Д.п.н., професор Н.Т. Тверезовська
к.п.н., доцент Т.В Тарнавська
Національний
університет біоресурсів і природокористування України, Київ
ДІЯЛЬНІСНИЙ ПІДХІД ДО ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНОМУ
ПРОЦЕСІ
В епоху високих
комп’ютерних технологій, коли інформаційні потоки щороку збільшуються, перед
системою професійної освіти постала проблема відповідної підготовки фахівців,
здатних застосовувати засоби і методи обробки та аналізу інформації в
професійній діяльності. Концептуальною засадою застосування інформаційних
технологій у навчальному процесі є системний підхід. Визнаючи неможливість
існування сучасної методології без системного підходу, Г. Щедровицький звертає
увагу на те, що системний підхід у сучасній соціокультурній ситуації буде ефективним
тільки за умов включення його до більш загального і більш широкого завдання
створення та розробки засобів методологічного мислення та методологічної
роботи. Тому найважливішим завданням є «поєднання системного підходу з
методологічним підходом і його різними варіантами, такими, як діяльнісний,
нормативний, типологічний підходи, і навпаки – збагачення і розвиток
методологічного підходу за рахунок специфічних засобів системного підходу. Це
двостороннє завдання може бути вирішеним за допомогою і в рамках методологічної
організації систем розумової діяльності.
Навчальна
діяльність за своєю структурою повторює і відтворює будову будь-якої людської
діяльності і є єдиною, цілісною системою цілеспрямованих дій (Д. Ельконін,
В. Давидов, А. Маркова). Тобто процес навчання будь якої діяльності є
також діяльністю, але навчальною, мета і мотив якої – формування вміння
професійно виконувати практичну діяльність. Творчий підхід виступає важливим
для навчальної діяльності, яка породжується особливою потребою, спрямованою на
перетворення суб'єкта діяльності в процесі навчання.
Діяльність людини
є джерелом виникнення і розвитку мислення. Сутність
навчальної діяльності, за К. Платоновим, Б. Гольдштейном, полягає в тому, що її результатом є зміна
самого учня, а змістом навчальної
діяльності є наукові поняття і закони, а також загальні способи вирішення
відповідних пізнавальних завдань, а саме оволодіння узагальненими способами дій
у сфері наукових понять. Конкретна мета діяльності досягається в результаті дії
і реалізується на практиці в поведінці людини.
Компонентами
людської діяльності, за визначенням О.М. Леонтьєва, є потреби і мотиви, цілі,
умови та засоби досягнення мети, дії та операції. Під діями розуміються
процеси, які підкоряються цілям, а під операціями – засоби здійснення дій, які
співвідносяться з умовами їх виконання.
Розглядаючи
діяльність як активність людини, спрямовану на досягнення свідомо поставлених
цілей, можна сказати, що навчальна діяльність є процесом досягнення мети їх підготовки
до самостійного виконання професійних обов'язків, процес формування необхідних
для цього професійних якостей, знань, навичок і умінь та різних видів
компетентностей.
Дослідження
Б. Ананьєва, В. Крутецкого, А. Матюшкина, П. Гальперіна свідчать
про те, що основою будь-якої діяльності є потреба. Спонукання є рушійною силою
індивіда, а мотиви визначають спрямованість діяльності. Характер мотивації
залежить від того, як і який матеріал подається викладачем, і яку роль – пасивну
чи активну – відведено студенту.
Таким чином, відповідно
до теорії діяльності, студент є суб'єктом пізнання, а освітній процес – не
просто передачею наукових знань, їх засвоєнням та відтворенням, а розвитком
пізнавальних здібностей студента і його основних психічних новоутворень.