Педагогические науки/ 5. Современные методы преподавания

Асистент Єсіпова О.О.

Українська інженерно-педагогічна академія,Україна

Застосування інноваційних технологій в процесі навчання студентів

Інтенсивне реформування освіти в Україні зумовлює наполегливі пошуки шляхів трансформування освітнього процесу на гуманістичних засадах. Одним із проявів трансформування є інноваційні педагогічні ідеї, що передбачають якісно нові перетворення як цілісного педагогічного процесу, так і його складових, що приводять до істотного підвищення його результативності. Ефективність навчання може бути поліпшена завдяки проектуванню і поширенню інноваційних освітніх систем і технологій. Які змінюють традиційний підхід до навчання (коли викладач передавав інформацію до студента) на особистісно-орієнтований.

Сучасне українська освіта – це результат величезних змін, які відбулися в системі вітчизняної освіти за останні роки. У цьому значенні освіту не тільки частина соціального життя суспільства, а її авангард: навряд чи якась інша її підсистема в тій же мірі може підтвердити факт свого поступального розвитку такої великої кількості нововведень і експериментів. Зміна ролі освіти в суспільстві зумовила більшу частину інноваційних процесів. «З соціально-пасивного, рутинізованого, освіта стає активним. Актуалізується освітній потенціал, як соціальних інститутів, так і особистий ». Раніше безумовними орієнтирами освіти були формування знань, умінь, навичок, інформаційних і соціальних умінь (якостей), які забезпечують «готовність до життя», в свою чергу, що розуміється як здатність пристосування особистості до суспільних обставин. Тепер освіта все більше орієнтується на створення таких технологій і способів впливу на особистість, в яких забезпечується баланс між соціальними та індивідуальними потребами, і, які, запускаючи механізм саморозвитку (самовдосконалення, самоосвіта), забезпечують готовність особистості до реалізації власної індивідуальності і змін суспільства.

В сучасних умовах педагог змінює свою роль та функцію у навчальному процесі, якщо при традиційному навчанні він разом з підручником були основними та найбільш компетентними джерелами знань, а також контролюючим суб’єктом пізнання, то при новій парадигмі освіти педагог виступає головним чином в ролі організатора самостійної роботи студентів, їх консультанта та помічника. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та вмінь, одержаних студентами, а на діагностування їх навчальної діяльності, щоб кваліфікованими діями допомогти усунути можливі труднощі, що виникають при цьому. Його роль стає набагато складнішою, ніж при традиційному навчанні, і тому вимагає від педагога високого професіоналізму та майстерності.

Інноваційна діяльність в Україні передбачена проектом Концепції державної інноваційної політики (1997) і проектом Положення «Про порядок здійснення інноваційної діяльності в системі освіти» (1999).

Головною рушійною силою інноваційної діяльності є викладач. Педагог-новатор є носієм конкретних нововведень їх творцем, модифікатором.

Інноваційні технології встановлюють рівні відносини між викладачем і студентом у спілкуванні, в конструюванні і народжені нового знання. Значить, рух від незнання до знання перетворюється на цікавий спільний пошук.

Традиційний освітній процес у вузі дає студентам навчальні знання, але прив'язка цих знань до конкретної професійної діяльності відбувається епізодично, наприклад, під час курсової, переддипломної або виробничої практик. Ясно, що оснастити студента реальними професійними знаннями та якостями в цих умовах досить складно. Інноваційне ж освіту орієнтовано на формування професійних знань і якостей в процесі освоєння інноваційної динаміки, наприклад, у процесі освоєння типових інновацій через електронну хрестоматію, де представлені типові інновації, що демонструють хід розвитку даної професійної сфери діяльності, зібрані професійні завдання інтегрального типу. Таким чином, поняття професіоналізму стає інтегральною якістю випускника, яку він синтезував сам в процесі свого навчання. Усвідомлення студентом себе як професіонала впливає на результат освітнього процесу, оскільки активізує мотивацію саморозвитку, що, в свою чергу, перетворює процес навчання в джерело задоволення потреб особистості, що розвивається. У результаті студент здійснює реальний перехід з формально-правового (студент як суб'єкт освіти) у стан фактичного антропоцентризму (студент - суб'єкт власної життєдіяльності).

Інноваційне мислення формується у студента, якщо він, по-перше, активно мотивований у навчанні, реалізує вимоги самоменеджменту, індивідуального самоврядування для досягнення амбітних (у хорошому сенсі слова) життєвих цілей, по-друге, якщо навчальний процес відображає повний життєвий цикл професійної діяльності з її нововведеннями і суперечностями.

Домінантою інноваційного навчання є гуманізація мислення і дій педагога і студента: вона проявляється в іншому, ніж раніше, підході до навчального матеріалу; вона змінює стиль спілкування педагога і студента у бік діалогу і співпраці; вона змінює особистість викладача і студента, змінює мотивацію навчання останнього і психолого-педагогічну культуру першого.

Ж. Піаже писав, що до 14-16 років у людини настає найсприятливіший етап для розвитку креативного мислення. Креативно мислити може кожен, але не кожен хоче це робити. Завданням сучасного викладача є: відкривати перед студентами нові горизонти, мотивувати їх до самостійного пошуку нового і цікавого. І для цього, безумовно, необхідні інноваційні технології навчання.

Отже, інноваційна освіта вибудовує навчальний процес як рух від соціальних і загальнокультурних знань і умінь своєї професії (від професії до культури) до технологічних, що дає йому розуміння способів і методів вирішення професійних завдань, а від них до методологічних, що дозволяє відслідковувати динаміку зміни якості своєї професійної діяльності (від технології до інноваційного мислення).