Педагогические науки/4.Стратегические направления реформирования системы образования.

К.п.н. Некрутенко О. Б.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Украина

Принцип саморегуляції та самоцінності дитинства у школі Саммерхілл

О. Нілл (1883-1973) – відомий представник реформаторської педагогіки, який створив оригінальну педагогічну концепцію й власну авторську школу Саммерхілл (м. Лейстон, графство Суффолк, південно-східна частина Англії).

Основою педагогічної концепції О. Нілла є принципи вільного виховання – принцип свободи, природовідповідності, саморегуляції, самоврядування, самоцінності дитинства, гуманістичної спрямованості виховання та психологічної комфортності. Ці принципи становлять собою цілісну певну систему, у якій кожен з них є універсальним і взаємозумовленим, вирішуючи завдання саморозвитку унікальності дитини. Цілісність системи принципів забезпечила ефективність їх позитивного впливу й успіх у вихованні дітей. Усі принципи є основою функціонування навчально-виховного процесу в школі Саммерхілл.

Великого значення британський педагог надавав принципу саморегуляції, який у психолого-педагогічній літературі визначено як „доцільне, відносно відповідне мінливим умовам установлення рівноваги між середовищем і організмом” [1, c. 368]. О. Нілл пов’язував саморегуляцію винятково з дитиною, яку виховують в умовах свободи, тим самим протиставляючи саморегуляцію й зовнішню регуляцію. Кінцевою метою саморегуляції є стабільна життєва позиція особистості, яка формується в процесі виховання. Життєстійкість дитини, а в майбутньому й дорослого, залежить від якості виховання в сім’ї й школі. О. Нілл був упевнений, що діти, які закінчили школу Саммерхілл, входять у доросле життя цілісними творчими особистостями, психічно здоровими, щасливими, живуть у гармонії з собою й навколишнім світом. Цей принцип у педагогічній концепції О. Нілла був тісно пов’язаний з принципом свободи. Обидва педагогічні принципи взаємодоповнювали й впливали один на одного.

У розумінні О. Нілла саморегуляція означала право дитини на природний розвиток в умовах свободи, відсутність будь-якого зовнішнього тиску, як фізичного, так і психологічного, з боку дорослих, право бути любимим і захищеним. Принцип саморегуляції проявлявся в дитячому самоврядуванні, свободі вибору й самовираження, соціалізації [2, c. 99].

Дитина, яка саморегулюється, розвивається природно у вільній обстановці. Вона споживає їжу відповідно до потреб її організму, а не в рамках режиму, установленого дорослими. Дитину не можна примушувати їсти якусь їжу в певній кількості й у суворо встановлений час. Якщо їй надано право вибору, то вона сама з’їсть стільки, скільки їй буде необхідно в цей момент. Така дитина самостійно й поступово здобуває звички чистоплотності. Їй нерозумно нав’язувати власні погляди щодо одягу, оскільки вона надягатиме ті речі, які їй подобаються й відповідають погоді. У Саммерхіллі кожна дитина має право одягатися так, як хоче, навіть якщо її одяг пожмаканий або забруднений. Також кожен вихованець має право на свободу висловлювання й відстоювання власної думки з будь-якого питання, не боячись учителів [3].

О. Нілл відзначав, що у звичайних загальноосвітніх школах рідко можна побачити дітей, які саморегулюються, оскільки з самого народження їхній характер формують батьки й шкільні вчителі, що призводить до пригнічення їхніх інтересів, злобності, страху й опору дорослим. На його думку, діти, які саморегулюються, з самого народження не відчували тиску й обмежень з боку батьків, тому у вільних сім’ях досягали досить високого ступеня рівності між усіма її членами. Відповідно в таких сім’ях не виникало опору дітей, спрямованого на звільнення від батьківської опіки [4, c. 53].

Принцип саморегуляції охоплював усі сторони життя дітей у Саммерхіллі. Школярам було надано повну свободу вибору в усьому. Так, директор школи не обмежував час відходу до сну. Дітям дозволяли лягати спати тоді, коли вони вважають за потрібне (виняток становили ті випадки, коли загальні збори встановлювали час відбою). О. Нілл був переконаний, що вихованці керуються здоровим смислом і зацікавлені в гарному повноцінному сні [5, c. 47].

Діти Саммерхілла завжди намагалися самостійно, без участі вчителів, вирішувати проблеми, які виникали, за допомогою бесід або обговорення на засіданнях шкільних зборів. Так, якщо якийсь школяр не ходив тривалий час на заняття, то інші діти могли висловити їхнє незадоволення, оскільки він не володів матеріалом з предмета, відволікав їх і тим самим заважав іншим здобувати знання. Діти наполягали на тому, щоб цей учень або відвідував уроки, або взагалі не ходив на них. В іншому випадку вони мають право розглянути його поведінку на щотижневих шкільних зборах, висунути звинувачення в порушенні правил школи й установити відповідне покарання (зазвичай у вигляді штрафу).

Принцип самоцінності дитинства в педагогічній концепції О. Нілла означає вирішальну роль, унікальну соціокультурну й природну своєрідність кожного вікового періоду дитинства, пов’язаного з розвитком пізнавальної, емоційно-вольової і особистісної сфер дитини. Цей процес дитинства розуміють як послідовну зміну вікових періодів, кожен з яких вносить глибоку своєрідність окремих сторін психічного розвитку дитини в структуру особистості, її всебічний гармонійний розвиток. Дитинство, тривале й багате за змістом змін, дає можливість дитині оволодіти всім багатством духовної й матеріальної культури, досвідом розвитку попередніх поколінь і є важливою умовою для входження в доросле суспільне життя. О. Нілл вважав, що дитина не зобов’язана бути схожою на дорослого, а доросла людина – удавати з себе дитину. Кожен має бути самим собою. Для нормальних взаємостосунків у сім’ї й школі необхідно, щоб дорослий перестав вважати дитину своєю власністю й ставився до неї з розумінням [3].

Принцип самоцінності дитинства проявлявся не в підготовці до майбутнього дорослого життя в плані формування певних якостей і практичних навичок, а у створенні умов для розвитку задатків и здібностей дітей [6, c. 163].

О. Нілл вважав, що в реалізації принципу самоцінності дитинства необхідно ураховувати вікові особливості й специфіку кожного періоду дитячого віку. Він наголошував, що для того, щоб виховання було ефективним, необхідно знати, що у світі дитинства діють зовсім інші правила, ніж у дорослих. Тому педагогам у процесі виховання необхідно проявляти шанобливе ставлення до світовідчуттів дітей, їхніх почуттів і прагнень, допомагати в подоланні вікових криз, забезпечувати психологічний захист у процесі навчання й виховання.

Як знавець дитячої психіки, О. Нілл вважав, що організовувати життя й виховання дітей у школі Саммерхілл можна лише на основі глибокого знання індивідуального, психофізичного й вікового розвитку, а також потреб дитини.

Література:

1. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психологический словарь-справочник / М.И.Дьяченко, Л.А.Кандыбович. – Мн. : Харвест: М.: АСТ, 2001. – 576 с.

2. Валеев А.А. Концепция свободного воспитания Александра Нейла и ее реализация в практике школы : дис… канд. пед. наук : 13.00.01 / Агзам Абрарович Валеев. – Казань, 2001. – 212 с.

3. www.summerhillschool.co.uk (офіційний сайт школи Саммерхілл)

4. Neill A.S. Summerhill: A Radical Approach to Child Rearing / A.S.Neill. – New York : Hart Publishing Company, 1960. – 392 p.

5. Гуманистические воспитательные системы вчера и сегодня (в описаниях их авторов и исследователей) / [Под общ. ред. д.п.н. Н.Л.Селивановой]. – М. : Педагогическое общество России, 1998. – 336 с.

6. Растригіна А.М. Педагогіка свободи : Методологічні та соціально-педагогічні основи. [Монографія] / А.М. Растригіна / Кіровоград, Поліграфічно-видавничий центр ТОВ „Імекс ЛТД”, 2002. – 260 с.

Відомості про автора

ПІБ - Некрутенко Олена Борисівна

Посада - Доцент кафедри іноземних мов Луганського національного університету імені Тараса Шевченка

Роб. тел. – 8 (0642) 55 - 45 - 91