Экономические науки/7. Учет и аудит

Сак П. А.

Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна

Мінімізація податкових ризиків суб’єктів малого та середнього бізнесу

У ринкових умовах господарювання будь-яка підприємницька діяльність супроводжується різноманітними ризиками. Сьогодні ризик є складовим елементом будь-якої управлінської діяльності, яка залежить від значної кількості чинників і дій контрагентів, котрі важко передбачити у повному обсязі та з необхідною точністю.

Діяльність вітчизняних суб’єктів господарювання пов’язана з широким спектром податкових ризиків, негативні наслідки впливу яких не дають змоги успішно реалізувати власні бізнес-проекти. Проте, якщо в розвинених європейських країнах управління податковими ризиками базується на їхній чіткій класифікації і прогнозуванні, то в Україні ситуація ускладнюється відсутністю будь-якої системності у дослідженні даної проблематики.

Окремим науково-прикладним аспектам формування теорії ризику присвячені роботи таких вітчизняних фахівців-науковців як В. Вітлінський, П. Верченко, Н. Внукова, О. Долгий, М. Клапків, С. Осадець, Д. Штефанич та ін.

Як зазначає О. М. Десятнюк, з чиєю думкою ми погоджуємось, в наукових роботах у сфері ризикології податкового середовища України, незважаючи на велику увагу, яку приділяють проблемі ризиків, теоретичні уявлення про них у сфері оподаткування ні в теорії управління ризиком, ні в податковій теорії не досліджено на достатньому рівні [2, 12].

Варто також зауважити, що у багатьох працях цю проблематику намагаються розв’язують на макрорівні, тобто з позиції держави, державного та місцевих бюджетів, податкової привабливості української економіки або з позицій підприємств великого бізнесу. Водночас проблемам виникнення й управління податковими ризиками на мікрорівні, зокрема на рівні суб’єктів малого і середнього бізнесу, приділяється недостатньо уваги. Крім цього, здебільшого взагалі залишається поза дослідженнями доцільність залучення до такого процесу аудиторських фірм та їхня роль у мінімізації податкових ризиків.

З переходом на ринкові відносини термін “ризик” почав широко застосовуватися в економічній і юридичній літературі, хоча в цивільному законодавстві він досі не визначений. Аналіз економічної літератури, присвяченої проблемі ризику, показує, що серед дослідників все-таки немає однозначного розуміння цього поняття. Так, у тлумачному словнику В. Даля запропоновано два варіанти значення поняття “ризикувати”:

1. пускатися навмання, діяти сміло, заповзятливо, сподіваючись на щастя;

2. наражатися на небезпеку, мінливість, невдачу [1, 413].

Сьогодні в науковій і практичній діяльності все більше уваги приділяють податковим ризикам як самостійному різновиду економічних ризиків, оскільки саме податкові ризики є невід’ємною складовою бізнес-процесу практично в усіх країнах сучасного світу і Україна, при цьому, не є винятком.

Як зазначено у Податковому кодексі України (ст. 14.1.221), “ризик − ймовірність недекларування (неповного декларування) платником податків податкових зобов’язань, невиконання платником податків іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби” [3].

Більшість вітчизняних авторів податковий ризик розглядають як складову частину фінансових ризиків, розуміючи під ним можливість виникнення негативних економічних наслідків через неефективність побудови і функціонування податкового механізму, тактики чи стратегії податкової діяльності та вчинення правопорушень у сфері оподаткування суб’єктами податкових правовідносин [2, 58].

Таке твердження не викликає сумніву, проте комплексний підхід і детальний аналіз негативних наслідків, які притаманні податковим ризикам, показує, що вони мають як матеріальний, так і нематеріальний характер, що треба враховувати для мінімізації податкових ризиків у сфері малого і середнього бізнесу, а також зовнішні та внутрішні чинники впливу на їхню величину.

Так, зовнішні чинники пов’язані з наступними обставинами:

– якісними змінами податкового законодавства, що стосується питань оподаткування суб’єктів малого і середнього бізнесу;

– частотою змін законодавства у сфері оподаткування, в результаті чого змінюється зміст форм і систем оподаткування;

– нечіткими формулюваннями окремих положень податкових законодавчих документів, що призводить до різночитань, неоднозначності тлумачення та використання;

– політичною й економічною ситуацією, що впливає на поліпшення (або погіршення) економічних умов господарювання суб’єктів малого і середнього бізнесу.

До внутрішніх чинників можна віднести:

– відповідальність керівника або власника за виконання обов’язку щодо сплати податків;

– відсутність або недостатня організація податкового планування у суб’єкта підприємництва;

– ставлення керівника до організації бухгалтерського обліку і оподаткування, нерозуміння принципів та особливостей ведення бухгалтерського обліку, суті і цільової спрямованості бухгалтерської і податкової звітності.

Малий і середній бізнес через дію зовнішніх чинників не може ефективно проводити управління податковими ризиками. Вони можуть лише своєчасно відстежувати зміни цих чинників і приймати відповідні заходи щодо зниження наслідків їхньої дії, проводити моніторинг стану розрахунків з бюджетом по податках тощо. При цьому, ті підприємства, які не застосовують спрощені податкові режими, а сплачують податки в загальному порядку, потребують спеціальних заходів з моніторингу податкового навантаження.

Нарахування і сплату податків суб’єктами малого і середнього бізнесу треба розглядати як об’єкт управління податковими ризиками, що виявляється через множину звітних і розрахункових показників, значення яких сприймаються суб’єктом управління як інтегральне відображення стану матеріальних і грошових потоків за певний період часу. Ускладнюється це наявністю різноманіття цілей при нарахуванні і сплаті податків суб’єктом малого і середнього бізнесу. Так, наприклад, метою може бути: оптимізація, мінімізація, ухилення тощо. Пріоритетність тих або інших цілей по-різному пояснюється в рамках існуючих теорій організації бізнесу, але у кожному конкретному випадку завжди є певна мета, для досягнення якої проводяться відповідні заходи з використанням різних технічних форм реалізації. Все це вимагає пошуку нових підходів до формування механізму мінімізації податкових ризиків суб’єктами малого і середнього бізнесу.

Ключову роль у вирішенні зазначеної проблеми відводимо аудиторським фірмам. На користь такого підходу вказує низка вагомих аргументів:

1. Економія часу і коштів.

2. “Ціна помилки”.

3. Ризики облікової системи.

4. Безпека керівника.

5. Достатньо висока кваліфікація аудиторів.

6. Щорічне обов’язкове підвищення кваліфікації аудиторів.

7. Можливість залучення різних висококваліфікованих спеціалістів.

8. Незалежність і конфіденційність в оцінці.

9. Висока мобільність.

10. Накопичений досвід в роботі з фінансовою звітністю.

11. Високий рівень відповідальності. Наприклад, претензії третіх сторін (інвесторів), які стосувалися відшкодування збитків, понесених через не виявлення аудиторами випадків шахрайства, вже на початку 1990-х рр. почали завдавати великих неприємностей аудиторським фірмам. Зокрема, лише у 1992 р. одна з найбільших аудиторських фірм світу “Ернст енд Янг” виплатила 400 млн. доларів в якості компенсацій за завдані збитки. Фірми так званої “великої шістки” (шести найбільших на той час аудиторських фірм) витратили на відшкодування за судовими позовами клієнтів і третіх осіб до 11% своїх доходів [4].

12. “Погляд зі сторони”.

Залучення аудиторських фірм до мінімізації податкових ризиків у суб’єктів малого і середнього бізнесу є доцільним та об’єктивно необхідним, а розроблення методологічних принципів і методичних підходів до такої аудиторської діяльності потребує подальших наукових досліджень.

Відтак, проблема управління податковими ризиками на підприємствах в теоретичному й практичному плані стає все важливішою внаслідок поступової зміни акцентів в системі взаємодії «держава – суб’єкти підприємництва – суспільство», а також з приходом на вітчизняний ринок іноземного капіталу, який зацікавлений в прозорості діяльності з українськими партнерами та виходу вітчизняних підприємств на світовий ринок, де абсолютна більшість великих, середній та малих підприємств звикла до обов’язкової і добровільної сплати необхідної суми податків з метою виконання своїх зобов’язань перед суспільством.

Література:

1. Финансово-кредитный энциклопедический словар / Под ред. А. Г. Грязновой. – М.: ИНФРА-М., 2002. – 845 с.

2. Десятнюк О. М. Моніторинг податкових ризиків: теорія та практика: Моногр. / Передмова С. І. Юрія. – Тернопіль: ТНЕУ, 2009. – 312 с.

3. Податковий кодекс України № 2756-VI від 2 грудня 2010 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/.

4. Тенденції на світовому ринку консалтингу та аудиту [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.rbc.ua/.