Місце полікультурного виховання у розвитку свідомості студентської молоді

Основою інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства та держави є освіта. Згідно Закону «Про освіту» , Україна визнає її пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства. Основними принципами освіти є гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей; органічний зв'язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями. У цьому ж документі зазначається, що освіта утверджує національну ідею, сприяє національній самоідентифікації, розвитку культури українського народу, оволодінню цінностями світової культури, загальнолюдськими надбаннями [1].

Складовою частиною освіти є національне виховання, яке спрямовується на залучення громадян до національної культури і духовності, на формування у молоді світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань на основі цінностей вітчизняної та світової культури.

На сучасному етапі розвитку суспільства приоритетна роль належить розв’язанню надзвичайно актуальної та досить складної проблеми удосконалення виховної системи вищого навчального закладу. Специфічною групою, яка за своїм соціальним станом ближче стоїть до інтелігенції – є студентство. Тому основним завданням для виховання - є підготовка свідомої національної інтелігенції, сприяння оновленню і збагаченню інтелектуального генофонду нації. За визначенням К. Лемківського: „…виховання студентської молоді, яка через кілька років стане ядром української інтелігенції, потребує особливої уваги. Майбутнє нашого народу залежить від змісту цінностей, що закладаються у світоглядні орієнтири молодих людей, та від того, якою мірою духовність стане основою їх життя ” [2].

Вирішення проблеми гармонізації національних інтересів України з сучасними тенденціями глобалізації у суспільному розвитку світу, значною мірою залежить від якості реалізації освітою універсальної функції – передачі молодим поколінням соціокультурного досвіду людства, загальнолюдських та національних культурних цінностей. Створити надійний фундамент культури нації, народу і достойно увійти у світовий полікультурний простір з метою утвердження в ньому своєї культуротворчої місії, можливо з умови забезпечення розвитку базових складових культури кожної особистості. Це вимагає вирішення проблеми полікультурного виховання, яке можна визначити як процес, що ґрунтується на органічному зв’язку культури й освіти, спрямований на оволодіння особистістю системою національних і загальнолюдських цінностей, усвідомлення важливості толерантного ставлення до культурних відмінностей і вироблення стійкої позиції щодо самореалізації у культуротворенні. Це процес соціалізації студентської молоді, процес формування комунікативних умінь, що дозволяють студентам здійснювати інтенсивну міжкультурну взаємодію, розуміти інші культури.

Полікультурне виховання зорієнтоване на виховання особистості, яка зберігає соціально-культурну ідентичність, прагне до розуміння та поваги інших культурно-етнічних спільнот, намагається жити в мирі та злагоді з представниками різних національностей, рас, вірувань, готова до активної творчої діяльності в динамічному полікультурному і багатонаціональному середовищі. Воно допомагає молоді краще зрозуміти власну культуру, її місце та роль у розвитку світової культури; на засвоєнні культурно-виховних цінностей, робить акцент на взаємозв’язок культур та співіснування культур у єдиному соціальному просторі [4]. Воно сприяє зниженню соціальної напруги в суспільстві, формує індивіда, який готовий до міжкультурного діалогу, розширює можливості полікультурного простору та створює умови для розвитку особистості.

У процесі планування змісту полікультурного виховання необхідно брати до уваги соціокультурну специфику середовища, в якому знаходяться студенти, та їхні індивідуальні особливості. Виходячи з цього зміст полікультурного виховання повинен бути зорієнтований на створення умов для соціально-культурної ідентифікації особистості, яка визначає її статус під час участі в міжкультурному діалозі; на формування уявлень про культурно-етнічну різноманітність світу як у просторі, так і в часі; на виховання терпимості та поваги права кожного народу зберігати культурну самобутність; на розуміння студентами технологій реконструкції цінностей культурних спільностей, які беруть участь у діалозі; на розвиток здібностей до критичного засвоєння полікультурної реальності.

Викладач вищого навчального закладу повинен допомогти студентам усвідомити, що у світі існує безліч цінностей, та що деякі з них витікають із традицій того чи іншого народу і є для нього закономірним здобутком його досвіду й історичного розвитку. За визначенням С. Дрожжиної: „Основними методами і формами реалізації завдань навчально-виховного процесу у навчальних закладах України мають стати…бесіди, лекції про історію, культуру, звичаї, культурні взаємозв’язки, літературу та мистецтво різних народів та країн, диспути про культуру міжетнічних відносин, засідання „круглих столів”. До інноваційних виховних технологій відносяться тренінги, які дозволяють отримувати нові можливості змінити себе на краще, глибше зрозуміти власні почуття, думки і почуття іншої людини, навчитися дотримуватися існуючих правил поведінки”. [3]

Таким чином необхідність подальшого розвитку полікультурного виховання для студентської молоді обґрунтована тим, що воно забезпечує: засвоєння зразків і цінностей національної та світової культури, культурно-історичного та соціального досвіду різних держав і народів; формування ціннісно-орієнтованих схильностей студентської молоді до інтеркультурної комунікації та обміну, розвиток толерантності відносно інших суспільств, народів, культур і соціальних груп; активну соціальну взаємодію з представниками різних культур при збереженні власної культурної ідентичності.

Література:

1. Закон України „Про освіту”.

2. Солодка А. Полікультурне виховання та освіта - крок до інтеграції освіти України в єдиний загальнокультурний простір//Науковий вісник Миколаївського державного університету: Зб.праць.-Миколаїв:МДУ,2005.-С.212-217.

3. Дрожжина С.В. Мультикультуралізм як концептуальна модель та праксеологія розуміння сучасного українського соціуму: монографія/ С.В. Дрожжина; Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського. –Донецьк: [ДонНУЕТ], 2009. – ISBN 978-966-385-147-1

4. Черкащина Т.В. Розвиток моральності як приоритетний напрямок у формуванні взаємин (на прикладі ВНЗ І-П рівня акредитації) Вісник Черкаського університету. – Сер: Пед. Науки. – Черкаси,2005. – Вил.64. – С.115-118