Экономические науки/ 6. Маркетинг и менеджмент

К.е.н., доцент Лозовський О. М., Прокопчук А. М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Стратегічний менеджмент як важлива складова у діяльності підприємства

Складні умови господарювання, зміни в техніці та технологіях, зростаючі потреби споживачів вимагають від сучасних менеджерів усіх рівнів управління нових знань та навичок, які б відповідали вимогам часу. Життєва необхідність у використанні стратегічного управління, як одного з найефективніших і найпрогресивніших засобів управління організацією, спонукається розвитком ринкових відносин, позитивними зрушеннями в економіці України, зростаючою конкуренцією на будь-якому ринку.

В умовах ринкової трансформації економіки управлінці намагаються пристосувати свої підходи до управління до світових стандартів, використовуючи міжнародний досвід та враховуючи національну специфіку бізнесового середовища. Тому пізнання та використання принципів стратегічного менеджменту є актуальною не лише теоретичною, а й практичною проблемою.

Значний внесок у розвиток теорії стратегічного управління зробили такі вчені: У. Кінг, Д. Кліланд, А.Дж. Стрікленд, О.С. Віханський, В.А. Винокуров, В.С. Єфремов, Г.Б. Клєйнер, М.І. Круглов, В.Д. Маркова, В.Г.Герасимчук, А.П. Наливайко, В.С. Пономаренко, О.І. Пушкар та ін.

Метою статті є визначення суті та принципів стратегічного менеджменту як сучасної філософії управління, обґрунтування необхідності та можливостей його ефективного використання.

Стратегічний менеджмент виник у відповідь на зростання складних, динамічних, невизначених процесів змін зовнішнього середовища бізнесу і охоплює всі аспекти діяльності підприємств, фірм, компаній у ньому.

В ринкових умовах кожне підприємство самостійно будує своє майбутнє і в його перспективі може супроводжувати як успіх, так і статися банкрутство. В цих умовах перед підприємством повинні стояти завдання з дослідження ринку і виявлення потреб споживачів, а цим самим забезпечення існування в довгостроковій перспективі; визначення цілей розвитку підприємства; визначення обсягів виробництва; налагодження ефективних зв′язків з партнерами; забезпечення конкурентоспроможності підприємства за допомогою виважених стратегій і досягнення конкурентних переваг; уміння управляти власними фінансами та ефективним використанням вкладених інвестицій; визначення необхідного кадрового складу та його високого професійного рівня; ефективного використання інновацій технічного, технологічного, економічного та соціального спрямування. [1]

Стратегічний менеджмент має вносити суттєві корективи в методи управління, відкидаючи можливість управління діяльністю фірми, виходячи з екстраполяції минулих тенденцій. Виникає необхідність вносити стратегічні корективи в поставлені завдання згідно зі змінами на ринку і аж до можливості прогнозування виходу на ринок інших товарів та послуг. Ця управлінська концепція робить акцент на умови ринку, особливо на умови конкуренції та збуту, як на критерій управління.

Стратегічний менеджмент розглядають як динамічну сукупність управлінських процесів. У його структурі виділяють основні етапи, серед яких аналіз середовища вважається вихідним процесом, тому що він забезпечує основу для наступного етапу — визначення місії підприємства.

На наступних етапах стратегічного менеджменту визначаються цілі, розробляється стратегія як інструмент досягнення цілей, реалізуються стратегії і, нарешті, оцінюється діяльність підприємства, аналізуються нові напрямки і вносяться корективи.

Аналіз середовища організації передбачає аналіз ситуації у зовнішньому та внутрішньому середовищі. В зовнішньому оточенні вивчаються фактори, які формують довгострокову прибутковість підприємства і на які організація не може впливати. Загальний стан зовнішнього середовища може бути проаналізований за допомогою економічних, політико-інституційних, науково-технічних, демографічних тенденцій, соціально-культурних факторів.

Згідно з результатами численних досліджень визначено, що аналіз факторів внутрішнього середовища підприємства має здійснюватися стосовно рівня організації виробництва; комплектації персоналу; забезпечення ресурсами; рівня виробництва та науково-технічного забезпечення; організації маркетингу; фінансів та інвестицій, конкурентних можливостей, а також організаційної культури і загальних цінностей.

Для успішного виживання у довгостроковій перспективі менеджери підприємства повинні вміти передбачати те, які труднощі можуть виникнути в майбутньому і які можливості можуть відкритися для нього. Для цього на основі проведеного аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища використовують визнаний у всьому світі підхід методу SWOT аналізу, за допомогою якого вдається встановити зв’язок між силою і слабкістю, що властиві будь-якому підприємству, і зовнішніми загрозами і можливостями.[2]

До характеристики сильних сторін підприємства, можна віднести особливу компетентність, фінансові ресурси, високу кваліфікацію персоналу, позитивну репутацію у споживачів, лідерство на ринку, захищеність від сильного конкурентного тиску, наявність інноваційних ідей і можливостей їх впровадження .

До характеристики слабких сторін підприємства відносять: погіршення конкурентних позицій, наявність застарілого обладнання, відсутність управлінського таланту і глибини володіння проблемами, низьку кваліфікацію і некомпетентність персоналу, які знаходяться на ключових підрозділах, незахищеність від конкурентного тиску.

Наступним етапом завдань стратегічного менеджменту є визначення місії організації, тобто того, що підприємство збирається робити, чим воно хоче бути, це загальне бачення розвитку підприємства. Тому менеджер повинен володіти талантом стратегічного бачення щодо місця підприємства на ринку.

Стратегічне бачення – це особистий погляд керівника найвищого рівня та перспективу розвитку підприємства. Це базова концепція того, що підприємство може і прагне зробити і чого досягти.

Формування цілей є наступним завданням стратегічного менеджменту. Ціль встановлюється на основі визначеної місії, “бачення” вищого керівництва, позицій, які організація чи підприємство має в зовнішньому середовищі. Мета – це бажані результати для досягнення яких необхідні певні ресурси, зусилля, час і організовані дії.

Важливим завданням стратегічного управління є розробка стратегії підприємства. Стратегія – це план управління підприємством, спрямований на зміцнення своїх позицій на ринку, задоволення потреб і досягнення поставлених цілей. Зробити стратегічний вибір це означає пов’язати бізнес – рішення і конкретні способи дій в єдиний вузол. Розробка стратегії є однією з функцій менеджменту. Вдала стратегія та її вміла реалізація – ознаки досконалого управління підприємством.

В процесі реалізації стратегії здійснюється комплекс дій, що сприяють підвищенню ділової активності в організаційній і фінансовій сферах. Розробляється політика підприємства, створюється корпоративна культура і мотивація персоналу вдосконалюється керівництво всім тим, що спрямоване на

досягнення цілей.

Таким чином, стратегічний менеджмент – це динамічний процес, який знаходиться в постійному русі і завдання якого полягає в пошуку шляхів для покращення існуючої стратегії та контролю її виконання.

Література:

1. Пастухова, В. Розвиток теорії та практики стратегічного управління в Україні / В. Пастухова // Вісник КНТЕУ. - 2006.- №2. - С.10-15.

2. Кредісов, А. Стратегічний менеджмент на початку XXI ст.: зміна прадигми / А. Коедісов, Б.Літовченко // Економіка України. - 2011. - №2. С.28-37.