4. Захарченко В.И. Государственное регулирование инновационной деятельности как фактор эффективности структурных преобразований в экономике / В. И. Захарченко Н. Н. Корсикова // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. Вил. 137. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2002. - С. 100-108.