Педагогічні науки

5.Сучасні методи викладання.

О.Л. Тамаркіна

Кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мов

Сумського національного аграрного університету.

ПРОЦЕС РОЗВИТКУ САМОВИЗНАЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТІВ ВНЗ.

Життєдіяльність сучасного студента обумовлена динамічними соціокультурними трансформаціями, які вносять корективи в його свідомості.

Однією зі складової самостійності студента є готовність його до взаємодії з учасниками навчального процесу. Наукові дані в цій галузі свідчать, що порушення навчальної дисципліни простежується саме в тих студентів, у яких несформовані комунікативні вміння взаємодіяти з педагогами й однокурсниками. У таких студентів динамічно зростає впертість, конфліктне вирішення навчальних ситуацій, озлоблення до порад дорослих.

Звертаючись до цього питання, не можна обійти увагою соціальні проблеми сучасності, у яких перебувають сьогоднішні студенти. У деяких студентів актуальною проблемою залишаються питання причин порушення взаєморозуміння студента з його батьками, викладачами, що утруднює процес професійного становлення майбутнього фахівця.

У роботі над статтею були виявлені деструктивні прояви поведінки у студентів, що уникали навчального співробітництва. Визначення причино-наслідкових зв’язків дозволило нам констатувати такі ознаки їх особистості:

1) підвищена концентрація душевних сил на самопізнанні себе у протиріччі з іншими, що стає умовою їх конфліктної поведінки та втрати здібності до самореалізації;

2) низька навчальна працьовитість на фоні сплутування моральних і світоглядних цінностей.

Нами визначено соціальні мотиви студента до навчальної діяльності як такі, що радикально змінюють зміст і співвідношення у юнаків соціальних позицій з їх загальними мотиваційними переживаннями. Студентське життя упорядковує й інтегрує всі інші системи соціальних цінностей. Як першокурсники, так і студенти випускних курсів спрямовані на споглядання соціуму, визначають у ньому своє місце, формують власну точку зору щодо своєї майбутньої професії, визначаються в новій соціальній ролі, стилю одягу. Під впливом нових економічних змін у суспільстві, трансформаційних процесів у рамках Болонського процесу, світогляд студентів набирає нових ознак – відповідальності за своє майбутнє зараз, тобто у процесі навчання у ВНЗ як забезпечення себе конкурентоспроможним на ринку праці. У світогляді студента виникають достатньо стійкі ієрархічні системи цінностей, що впливають на їхні погляди й переконання. Останні детермінують і контролюють (особливо це спостерігається у студентів старших курсів бакалаврату, спеціалістів та магістрів) потреби до пізнання та удосконалення власного Я, самовизначення себе серед інших, в тому числі і оволодіння компетентністю своєї майбутньої професії.

Розглянемо термін самовизначення й охарактеризуємо його з проблемної ситуації на прийнятій в педагогічній психології думці про те, що навчання або розвиток через проблему дозволяє подолати пасивність позиції учня, змінити установку засвоєння на установку народження нового знання.

Самовизначення характеризується нею як прийняття власної позиції в загальному просторі проблеми. Це – процес і результат або вибору, або діяльності з вибудовування власної позиції, мети, засобів самореалізації у конкретних обставинах. Воно проявляється в бажанні та в можливості здійснення продуктивної роботи і спонукає вироблення позиції, яка частіше за все є результатом процесу самовизначення. Позиція визначається як позиція, ставлення до чого-небудь, пропонуючи дію, поведінку, обумовлені цим відношенням.

На рівні зі створенням позиції, самовиражаючись, людина може обирати досвід, тобто спогади в широкому розумінні слова, який розміщено до відповідного контексту. Категорія досвіду в освіті розуміється як трансформація повсякденного досвіду у професійний діяльності або створення іншого досвіду.

Самовизначення з позиції постановки задачі в навчальній діяльності означає проекцію дійових і позиційних контекстів майбутньої власної діяльності. Той, хто самовизначається, має задати результат, який він бажає отримати, зобразити те, за рахунок чого цей результат можна отримати. На етапі самовизначення повинно враховуватися актуальне знання учня про різні задачі, прояви його власних намагань у вигляді різноманітних освітньо-навчальних цілей, розуміння й знання різних способів, форм дії, прийомів, що складає основний зміст процесу позиціонування. До стильових особливостей саморегуляції відносяться індивідуально-типові особливості регуляторних процесів планування задач, моделювання ситуацій, програмування дій, оцінювання результатів, тобто процесів, які реалізують основні ланки системи саморегуляції, та, по-друге, стильові особливості, які характеризують функціонування всіх ланок системи саморегулювання і виступають одночасно особистісними властивостями, наприклад, самостійність, надійність, гнучкість, ініціативність.

Узагальнюючи сказане, можна зробити висновок, що самовизначення є ключовою синтезуючою якістю особистості, навколо якої особистість власне і формується.