“Педагогические науки”/2. Проблемы подготовки специалистов

О.О.Якиміва

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, Україна

Формування милосердя у майбутніх фахівців медичного профілю у процесі професійної підготовки

Сьогодні медична сфера потребує нагального переосмислення, що пов'язано з проблемами у сфері сучасної медичної освіти. Орієнтація медичних училищ і коледжів переважно на формування професійних знань, умінь і навичок відсунула на інший план питання формування, розвитку особистісних якостей майбутніх медиків. Систему професійної підготовки у навчальних закладах медичного профілю не повною мірою приведено у відповідність з суттєвими потребами тієї сфери, в якій випускники медичних закладів покликані працювати.

Аналіз досліджень праць науковців дав змогу визначити напрями виховання і навчання майбутніх фахівців медичного профілю:

•формування професійної спрямованості студентів медичних навчальних закладів (Н.Аніськіна);

•професійне самовизначення студентів медичного коледжу (С.Стацук);

•формування професійної придатності фахівців сестринської справи (Н.Семенков);

•моделювання особистісного портрету медичної сестри для її спеціалізації і підвищення якості професійної діяльності (Т. Бугаєва).

Однак, недостатньо уваги приділено вихованню милосердя, як професійної якості майбутніх фахівців медичного профілю.

Можна виділити низку суперечностей, які стримують вирішення проблеми виховання милосердя у майбутніх фахівців медичного профілю:

• між потребою суспільства в медичному персоналі, що ціннісно-орієнтований на милосердя, здійснює свою діяльність на основі емпатії, гуманізму, і недостатньою увагою до формування даних якостей в практиці медичних навчальних закладів;

• між замовленням держави на медичних фахівців, у яких сформовано милосердя, та недостатньою розробкою цього питання в педагогічній теорії та практиці.

Проблема формування милосердної особистості, здібної до співпереживання, яка уміє відчувати біду інших людей і готова виявляти діяльнісну участь в їх долі з давніх часів займала центральне місце в історії педагогіки і філософії.

На сучасному етапі «милосердя» знаходиться в одному ряду з такими поняттями як: гуманізм, альтруїзм, толерантність, співчуття, співпереживання, співчуття, доброта, любов, людяність, людинолюбство, емоційна чуйність.

Гуманізм в широкому значенні − система переконань, що історично змінюється, визнаюча цінність людини як особистості, її право на свободу, щастя, розвиток і прояв своїх здібностей.

Милосердя - це конкретніше поняття і сутнісний вираз гуманізму, його діяльнісна сторона.

Милосердя припускає наявність в людині трьох властивостей: чуйності (здібності побачити чужу біду), співчуття (здібності відгукнутися на неї), потреби надати безоплатну допомогу тому, хто потребує її.

Цінності - це категорії, що визначають те, що людина цінує якнайбільше в житті, чому він додає особливе позитивне значення. Сутність цінності виводиться не з об'єктів, а з потреб людини.

У дослідженнях науковців С.Анісимова, Л.Архангельського, В. Блюмкіна, Л. Буєвої та інших розкривається сутність основних понять і категорій, що використовуються в аксіології, таких як «цінність», «ціннісне відношення», «оцінка», «ціннісні орієнтації».

У психології цінності розглядаються як елементи мотивації людини, як абстрактні цілі, які потрібні людині для конкретного оцінювання тих або інших подій. Цінності виступають як регулятори соціальної поведінки особистості і групи.

С.Рубінштейн, М.Басов на рівні відносин до цінностей відносять: негативне; нейтральне; позитивне; яскраво виражене.

Більшість учених (Л.Архангельський та інші) ввважають, що позитивна або негативна значущість предметів або явищ для людини залежить від інтересів, потреб, емоційних відносин і мають різні критерії оцінки цієї значущості. Це підкреслює суб'єктивний характер цінностей. Індивідуально-особистісний характер всякої цінності відзначав М.Бахтін. «Ціннісній установці необхідно зайняти єдине місце в єдиній події буття». Розуміння цінності в такому контексті носить гуманістичний характер.

Специфіка цінностей, їх прояв визначається міжсуб'єктними, діалогічними відносинами, і в них же реалізується. Людина структурує цінності за ступенем їх значущості.

Нові історичні умови породжують і нові цінності, які можуть вступати в конфлікт з вже існуючими, тобто ієрархія цінностей не є чимось статичним. Зміни в соціально-економічній структурі суспільства призводять до зміни цінностей, що склалися в конкретному соціумі, виникненню нових - цінностей-інновацій.

У той же час існують так звані традиційні цінності, які зберігають своє значення в будь-яких соціокультурних контекстах, для кожного індивіда, навіть якщо він не сповнений їх значущістю для себе особисто.

Отже, милосердя можна розглядати як індивідуальну цінність, набуту індивідом у процесі соціалізації, як цінність групову, значущу на даному етапі розвитку суспільства, як цінність загальнолюдську, що набуває значення моральної норми.

Професійна медична діяльність є науково-обгрунтованою системою заходів, що забезпечують максимальну адаптацію кожного конкретного пацієнта до життя в умовах хвороби.

Аналіз праць науковців, філософів переконав, що формування милосердя повинно стати невід’ємною складовою професійної підготовки майбутніх фахівців медичного профілю.

Література:

1. Педагогический энциклопедический словарь / гл.ред .Б.М.Бим-Бад; редкол.: М. М. Безру-ких, В.А.Болотов, Л.С.Глебова и др.. – М.: Большая Российская энциклопедия, 2008. – 528 с.

2. Ощепкова Л.С. Педагогические условия воспитания и развития милосердия у младших школьников. Дис.. .канд. пед. наук. - Пермь, 2001 - 171с.