Экономические науки/7. Учет и аудит

К.е.н. Семенець А.О., Колбасіна Г.Г.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Деякі аспекти внутрішнього контролю реалізації товарів

В умовах конкуренції головне завдання системи внутрішнього контролю реалізації товарів складається в забезпеченні завоювання й збереження підприємством кращої частки ринку й добитися переваги підприємства над конкурентами. Реалізація товарів зараз повинна розглядатися під принципово іншим кутом зору – через призму ринкового попиту та пропозиції.

Грамотно побудована система організації й контролю реалізації товарів здатна забезпечити конкурентоспроможність підприємства.

Внутрішній контроль реалізації товарів – це система, що складається з елементів входу (інформаційне забезпечення контролю), елементів виходу (інформація про об'єкт управління, отримана в результаті контролю) і сукупності наступних взаємозалежних ланок: середовище контролю реалізації, центри відповідальності, техніка контролю (інформаційно-обчислювальна техніка й технологія), процедури контролю, система обліку реалізації.

Вивчення діючої системи внутрішнього контролю ряду оптових підприємств показало наявність недоліків у механізмі передачі інформації між керуючими й керованою системами, що значно ускладнює досягнення поставлених перед відділом продажів завдань. Основними причинами цього є недооцінка менеджментом значення процедур контролю, наприклад, таких як внутрішня регламентація діяльності співробітників у частині здійснюваних ними контрольних функцій і відповідальності, наявність недоліків в організації документообігу, зневага основними принципами контролю, такими як поділ обов'язків. Крім того, причиною недоліків внутрішнього контролю є й відсутність кваліфікованого персоналу, для якого функції по організації й моніторингу системи контролю були б основними, а не додатковими. Як правило, перераховані недоліки викликані прагненням керівництва знизити витрати на створення й подальше утримання системи внутрішнього контролю в умовах економічної кризи.

Функціонування системи внутрішнього контролю реалізації покликано зводити до мінімуму різного роду ризики в збутовій діяльності підприємства.

Розглянемо деякі аспекти внутрішнього контролю реалізації товарів.

Основним критерієм оптимальності планування реалізації в ринкових умовах є облік і співвіднесення (суміщення) параметрів контролю в плануванні реалізації. Для цього необхідно визначити: модель розвитку підприємства, максимально можливий обсяг реалізації. При плануванні реалізації також повинен бути здійснений контроль на предмет взаємовпливів видів продукції на обсяги їхньої реалізації. Крім того, повинна бути розроблена система оперативного контролю виконання планів реалізації товарів.

Одну із провідних ролей у контролі реалізації товарів грає політика руху товарів (розподілу). Тут контролерові необхідно перевірити структуру руху товарів (канали руху товарів, пропорції при змішаних каналах), форми руху товарів, форми прямого збуту, співвідношення типів посередників. При цьому необхідно врахувати, що структура й форми руху товарів, форми прямого збуту, а також співвідношення типів посередників (у структурі руху товарів) повинні відповідати цілям підприємства й вибиратися за критерієм максимізації рентабельності продажів, забезпечувати максимальний обсяг реалізації й мінімізацію витрат на збут.

При перевірці організаційних питань реалізації об'єктами внутрішнього контролю можуть бути структура управління реалізацією, регламентація діяльності по реалізації товарів, політика транспортування, система управління комерційними, фінансовими й внутріфірмовими ризиками.

Контролерові варто встановити, наскільки структура управління реалізацією відповідає розмірам, організаційній структурі, ресурсам (можливостям), напрямкам діяльності (сегментам бізнесу), установленим цілям і прийнятим стратегіям розвитку підприємства і якою мірою вона забезпечує гнучке реагування на зовнішні умови, що швидко змінюються, функціонування (вимоги ринку).

Контроль ефективності політики транспортування товарів полягає в оцінці (з погляду швидкості й економічності) використовуваних форм транспортування й параметрів поставок.

З метою контролю системи керування ризиками контролерові необхідно впевнитися в тому, що на підприємстві розробляються й застосовуються діючі механізми мінімізації ризиків (передача ризику через укладання договору на зберігання й перевезення вантажів, договору-поручительства, договору-факторингу, договору-страхування, термінових контрактів (хеджування), контроль контрагентів по договорах). Для цього аналізуються фінансова стабільність і надійність замовників, визначається група ризику замовників для лімітування дебіторської заборгованості (встановлення параметрів комерційного кредитування), формується досьє на замовників, перевіряється правильність складання договорів, контролюється система кадрів, система комерційної безпеки й т.д.

Об'єктом пильної уваги внутрішнього контролера також є політика комерційного кредитування й інкасаційна політика, спрямована на своєчасне й повне погашення дебіторської заборгованості покупців.

Невміння управляти реалізацією товарів у сучасних умовах веде до переповнення складів, неплатежам, відсутності оборотних коштів на закупівлю товарів. На сьогоднішній день контроль повинен перетворюватися в інструмент попереднього (попереджуючого), що поточного і наступного контролю реалізації товарів, а в більш широкому значенні - за діяльністю й положенням підприємства на ринку. Правильне розуміння керівництвом підприємства всієї важливості обґрунтованого формування й ефективного контролю реалізації товарів забезпечить можливість тримати під контролем конкурентоспроможність підприємства й, отже, саме його існування.