Педагогічні науки/6. Соціальна педагогіка

К.пед.н. Лемко Г.І., Козловська Г.

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Україна

Рольова гра як засіб соціалізації молодшого школяра

Реформування шкільної освіти на сучасному етапі розвитку українського суспільства визначається змінами його цілей і функцій. На перший план в сучасних визначеннях “освіти” висувається така його функція, як соціалізація особи – забезпечення входження індивіда в суспільство. Орієнтація шкільної освіти на забезпечення соціалізації дітей, становлення їх індивідуальності, вимагає внесення коректив до структури її змісту, організаційних форм, методів і засобів. Одним з ефективних методів соціалізації молодших школярів є гра, яка створює умови для соціальної творчості дітей, що дозволяють дитині усвідомити себе як особу, самостверджуватися, розвинути інтереси і здібності.

Гра як один із феноменів людського життя з давніх пір привертала увагу вчених. Різними аспектами цієї проблеми займались Л. Артемова, А. Бурова, А. Воловик, В. Воловик, І. Трухін, С. Шмаров, О. Шпак та інші.

В Ураїнському педагогічному словнику С. Гончаренко наводить таке визначення гри: “Гра – форма вільного самовияву людини, яка передбачає реальну відкритість світові можливого й розгортається або у вигляді змагання, або у вигляді зображення якихось ситуацій, смислів, станів” [1, с. 73].

Безперечно, гра стала одним із найпопулярніших видів людської діяльності. З давніх-давен ігри були не лише формою проведення дозвілля та розваг. Вони розглядалися як засіб формування духовних і фізичних якостей, а саме: стриманості, кмітливості, наполегливості, організованості, розвитку сили, спритності, швидкості, витривалості та гнучкості.

Такий метод як гра залишився не достатньо поширеним, оскільки, з одного боку, на уроці ігрова діяльність займає велику кількість часу і, з іншою, – організація ігрової діяльності молодших школярів вимагає від педагога ретельної підготовки і особливих зусиль. Розгляд теорії використання гри і різних аспектів ігрової діяльності в нашому дослідженні дозволяє припустити, що найбільш значущими в соціальному вихованні молодших школярів є наступні види ігор: імітаційно-ігрові вправи, сюжетно-рольові ігри.

Для соціалізації молодших школярів ефективним є поєднання різних видів ігор, сприяючих засвоєнню соціальних навиків, норм, установок, суспільного досвіду. В даний час простежується тенденція до активного використання третього виду дитячих ігор – рольової гри в шкільній практиці. Рольова гра дає можливість відтворити різноманітні життєво-побутові і міжособові ситуації в «ролях». Цей аспект дозволяє молодшим школярам краще зрозуміти психологію однолітків і дорослих, стати на їх місце, з'ясувати, що мотивувало ухвалення тих або інших рішень. Рольові ігри дозволяють закріпити знання про поведінку людини в суспільстві в процесі безпосереднього програвання різних соціальних ролей. Завдяки рольовій грі відбувається психологічна переорієнтація молодших школярів. Кожен школяр починає розуміти, що він не просто учень, який відповідає перед вчителем, а особа, яка має певні рацію і обов'язки, несе відповідальність в ухваленні рішення.

Рольова гра є ефективним засобом освоєння соціальних ролей і накопичення соціального досвіду. Метою використання рольової гри є соціальна адаптація молодших класів, що вчаться, в умовах трансформації суспільства в звичній і природній для них формі – грі. Виділивши основні риси, характерні для рольової гри, Т. Ландесман пропонує два трактування цього поняття:

– у широкому сенсі – рольові ігри – це творчий процес, що розгортається по обумовлених заздалегідь, але не жорстко фіксованим правилам, що не має чіткого сценарію і рухомий по декількох сюжетних лініях.

– у вузькому сенсі – рольові ігри – активне ухвалення гравцем художнього або історичного образу, визначальне його місце в ієрархічній системі, круг контактів, образ думок і дій в канві модельованих історичних або літературних подій [3, с. 121].

Термін «рольова гра» вельми багатозначний. Відповідно до прийнятих у вітчизняній психології поглядів, рольова гра вважається вищою формою розвитку дитячої гри. Вона досягає свого розквіту в дошкільному віці, виступаючи в цей період як провідна діяльність, а потім поступається своєю провідною роллю навчанню і більше не розглядається як самостійна рушійна сила подальшого розвитку. Проте не можна недооцінювати можливості рольової гри в молодшому шкільному віці як ефективного засобу соціального виховання учнів. Перевагами її є реалізація як групової форми організації учбово-виховного процесу. Для участі в ігровому моделюванні не вимагається спеціальної підготовки і репетицій, тому не втрачається новизна майбутньої діяльності, що служить безперечним джерелом мотивації і інтересу школярів до подій в грі і розвитку їх різносторонності.

Необхідно особливо відзначити, що в даний час все частіше зустрічається ототожнення рольових ігор з імітаційними і діловими. Зв'язано це з тим, що загальними етапами розробки цих видів ігор є:

- вибір основного об'єму знань, які повинні бути засвоєні в процесі гри;

- розробка задуму і сценарію гри, структури гри і ігрового комплексу, технічного забезпечення, методичних матеріалів, наочної допомоги;

- оцінка ефективності гри.

Разом з тим, принциповою відмінністю цих ігор від ділових є облік вікових особливостей тих, що грають. Ділова гра характерна для дорослих і підліткового віку, оскільки припускає професійне орієнтування тих, що грають на пропоновану ситуацію. У іграх молодших школярів відсутнє свідоме співвідношення з граною функцією людини даної професії, прагнення набути професійно значущих якостей. Відмітною ознакою ролевих ігор від ділових і імітаційних є відсутність імітаційної моделі. Істотна відмінність рольових від імітаційних ігор полягає в програванні як реальних, так і передбачуваних ситуацій.

Перевага рольової гри полягає в тому, що вона дозволяє не тільки удосконалити придбані, але і отримувати нові знання, оскільки примушує згадувати пройдений матеріал, думати про можливість його використання в нових умовах. При цьому позитивний емоційний фон гри сприяє глибшому, осмисленому запам'ятовуванню знань. Обставини і ситуації, які можуть змінюватися, особливості учасників гри (володіння мовним матеріалом, швидкість протікання процесу мислення, здатність своєчасно актуалізувати раннє засвоєні знання, наявність умінь і навиків спілкування, характер міжрольової і міжособової взаємодії) стають основними чинниками, які обумовлюють соціалізуючий характер рольової гри. На кожному етапі рольової гри можливі зміни її умов, повне або часткове введення нових обставин, підбір різних варіантів вирішення поставленого завдання або введення нових складніших завдань, заміна учасників.

Рольовій грі молодших школярів, порівняно з дошкільниками, характерна наявність мети і результату. Мета гри полягає в здійсненні узятої на себе ролі. Роль, будучи озброєна суспільними функціями і правилами поведінки, визначає способи і характер дій дитини в грі. Результатом гри є здійснення дитиною узятої на себе ролі. Співвідношення між метою і результатом в рольовій грі більш обов'язково, ніж в інших, продуктивних видах діяльності.

Слід підкреслити, що основним змістом рольової гри є процес ухвалення і програвання пропонованої ролі. В процесі ухвалення на себе функції іншого, молодшому школяру необхідно виділити характерні ознаки, властиві цій людині. До узяття на себе ролі, суспільні функції і правила не завжди виділяються молодшим школярем і не є предметом його діяльності і свідомості. Роль буде прийнята учнями, коли їм будуть проаналізовані і осмислені правила суспільної поведінки, що характеризують відношення людини, роль якої він виконує, до речей і інших людей. У грі молодші школярі рідше зображають конкретних дорослих: переважно у них дорослий – носій певної суспільної функції. Приймаючи на себе роль льотчика, лікаря, моряка, шофера, молодший школяр зображає не конкретного лікаря, шофера, моряка, льотчика, а носія цієї професії. Дітям необхідно не тільки виділити певні характерні ознаки і правила поведінки, але і узагальнити їх. Звичайно, діти молодшого шкільного віку до узяття на себе певної ролі знають про суспільні функції тих людей, яких вони зображатимуть в грі. Вони знають це з безпосереднього спілкування з однолітками, дорослими, із спостереження над їх діяльністю, розповідей педагога, читання книг.

Виходячи з основного змісту, можна говорити про те, що, рольові ігри, як один з методів виховання молодших школярів і їх соціалізації, виконують ряд найважливіших функцій, обумовлених специфікою учбово-виховного процесу в початковій школі: стимулюючу, інформуючу, формуючу, моделюючу, коригуючу [2, с. 38].

Стимулююча функція гри направлена на виконання пропонованих завдань, ролей, позитивний кінцевий результат гри, а також створення емоційного настрою. Інформуюча – припускає ознайомлення молодших школярів з правилами і нормами поведінки в грі, із змістом пропонованих ролей. Накопичення соціального досвіду, формування знань і уявлень про соціальні ролі забезпечує формуюча функція рольової гри. Основний зміст моделюючої функції полягає в ознайомленні учнів з різноманітними видами діяльності дорослих, відносин між ними і їх моделюванні. Коригуюча функція дає можливість виявити рівень сформованості знань про ролі, умінні їх виконувати, а також дозволяє виділити недоліки у виховній роботі. Облік виділених функцій дозволяє раціонально продумувати вміст і організацію ролевих ігор у виховній роботі з молодшими школярами.

Виділені особливості рольової гри обумовлюють їх класифікацію, яку можна провести по різних ознаках, пов'язаних із створенням і проведенням ігор. У дослідженні ми використовували одну з класифікацій, автором якої є П. Щербань [4, с. 19], що розділяє рольові ігри по:

1) територіальній ознаці (настільні рольові ігри, павільйонні, рольові ігри на місцевості);

2) рівням складності (військові ігри, казкові, історико-етнографічні, інформаційні ігри);

3) методу створення (базові ігри, умовні);

4) цільовій ознаці або по протяжності (цільові ігри, ігри з відкритим кінцем, ігри без зупинки;

5) рівням участі в грі (пасивна участь («Екскурсант»), обмежена участь («Ведений»), вільна участь («Гравець»).

Окрім виділеної вище класифікації рольових ігор існують та інші. Широке різноманіття класифікацій рольових ігор дозволяє говорити про різні підходи до використання гри не тільки як засобу виховання, навчання, але і соціалізації молодших школярів.

Відповідно до різних підстав виділення класифікацій рольові ігри мають широкі можливості віддзеркалення різноманітних відносин, в які вступають люди в реальному житті. Такі ігри орієнтують молодших школярів на розвиток вербального спілкування, формування умінь оцінювати власні вчинки і передбачати поведінку інших людей. Постановка проблемної ситуації в грі і необхідність пошуку правильного її рішення сприяє розвитку логічного мислення, творчого уявлення; уміння аргументовано висловлюватися і переконувати співбесідників. Рольова гра сприяє формуванню волі і віри у власні сили, подолати психологічний бар'єр в процесі досягнення нових результатів.

Успішність соціалізації молодших школярів, на нашу думку, залежало від орієнтації комплексу ігор і ігрових вправ на виконання наступних завдань:

– виховання інтересу до навколишніх людей, відчуттів того, що взаємоповаги, взаємодовіри, співчуття, власної гідності, уміння відстоювати свої права;

– розвиток мови молодшого школяра в діалозі, дискусіях, у вільній бесіді; допомога в оволодінні мовними засобами і свідомому використанні їх для продуктивного спілкування;

– розвиток навиків спілкування в різних ситуаціях з батьками, педагогами, однолітками, навколишніми людьми, уміння слухати інших, вибирати орієнтири, розвивати здібності до самореалізації, до самопізнання;

– розвиток самостійності думок і вчинків дітей, формування соціальної активності і соціальної відповідальності;

– вироблення прагнення об'єктивно аналізувати і оцінювати власні вчинки і дії навколишніх людей, уміння протистояти негативним явищам середовища;

– створення умов для творчого прояву можливостей і здібностей дитини в різноманітній ігровій діяльності;

– діагностика рівня творчого розвитку і вихованості дитини.

Таким чином, аналіз теорії гри і практики організації ігрової діяльності в молодшому шкільному віці дозволяє зробити вивід, що серед основних видів ігор, які сприяють успішному освоєнню соціальних ролей і накопиченню соціального досвіду, є рольові ігри.

ЛІтература:

1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

2. Дейч О. Ігрова діяльність у вихованні культури поведінки молодших школярів // Початкова школа. – 2011. – № 5. – С. 37 - 38.

3. Ландесман Т.Я. Рольові ігри як форма соціальної субститутної поведінки // Вісник ХДУ: Наука і соціальні проблеми суспільства. – № 414. – Харків, 1998. – С. 121–123.

4. Щербань П. Ділові ігри у навчально-виховному процесі // Початкова школа. – 1997. – № 9. – С. 18–20.