Державне управління / 2. Сучасні технології управління

К.е.н. Холод В.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Організаційна структура державного управління України

Визначальною передумовою ефективного функціонування державно-управлінської системи є організаційна структура державного управління, зорієнтована на забезпечення належ­ної реалізації визначальних цілей і завдань.

Визначальним фактором побудови організаційної структу­ри державного управління виступає державний устрій. Форма державного устрою – це спосіб територіально-полі­тичної організації держави. Основними формами державного устрою є унітарна і федеративна держава.

Конституцією України закріплений унітарний устрій України (Конституція України, ст. 2, ст. 132, ст. 133).

Унітарна держава – єдина централізована держава, не роз­ділена на самоврядні одиниці. Як форма державного устрою вона характеризується такими ознаками: єдина територія (існує адміністративний поділ, але ад­міністративні одиниці не мають політичної самостійності, хоча деяким може бути наданий статус автономії (самоврядування)); єдина конституція, що діє на всій території країни без будь-яких обмежень; єдина система вищих органів державної влади; єдина система права і судова система (у тому числі — єдине громадянство); єдиний державний бюджет, фінансова, податкова та інші системи; усі зовнішні міждержавні відносини здійснюють цент­ральні органи, що офіційно представляють країну на міжна­родній арені.

Унітарність передбачає централізацію всієї організаційної структури державного управління, прямий або непрямий кон­троль над місцевими органами влади та органами місцевого са­моврядування. Так, можна виділити два різновиди унітарної держави: централізована і децентралізована унітарна держава.

Україна поряд з Норвегією, Швецією, Фінляндією та рядом інших країн є централізованою унітарною державою – в неї під­леглість регіональних органів державному центру здійснюєть­ся за допомогою посадових осіб, що призначаються центром. Децентралізовані унітарні держави - держави, в яких регіональні органи влади формуються незалежно від центру і діють самостійно під наглядом вищих урядових інститутів (Велика Британія, Нова Зеландія, Японія).

Унітарна держава може утворювати автономію в своєму складі. Автономія – надання певним регіонам держави прав на самовряду­вання в адміністративній сфері. Автономія, як правило, надається етнонаціональним спіль­нотам і тому вважається однією з форм самовизначення наро­ду, гарантованого міжнародним правом. Характерні ознаки автономії: дія на території автономії разом з загальнодержавними за­конами і законів автономії з певного кола питань; формування незалежно від центру власного автономного уряду і парламенту.

Автономія набуває певних ознак державного утворення (конституція, державна символіка, уряд, парламент), але цим не визнається. Це відбувається тому, що статут і статус авто­номії розробляє і встановлює центр. Крім того, автономний парламент, уряд та інші органи здійснюють свою діяльність під наглядом центру, а „автономні закони" можуть бути скасо­вані в разі їх протиріччя з загальнодержавними законами.

Україна є унітарною державою, що має в своєму складі Ав­тономну Республіку Крим (АРК) (Конституція України, ст. 134, ст. 135, ст. 139).

На другій сесії Верховної Ради АРК було прийнято Кон­ституцію Автономної республіки Крим.

Гарантії діяльності АРК: правова, організаційна, майнова, фінансова, ресурсна само­стійність у межах, встановлених Конституцією України та Конституцією АРК, що забезпечує здійснення її повнова­жень; врахування особливостей АРК, передбачених конституцією України, органами державної влади України при прийнятті відповідних рішень; державні гарантії статусу і повноважень, права власності та інших прав АРК; судовий захист статусу і повноважень АРК.

Представницьким органом АРК є Верховна Рада АРК (ВР АРК). Вона складається із 100 депутатів, які обираються на 4 роки на основі рівного і прямого виборчого права шляхом тає­много голосування. До виконавчих органів АКР належать Рада Міністрів АРК (РМ АРК), республіканські міністерства і комітети, районні в АРК державні адміністрації. РМ АРК формується ВР АРК на строк її повноважень. РМ АРК очолює голова, який признача­ється ВР АРК з поданням Голови ВР АРК і за погодженням з Президентом України.

Виникнення інституту автономії є значним кроком на шля­ху демократизації суспільства, а її існування - вагомий внесок у вирішення етнонаціональних проблем, запобігання міжнаці­ональним конфліктам і сепаратизму.

Отже, організаційна структура державного управління — це ком­понент системи державного управління, зумовлений її суспіль­но-політичною природою, соціально-функціональною роллю, цілями і змістом, який об'єднує в собі певну сукупність держав­них організацій, їх персонал, матеріальні та інформаційні ре­сурси, що виділяються і витрачаються суспільством на форму­вання та реалізацію державно-управлінських впливів і під­тримання життєздатності самого суб'єкта управління.

До переліку основних вимог побудови організаційної струк­тури державного управління, дотримання яких є передумовою її ефективності, можна віднести такі: спрощення організаційної структури управління; забезпечення гнучкості організаційних структур управ­ління за допомогою проведення оперативних змін у норматив­но-правовому забезпеченні діяльності органів державної вла­ди, удосконалення управлінських зв'язків між суб'єктами управління; досягнення оптимального поєднання централізації і де­централізації управлінських функцій; виключення дублювання функцій в організаційних структурах управління.

Література:

1.  Конституція України. Зі змінами, внесеними згідно із Законом від 8 грудня 2004 р. № 2222-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2.

2.  Круш П. В. Регіональне управління [Текст]: навч. посіб. / П. В. Круш, О.О. Кожем'яченко. – К.: ЦУЛ, 2007. – 248 с. – ISBN 978-966-364-445-5.

3.  Мельник А. Ф. Державне управління [Текст] : підручник / А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васіна. – К.: Знання, 2009. – 582 с. – ISBN 978-966-346-676-7.