Котенко О.І.

Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ

Засади викладання іноземних мов в Україні

Сучасний стан міжнародних зв’язків нашої держави у різноманітних сферах життєдіяльності, вихід у європейський та світовий простір потребують певних трансформацій і у сфері освіти як важливого державного інституту, у тому числі й у галузі навчання іноземних мов. Всі процеси, спрямовані на інтеграцію української освітньої системи в європейську освітню спільноту, положення Ради Європи, пропозиції МОН України щодо покращення вивчення іноземної мови в освітніх закладах різних типів та рівнів ставить учителя іноземної мови в центр сьогоднішніх освітніх процесів, спрямованих на реформування та реструктуризацію її системи.

Метою написання цієї роботи є розглянути, визначити та проаналізувати аспекти змісту підготовки вчителя іноземних мов в умовах індивідуалізації освіти.

Говорячи про індивідуалізацію навчання у вищій школі , ми постійно звертаємося до понять індивідуальності та особистості, які не є тотожними. З філософської точки зору поняття особистості пов'язане з більш глибокою суттю людського роду і в той же час з найбільш суттєвими індивідуальними особливостями конкретної людини.

Однією з думок вчених є те, що індивідуальний підхід до підготовки вчителя іноземних мов має кілька навчальних аспектів (модулів): 1. профільні заняття (згідно навчальних планів та авторських програм; 2. інтегрована система навчання (інтеграція іноземної мови, педагогіки та психології; педагогічна практика); 3. самостійно-дослідницька діяльність (підготовка до олімпіад, конференцій, написання науково-дослідницьких робіт); 4.система спецкурсів;5. інформаційно-комунікативні технології. [1]

Розглянемо Європейські рекомендації щодо організації навчання іноземних мов і наскільки цей процес в Україні відповідає їм: 1) навчання живих іноземних мов повинно повинно починатися якомога раніше – у дитячому садку, початковій школі; 2) вивчення іноземного мовлення – першочергова задача; 3) усі школи мають бути двомовними; 4) викладачі іноземних мов мають бути носіями цієї мови; 5) домашні завдання не повинні носити «тренувального» характеру; 6) нові технології навчання повинні забезпечувати автентичність мовленнєвої ситуації задля подолання мовного бар’єру. [2]

Члени НМК з іноземної філології пропонують необхідний алгоритм виправлення ситуації з викладеними нижче орієнтирами й етапами.

1. Дидактичні принципи викладання іноземних мов як у школі, так і ВНЗ застарілі, нераціональні, малорезультативні, тому рівень знань іноземних мов у нашій країні один із найнижчих у Європі. 2. Професійність викладачів іноземних мов у цілому залишає бажати кращого. 3. Забезпеченість якісними підручниками низька. 4. Надання підручникам та посібникам грифу МОН України недостатньо продумане. Вважаємо, що він має надаватися їм для широкого повторного видання після апробації в школах (наприклад, не менше 10) різних регіонів України – для шкіл, у ВНЗ (наприклад, не менше трьох) протягом одного-двох навчальних років. Гриф МОН України повинен мати всеукраїнський характер і слугувати як екомендація дидактичного джерела для загального вжитку. Доцільно створити загальний банк даних підручників. Гриф МОН України підручник або посібник може отримати без апробації лише у випадку спеціально замовленого МОН України конче необхідного дидактичного джерела. Зрештою,“гриф” як концепт може бути взагалі відмінений. 5. Оскільки підручники пишуться українською мовою, то вони повинні пройти мовну експертизу філологів. 6. Надання звання “доцента як виняток” має бути строгішим. Його можуть отримати викладачі, які або одноосібно опублікували підручник та отримали гриф МОН України за пропонованою тут процедурою для свого підручника чи двох посібників, або аналогічним чином опублікували в співавторстві, отримавши відповідний гриф, не менше трьох підручників або п’яти посібників. 7. В усіх школах запроваджується вивчення двох поширених іноземних мов (у прикордонних областях доцільно як другу мову вивчати мову сусідньої країни). Сітку годин слід збільшити на 20−30 %. Першу іноземну мову можна розпочати вивчати з ІІ класу, другу – із V класу. Таким чином період вивчення мов звужується, частотність уроків збільшується, якість знань суттєво зростає. [3]

Можна зробити висновок, що ґрунтовне знання іноземних мов сьогодні є дуже актуальним питанням й у перспективі вимагає певних змін, які стосуються вивчення іноземної мови в навчальних закладах, будь-якого освітнього рівня.

Література

1. Черняков Ярослав «Індивідуальний підхід до підготовки вчителя іноземних мов у вищих педагогічних навчальних закладах»/Я. Черняков//Наукові записки.-Випуск89(2).-С.256-261.

2. Тонконог Л. М. «Знання іноземних мов з раннього віку – вимога сучасності»/Наукові записки НДУ ім. Гоголя. – 2011. - №4. – С.82-85.

3. Кияк Т. Р. Засади викладання іноземних мов в Україні в новітніх умовах (пропозиції науково-методичної комісії МОН України з іноземної філології)/ Т. Р. Кияк //Лінгвістичні та методичні проблеми викладання іноземних мов у школі та ВНЗ. 6, 2009.- С.111-113.