Экономические
науки/7. Учет и аудит
Стефаник І.В.
Львівський
національний університет імені Івана Франка, Україна
Особливості оподаткування і ведення податкового контролю неприбуткових
підприємств(організацій) в Україні
Неприбуткова
організація – це суб'єкт господарювання, який має права самостійної юридичної
особи і має право здійснювати діяльність, передбачену установчими документами,
має самостійний баланс, поточні рахунки в установах банків і печатка.
Необхідною умовою для отримання організаціями та підприємствами статусу
неприбуткових є включення їх до Реєстру неприбуткових організацій і установ і
присвоюється їй ознака неприбуткової організації [1].
Аналізуючи податкове
законодавство, що регулює діяльність благодійних організацій й установ слід
зауважити, що з першого січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс
України (далі – ПКУ), який ухвалено Законом України №2755[2] від 2 грудня 2010
року. Саме він регулює сплату будь-яких податків і зборів замість скасованих 16
законів і трьох декретів Кабміну.
Доходи неприбуткових організацій розподіляються виключно між їх учасниками
в порядку, встановленому Законом №2755 [2].
У разі якщо доходи неприбуткових організацій, отримані протягом звітного
(податкового) року з джерел на кінець першого кварталу року, що настає за
звітним, перевищують 25% загальних доходів, отриманих протягом такого звітного
(податкового) року, така неприбуткова організація зобов’язана сплатити податок
із нерозподіленої суми прибутку за ставкою, встановленою ПКУ, до суми такого
перевищення. Внесення до бюджету зазначеного податку здійснюється за
результатами першого кварталу року, що настає за звітним, у строки, встановлені
для інших платників податку[2].
Для забезпечення контролю за правильністю оподаткування таких установ,
центральний орган державної податкової служби веде реєстр всіх неприбуткових
організацій та їх відокремлених підрозділів, які звільняються від
оподаткування. Державна реєстрація неприбуткових організацій здійснюється в
порядку, передбаченому відповідним законодавством. У разі перереєстрації
неприбуткової організації, з неї не стягується жодних додаткових платежів.
У разі якщо неприбуткова організація отримує дохід із різних джерел, то
така неприбуткова організація зобов’язана сплатити податок на прибуток, який
визначається як сума доходів, отриманих із таких інших джерел, що зменшена на
суму витрат, пов’язаних з отриманням таких доходів, але не вище суми таких
доходів. У підрахунку суми перевищення доходів над витратами, а також при
визначенні сум оподатковуваного прибутку, сума амортизаційних відрахувань не
враховується [2].
Щодо основної діяльності, якою можуть займатися неприбуткові установи
належить діяльність, яка визначена для них як основна законом, що регулює
діяльність відповідної неприбуткової організації а також установчими
документами такої організації. До основної діяльності не включаються операції з
надання товарів, виконання робіт, надання послуг неприбутковими організаціями,
особам, іншим, ніж засновники (члени, учасники) таких організацій.
Кабінет Міністрів України може вводити тимчасові обмеження щодо поширення
норм цього пункту на продаж неприбутковими організаціями окремих товарів чи
послуг у разі, якщо такий продаж загрожує або суперечить правилам конкуренції
на ринку. Статутні документи неприбуткових організацій повинні містити
вичерпний перелік видів їх діяльності, які не передбачають одержання прибутку
згідно з нормами законів, що регулюють їх діяльність
[2].
Оподаткування
доходів від основної діяльності є, однією із найскладніших проблем в оподаткуванні
неприбуткових організацій, оскільки за сучасних умов дуже важко визначити, що
відноситься до основної діяльності таких установ, а що не можна віднести до
основної, але вичерпний перелік видів діяльності, якими буде займатись
неприбутківець повинен бути зазначений в статуті.
Особливу увагу варто
звернути на надання доброчинної допомоги на підставі договорів про таку
діяльність, безоплатні послуги чи безоплатне користування об’єктами власності
благодійних організацій. Адже ст.904 Цивільного кодексу України дозволяє
благодійним організаціям укладати договори про безоплатне надання послуг, тобто
за умови відшкодування замовником витрат, пов’язаних із наданням цих послуг.
Неприбуткові
організації та підприємства часто отримують благодійну допомогу, або самі
здійснюють діяльність із надання такої допомоги. У разі, якщо безоплатно надані
товари, звільнені від оподаткування як доброчинна або гуманітарна допомога,
було використано не за цільовим призначенням або не для доброчинної діяльності,
вони вважаються доходом і оподатковуються на загальних підставах. Це положення
стосується і гуманітарної допомоги, що надходить понад обсяги, встановлені
Кабінетом Міністрів для певних товарів[8].
Крім звичайних
доходів, неприбутківці можуть отримувати так звані пасивні доходи, до яких
належать доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і
відшкодувань, а також роялті, тобто плата за користування або право
користування об’єктами інтелектуальної власності.
Цільова допомога, що
розподіляється через рахунки благодійних організацій, на користь фізичних осіб,
потерпілих від стихійних лих або техногенних катастроф, звільнена від
оподаткування в граничних сумах, які встановлює Кабінет Міністрів України або
органи місцевого самоврядування (пункт 170.7.2 ПКУ). Це означає, що благодійні
організації мають право компенсувати вартість путівок на оздоровлення чи
лікування, ліків по рецептах або медичних засобів тощо. Адже до 70% звернень по
благодійну допомогу в Україні стосуються саме медичної допомоги. Також в пункті
165.1.22 ПКУ зазначено, що без обмежень звільняється від податку і цільова
допомога на поховання, яку надають благодійні організації[7].
Неприбуткові
організації, як і решта осіб незалежно від режиму оподаткування, підлягають
реєстрації як платники ПДВ, якщо загальна сума від здійснення операцій з
постачання товарів чи послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, у тому числі з
використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована
(сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно
перевищує 300000 гривень[3].
Акцизний на
підставі ПКУ вiд 02.12.2010 р. №2755-VI стягується за однаковими ставками – у
твердих сумах, процентах або комбінованим методом з товарів, які належать до
підакцизних. Неприбуткові організації, які купують підакцизні товари, звичайно,
є фактичними платниками акцизного податку, внесеного до ціни підакцизних
товарів, і не мають права на відшкодування сум цього податку [3].
Згідно закону
№334/94 “Про
оподаткування прибутку підприємств”,
який втратив чинність 1 квітня 2011 року у зв’язку із прийняттям ПКУ, але в ПКУ
враховані положення даного закону, неприбуткові організації повинні вести
окремий податковий облік доходів, яких не внесено до валових доходів або які
звільняються від оподаткування як дохід від операцій особливого виду.
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення органу податкової служби про зміну
адреси або відкриття й закриття банківських рахунків, як таке, є підставою для
фінансових санкцій такого ж розміру, як і для інших суб’єктів господарювання.
Задля стимулювання
правильності ведення обліку і звітності податкові органи здійснюють додатковий
контроль, який є невід’ємною частиною фінансового контролю і однією з
найважливіших функцій управління, що складається з трьох взаємозалежних
елементів: організація, планування та контроль. Проте, незважаючи на велику
увагу, що приділяється, стан теоретичного і методичного рівнів розробок
контролю податкового середовища вказує на наявність багатьох невирішених
питань, що підтверджує відсутність єдиного, загальноприйнятого підходу до
визначення організаційних процедур у сфері податкового контролю. Невідкладних
перетворень потребує й чинне податкове
законодавство, норми якого нині містять безліч суперечностей і
невідповідностей, що дає змогу платникам податків як уникати оподаткування, так
і взагалі ухилятися від сплати податків, незважаючи на те, що з 1 січня 2011
року вступив в дію ПКУ[3].
Однією з головних змін в питаннях оподаткування неприбуткових організацій
та установ, які потрібно було б здійснити, є введення оподаткування коштів та
майна, що використані на цілі, не передбачені статутом, зокрема, для здійснення
господарської діяльності. У той же час через неоднозначне викладення цієї норми
в Податковому кодексу України, можна припустити, що податковий орган буде
вважати доходом також використання коштів та майна не на цілі, на які вони були
пожертвувані.
Організація контролю
податкових органів за сплатою податків неприбуткових установ повинна включати в
себе: визначення порядку здійснення податкового контролю, поетапне виконання
операцій контролюючого процесу, об’єкти організації контролю. Зокрема, ПКУ
визначено загальний порядок здійснення податкового контролю в тому числі і
неприбуткових організацій, котрий включає в себе наступне:
1. ведення обліку
платників податків;
2.
інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів ДПС;
3. перевірки та
звірки відповідно до ПКУ діяльності таких установ;
4. перевірки щодо
дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на
контролюючі органи [4].
Кожна процедура податкового контролю
повинна відповідати податковому законодавству, зокрема у визначенні статусу
"неприбутковості", що є головною особливістю податкового контролю
неприбуткових організацій та підприємств. Крім того, тільки
на органи ДПС, а не інші органи,
повинні бути покладені функції податкового контролю неприбуткових установ, за
винятком тих, які покладено на митні органи. Крім того, органи СБУ, внутрішніх
справ, податкової міліції, прокуратури та їх службові (посадові) особи не
можуть брати безпосередньої участі у проведенні перевірок та проводити
перевірки неприбуткових установ з питань оподаткування [4].
Реформування
законодавства у сфері оподаткування повинно відбуватися таким чином, щоб
забезпечити не тільки повне і своєчасне надходження коштів до бюджетів та
державних цільових фондів, а й дотримання прав усіх суб’єктів податкових
відносин та можливість ефективного використання ними юридичних засобів захисту
своїх прав, як це має відбуватися у правовій демократичній країні.
Таким
чином, в організації та проведенні податкового контролю неприбуткових установ
головним є системність, суворе дотримання чинного законодавства, зокрема при
визначенні статусу "неприбутковості", а перевірка використання коштів
і майна установ як не на статутні цілі, так і не за цільовим призначенням.
Шляхами
удосконалення системи оподаткування і податкового контролю щодо неприбуткових
установ, організацій та підприємств, на мою думку, можуть бути наступні:
1.
здійснення податкового контролю необхідно проводити
відповідно до чітко визначених підстав, цілей, завдань, форм та термінів
контролю;
2.
необхідно зменшити
кількість перевірок, але підвищити
їх якість шляхом більш ефективного відбору
персоналу, що залучається до проведення перевірок;
3.
обов'язковість використання спеціального програмного
забезпечення для аналізу податкової звітності і статуту;
4.
запровадження системи заохочень для дисциплінованих
платників податків;
5.
зменшення ставок податкових стягнень і таким чином
виведення з тіні значну частину економіки, що матиме позитивний вплив для
держави в цілому.
З огляду на вище перелічене, можна сказати, що в Україні
є ще багато невирішених питань, пов’язаних із діяльністю неприбуткових
організацій та підприємств. Усе це стосується як системи оподаткування, так і
простого визначення меж між неприбутковими та прибутковими підприємствами. Крім
того, Україні потрібно перейняти досвід Західноєвропейських країн з питань
особливостей оподаткування і контролю діяльності неприбуткових установ.
1. Кузьмінський В.О.Управління неприбутковою організацією: Посібник. – К.:
Вид-во «Логос», 2006. – 167с.
2. Податковий кодекс
України / Налоговый кодекс Украины. Народно-практический
комментарий, новости, изменения / [Електрон.
ресурс]. – Режим доступу: http://podatki.org.ua/390.
3.
Податковий кодекс України
вiд 02.12.2010 р. №2755-VI // Офіційний вісник
України вiд 10.12.2010р., № 92, том 1, стор. 9, стаття 3248, код акту
53775/2010 / [Електрон. ресурс]. – Режим
доступу:http://ua-taxes.blogspot.com/2011/01/blog-post.html.
4. Постанова Кабінету
міністрів України вiд 27.12.2010 р. № 1232 // 1232
// Урядовий кур'єр вiд 06.01.2011 - № 2.
5.
Прокопенко В. Оподаткування неприбутківців: основи
податкового обліку // Все про бухгалтерський облік. – № 44,
14.05.2010 (Спецвипуск №262). – С. 13-23.
6. Поляков В.Ю. До питання про поняття некомерційних організацій // Вісник
Донецького національного університету, сер. В: Економіка і право, вип. 1, 2010.
– с 380.
7.
Закон
України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/ show/334/94-%D0%B2%D1%80.
8.
Закон
України «Про гуманітарну допомогу» від
22.10.1999 р. № 1192-XIV. – [Електрон.
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1192-14.