Хандирис Ю.В.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Функціонування пейзажу як елементу композиції літературно-художнього твору

Пейзажем (франц. paysage, від pays — країна, місцевість) називається образ природного оточення персонажів та їхніх дій, опис картин природи в художньому творі, який має певне значення в його загальній змістовій організації [1, c. 16]. Найважливіша функція пейзажу полягає в тому, що він виступає у творі як додатковий опосередкований засіб характеристики окреслюваних у ньому героїв, персонажів.

Пейзаж – один із композиційних компонентів літературного твору. Як правило, під пейзажем розуміють зображення природи, ширше – будь-якого незамкнутого простору зовнішнього світу.

Письменники дуже часто у своїх творах звертаються до описів пейзажу. Пейзаж допомагає авторові розповісти про місце і час зображуваних подій. Пейзаж - один із змістовних елементів літературного твору, які виконують багато функцій в залежності від стилю автора,літературного напряму (течії), з якими він пов'язаний, методу письменника, а так само від роду і жанру твору [2, c. 73–81].

Одна з функцій пейзажу літературно-художнього твору – створення фону сюжетних подій. Виконуючи цю функцію, пейзаж може виступати засобом створення місцевого колориту. Однак найчастіше пейзаж виконує паралельно ще одну функцію – характерологічну, тобто виступає засобом поглибленого роз’яснення образу персонажа, його характеру, стану.

Виконуючи характерологічну функцію, пейзаж може виражати або гармонію персонажа з природою, або їх антагонізм, тобто картини природи можуть збігатися з людськими переживаннями (пейзаж-консонанс) і можуть протиставлятися їм (пейзаж-дисонанс) [3, c. 212-215]. Функції пейзажу у літературному творі залежать від епохи, в яку написано твір, від його стилю і жанру.

Пейзаж може створювати емоційний фон, на якому розгортається дія. Він може виступати як одна з умов,які визначають життя і побут людини. І в цьому сенсі природа і людина виявляються нероздільними, сприймаються як єдине ціле.

Пейзаж, як частина природи, може підкреслювати певний душевний стан героя, відтіняти ту чи іншу особливість його характеру з допомогою відтворення співзвучних або контрастних картин природи.

Як правило, відношення “пейзаж – людина” в художньому творі будується на принципах так званого психологічного паралелізму – контрастного протиставлення або зіставлення картин природи з душевним, емоційним станом людини. Інколи пейзаж символічно узагальнює, емоційно виражає наслідки тих чи інших духовних пошуків героїв художнього твору, найчастіше виступаючи в ролі емоційно значущого фіналу твору, або, навпаки, задає емоційний тон , "відкриваючи" собою твір.

Пейзаж в багатьох творах виконує надзвичайно важливу ідейно-композиційну функцію. Безперечно, вона проявляється не у тих творах, де природа є безпосереднім предметом зображення і в такій якості розглядається у внутрішньому співвідношенні з ідейно-моральними та естетичними поглядами письменника. Характеризуючий фон або доповнює і підсилює фарби людського портрету, або виділяє їх шляхом контрасту.

Порівняно рідко фон служить тільки для прикраси літературного тексту. Декоративний фон може бути прикріпленим до певних місць оповіді, а може подаватися уривками в різних місцях художнього твору.

Деколи пейзаж вводиться зі спеціальною метою того чи іншого впливу на читача. Наприклад, опис може інтригувати або бути символічним натяком, який не підлягає логічному трактуванню. Таким чином, читач інтуїтивно готується до зміни розвитку подій у художньому творі.

Отже, пейзаж в одних випадках пов’язаний із сюжетом тільки зовнішньо – служить фоном, на якому розгортаються події. В інших – зв’язок глибший, органічніший, опис природи може виступати як паралель до думок і переживань самого автора.

Функції пейзажу досить різноманітні. Але треба наголосити, що та чи інша функція пейзажу обумовлена індивідуальним стилем письменника, художнім напрямком, до якого належить твір, його жанром [4, c. 80-90]. Так, зображальне призначення пейзажу характерне для творів реалістичних. Усі функції пейзажу, починаючи від власне зображальної і закінчуючи психологізуючою, завжди спрямовані на розкриття ідейного змісту твору.

Отже, пейзаж це дуже важливий елемент композиції художнього твору, який увиразнює його структуру, дозволяє краще зорієнтуватися у змісті, допомагає зрозуміти внутрішню суть героїв, їх душевні поривання і життєві розчарування.

1. Лесин В.М. Літературознавчі терміни. – К.: Рад. шк., 1986. – 251 с. 16.

2. Кагановська О.М. Метасеміотичне дослідження текстових концептів художнього твору / Мова і культура. – К.: Видавн. дім Д. Бураго, 2003. – Вип. 6. – Т.ІІІ, Ч.2: Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту. – С. 73–81.

3. Пасічник Г.П. Деякі смислові трансформації концепта “пейзаж” в англомовних художніх текстах // Матеріали міжнародної конф. – Харків: Нац. ун-т імені В.Каразіна, 2004. – С.212-215.

4. Степанчеко И.И. К проблеме функциональной типологии художественных текстов С. Есенина // Общая стилистика и филологическая герменевтика: Сб. науч. трудов. – Тверь, 1991. – С. 80-90.